Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді з PHP

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

100 питань

JIT (PHP 8.0) компілює гарячий байт-код у машинний код процесора. Звичайний PHP виконує опкоди віртуальною машиною; з JIT частина коду виконується напряму, без інтерпретації.

Де це дає багато: обчислювальні задачі, які довго крутяться в самому PHP - математика, обробка зображень на чистому PHP, парсери, симуляції. Там прискорення буває кратним.

Чому веб-застосунку - ні: типовий запит більшу частину часу чекає: на базу даних, Redis, зовнішній API, файлову систему. Сам PHP-код - це складання масивів і виклики функцій, які й без JIT виконуються швидко. Прискорити 10% часу запиту вдвічі - означає виграти 5%.

Що реально пришвидшує веб:

  • OPcache з достатнім розміром (це основа, без неї JIT і не працює).
  • Менше запитів до БД, індекси, кеш.
  • Кешування конфігурації, маршрутів і подань (php artisan optimize).
  • Довгоживучий процес (Octane, FrankenPHP), щоб не завантажувати фреймворк на кожному запиті.

Мінуси JIT: більше пам'яті, складніше налагоджувати, і в окремих версіях траплялися баги саме в JIT. Тому вмикають його після вимірювань на своєму навантаженні, а не «про всяк випадок».

Докладніше в документації: Налаштування OPcache JIT

Preloading (PHP 7.4) завантажує вказані файли в пам'ять один раз - під час старту PHP-FPM. Класи, функції й константи з них стають доступні всім запитам так, ніби вони вбудовані в PHP: без автозавантаження, без перевірки файлів, без зв'язування класів на кожному запиті.

opcache.preload=/var/www/preload.php
opcache.preload_user=www-data
// preload.php
require __DIR__ . '/vendor/autoload.php';

foreach ($classmap as $file) {
    opcache_compile_file($file);
}

Обмеження:

  • Зміна коду - лише через перезапуск PHP-FPM. Перевірка файлів для попередньо завантаженого коду не працює взагалі.
  • Один застосунок на пул. Завантажені класи глобальні для всього процесу, тож кілька застосунків з різними версіями однієї бібліотеки в одному пулі конфліктуватимуть.
  • Пам'ять витрачається на все завантажене, навіть на класи, які рідко потрібні. Завантажувати весь vendor - погана ідея; краще найчастіше використовувані класи.
  • Виграш скромний: зазвичай кілька відсотків, бо OPcache і так усуває компіляцію. Найбільше він помітний на фреймворках з тисячами класів.

Довгоживучі сервери (Octane, FrankenPHP worker mode) дають те саме й більше - фреймворк завантажується один раз на процес, тож з ними preloading майже нічого не додає.

Докладніше в документації: Preloading

За замовчуванням PSR-4 автозавантажувач для кожного класу обчислює шлях і перевіряє, чи існує файл. На тисячах класів ці перевірки файлової системи помітні.

Рівень 1 - classmap (composer install --optimize-autoloader або -o). Composer заздалегідь будує мапу «клас → файл» для всіх PSR-4/PSR-0 класів. Знайти клас - це один пошук у масиві, який до того ж лежить в OPcache.

Рівень 2 - authoritative classmap (--classmap-authoritative або -a). Те саме, але якщо класу немає в мапі, Composer не шукає його у файловій системі, а одразу вирішує, що класу немає. Швидше для перевірок class_exists() на неіснуючих класах.

Рівень 2/B - APCu (--apcu-autoloader). Знайдені шляхи кешуються в APCu. Альтернатива для випадків, коли authoritative не підходить.

composer install --no-dev --classmap-authoritative

Обмеження authoritative: класи, згенеровані під час виконання (проксі, скомпільовані шаблони в нестандартних місцях), не знайдуться, бо їх не було в мапі під час збирання. Тому його вмикають і перевіряють на стейджингу.

--no-dev теж допомагає: dev-залежності не потрапляють у мапу й не встановлюються на сервер.

Докладніше в документації: Оптимізація автозавантажувача

Це спільні інтерфейси PHP-FIG для роботи з HTTP. Вони дозволяють бібліотекам не залежати від конкретного фреймворку чи HTTP-клієнта:

  • PSR-7 - інтерфейси HTTP-повідомлень: RequestInterface, ResponseInterface, UriInterface, потоки. Об'єкти незмінні: withHeader() повертає нову копію.
  • PSR-17 - фабрики для створення цих об'єктів, щоб бібліотека не викликала new конкретного класу.
  • PSR-15 - серверні обробники й middleware: RequestHandlerInterface, MiddlewareInterface.
  • PSR-18 - HTTP-клієнт: ClientInterface::sendRequest().
final class GithubApi
{
    public function __construct(
        private ClientInterface $http,             // Guzzle, Symfony HttpClient...
        private RequestFactoryInterface $requests,
    ) {}
}

Що це дає:

  • SDK пише код один раз, а застосунок підставляє клієнт, який уже використовує.
  • Middleware, написане за PSR-15, працює в Slim, Mezzio та інших PSR-сумісних фреймворках.
  • У тестах легко підставити фейковий клієнт.

Laravel використовує власні класи Request/Response на базі Symfony HttpFoundation, а не PSR-7. Але конвертувати можна (пакет symfony/psr-http-message-bridge), а Guzzle під HTTP-клієнтом Laravel реалізує PSR-18.

Докладніше в документації: Стандарти PHP-FIG

clone $obj створює новий об'єкт з тими самими значеннями властивостей. Але копія поверхнева: якщо властивість містить інший об'єкт, копіюється лише посилання на нього - обидва об'єкти ділять той самий вкладений об'єкт.

final class Order
{
    public function __construct(public DateTime $createdAt, public array $items) {}
}

$a = new Order(new DateTime('2026-01-01'), ['book']);
$b = clone $a;

$b->items[] = 'pen';                 // масив скопійовано: $a->items не змінився
$b->createdAt->modify('+1 day');     // об'єкт спільний: $a->createdAt теж змінився!

Масиви копіюються (за значенням), об'єкти всередині - ні.

__clone() викликається на копії після клонування - там роблять глибоку копію вкладених об'єктів:

public function __clone(): void
{
    $this->createdAt = clone $this->createdAt;
}

Де це стає проблемою:

  • «Незмінні» об'єкти з змінюваними частинами. Wither, що робить clone $this і змінює одне поле, ділить усі вкладені змінювані об'єкти з оригіналом.
  • Ресурси й з'єднання. Клон об'єкта з відкритим файлом чи з'єднанням з базою ділить той самий ресурс; закриття в одному ламає інший.
  • Ідентичність: клон Eloquent-моделі зберігає той самий первинний ключ. Для копії запису в базі є replicate().

Як уникнути проблем: робити вкладені значення незмінними (DateTimeImmutable, readonly value objects) - тоді поверхнева копія безпечна. З PHP 8.3 readonly-властивості можна переприсвоїти в __clone(), а PHP 8.5 додав clone($obj, ['prop' => $value]) для «зміненої копії» без ручного __clone.

Докладніше в документації: Клонування об'єктів

Property hooks (PHP 8.4) дозволяють прив'язати логіку до читання й запису властивості - без геттерів і сеттерів і без магічних __get/__set.

final class User
{
    public string $email {
        set (string $value) {
            if (! filter_var($value, FILTER_VALIDATE_EMAIL)) {
                throw new InvalidArgumentException('Некоректний email');
            }
            $this->email = mb_strtolower($value);
        }
    }

    public string $displayName {
        get => trim("{$this->firstName} {$this->lastName}");   // віртуальна властивість
    }

    public function __construct(public string $firstName, public string $lastName, string $email)
    {
        $this->email = $email;
    }
}

$user->email = 'Olia@Example.com';   // спрацює set-хук
echo $user->displayName;            // спрацює get-хук

Властивість, що має лише get-хук і не звертається до власного значення, - віртуальна: місця для неї не виділяється.

Асиметрична видимість - різні модифікатори для читання й запису:

final class Order
{
    public private(set) string $status = 'new';   // читати - всім, змінювати - лише класу

    public function ship(): void
    {
        $this->status = 'shipped';
    }
}

Скорочення: private(set) string $status означає public private(set).

Що це змінює:

  • Публічна властивість більше не означає «будь-хто може записати що завгодно» - валідацію й нормалізацію можна додати пізніше, не змінюючи API на методи.
  • Відпадає шаблонний код геттерів для «читається всім, змінюється лише всередині».
  • Хуки можна оголошувати в інтерфейсах: public string $name { get; }.

Обмеження: хуки й readonly не поєднуються, а посилання на властивість з set-хуком (&$obj->prop) заборонене.

Докладніше в документації: Property hooks

Універсального «очищення» не існує: екранування залежить від того, куди потрапляє рядок. Тому дані зберігають як є, а екранують у момент виведення - під конкретний контекст.

HTML (вміст і атрибути):

echo htmlspecialchars($comment, ENT_QUOTES | ENT_SUBSTITUTE, 'UTF-8');

ENT_QUOTES екранує обидва типи лапок (важливо для атрибутів), ENT_SUBSTITUTE замінює зламаний UTF-8 замість повернення порожнього рядка. Blade {{ }} робить саме це.

Але HTML-екранування не захищає атрибут href: javascript:alert(1) пройде без змін. URL від користувача перевіряють за схемою (http/https).

SQL - не екранувати, а прив'язувати параметри:

$stmt = $pdo->prepare('SELECT * FROM users WHERE email = ?');
$stmt->execute([$email]);

addslashes для SQL небезпечний (кодування, інші СУБД), а ручне екранування легко забути.

URL:

$url = 'https://example.com/search?' . http_build_query(['q' => $query, 'page' => 2]);
rawurlencode($pathSegment);    // для частини шляху

Командний рядок:

exec('convert ' . escapeshellarg($input) . ' ' . escapeshellarg($output));

Ще краще - не будувати рядок команди взагалі, а передати аргументи масивом (Symfony Process, Process::run([...]) у Laravel), тоді оболонка не бере участі.

JavaScript усередині HTML:

<script>const user = <?= json_encode($user, JSON_HEX_TAG | JSON_HEX_AMP | JSON_HEX_APOS | JSON_HEX_QUOT) ?>;</script>

У Blade - @json($user) чи Js::from($user).

Правило: знати контекст виведення і використовувати засіб саме для нього. Рядок, безпечний для HTML, може бути небезпечним у SQL чи shell.

Докладніше в документації: htmlspecialchars

Ключ масиву в PHP може бути лише int або string. Усе інше приводиться, і деякі рядки теж:

  • Рядок з десятковим цілим числом ('1', '-5') стає цілим: '1' і 1 - один ключ.
  • Рядок з ведучим нулем чи пробілом ('01', ' 1') лишається рядком.
  • float обрізається до цілого: 1.7 → 1 (з PHP 8.1 - з попередженням про втрату точності).
  • bool стає 0 або 1.
  • null стає порожнім рядком ''.
  • Масиви й об'єкти як ключі - помилка (TypeError), зокрема й enum.
$a = ['1' => 'a', 1 => 'b', true => 'c', '01' => 'd'];
// [1 => 'c', '01' => 'd'] - перші три записи перезаписали один одного

Де це кусає:

  • Ідентифікатори-рядки: масив з ключами '007' і '7' - два ключі, а з '7' і 7 - один.
  • array_merge перенумеровує числові ключі. Масив [10 => 'Київ', 20 => 'Львів'], де ключі - ID міст, після array_merge стане [0 => 'Київ', 1 => 'Львів']. Рядкові ключі, схожі на числа, - теж числові, тож проблема та сама.
  • JSON: json_encode масиву з ключами 0, 1, 2 дає масив [...], а з «дірками» (0, 2) - об'єкт {"0":..,"2":..}. Клієнт отримає інший тип даних.
  • in_array / array_search без третього параметра true порівнюють через ==.

Порада: для словників зі «справжніми» рядковими ключами, де ці правила заважають, - SplObjectStorage, Map з ds-розширення чи колекції з явними ключами; для ID - не покладатися на перенумерацію і використовувати + чи array_replace замість array_merge.

Докладніше в документації: Масиви: ключі

PHP 8 переробив правила приведення рядків до чисел, зробивши їх суворішими й передбачуванішими.

Три види рядків:

  • Числовий - лише число, з можливими пробілами на початку й у кінці: '42', ' 3.14 ', '1e3'.
  • З числовим початком - число, а за ним інші символи: '5 apples'.
  • Нечисловий - усе інше: 'abc', ''.

В арифметиці:

'42' + 1;          // 43
'5 apples' + 1;    // 6 і Warning: A non-numeric value encountered
'abc' + 1;         // TypeError

У PHP 7 'abc' + 1 давав 1 з попередженням - помилка тихо перетворювалася на нуль. Тепер це виняток.

У порівнянні ==:

  • два числові рядки порівнюються як числа: '1e3' == '1000' - true, '10' == '010' - true;
  • число з числовим рядком - як числа;
  • число з нечисловим рядком - як рядки: 0 == 'abc' - false у PHP 8 (у PHP 7 - true, бо 'abc' ставав нулем).

Під declare(strict_types=1) скалярні параметри функцій не приводяться взагалі: int $id не прийме '5' - буде TypeError. Арифметичних операторів і порівнянь strict_types не стосується.

Практичні висновки:

  • Дані з форм і запитів - завжди рядки. Приводьте їх явно й валідуйте ((int), filter_var($v, FILTER_VALIDATE_INT), правила валідації Laravel), а не покладайтеся на неявне приведення.
  • === замість ==, особливо для значень від користувача: «магічні хеші» на кшталт '0e123' == '0e456' (обидва - нуль у науковій нотації) досі true.
  • Для перевірки «чи це число» - is_numeric() (приймає числові рядки) чи ctype_digit() (лише цифри, без знаку й крапки).

Докладніше в документації: Числові рядки

Intersection-тип A&B (PHP 8.1) - значення має відповідати всім перелічених типам одночасно. На практиці - об'єкт, що реалізує кілька інтерфейсів:

function process(Countable&Traversable $items): void
{
    echo count($items);
    foreach ($items as $item) { /* ... */ }
}

Раніше доводилося або обирати один інтерфейс і перевіряти другий вручну (instanceof), або створювати штучний інтерфейс CountableTraversable, який нічого не додає.

DNF-типи (Disjunctive Normal Form, PHP 8.2) - поєднання union і intersection: об'єднання груп, кожна з яких - перетин.

function save((Countable&ArrayAccess)|null $data): void {}
function cache((Stringable&JsonSerializable)|string $value): void {}

Правило DNF: перетини мають бути в дужках, і вони об'єднуються через |. Запис A&(B|C) недозволений - його треба переписати як (A&B)|(A&C).

Обмеження:

  • Перетин - лише з класів і інтерфейсів, не зі скалярів (int&string не має сенсу).
  • Дублювання й надлишкові типи ((A&B)|A) - помилка компіляції.

Коли потрібні:

  • Функція справді покладається на кілька незалежних можливостей об'єкта (лічильність і ітерація, рядкове представлення й серіалізація).
  • Бібліотеки з дрібними інтерфейсами-можливостями (принцип розділення інтерфейсів) - щоб вимагати рівно потрібні, а не один «товстий».
  • Моки в тестах: PHPUnit створює об'єкти-перетини MockObject&Service, і саме такий тип має змінна з моком.

Альтернатива: якщо одна й та сама комбінація інтерфейсів повторюється скрізь, можливо, це окреме поняття домену - і варто оголосити інтерфейс, що розширює обидва.

Докладніше в документації: Система типів PHP

Fiber (PHP 8.1) - функція з власним стеком, яку можна призупинити посередині й пізніше відновити з того самого місця. Це кооперативна багатозадачність: файбер сам вирішує, коли віддати керування.

$fiber = new Fiber(function (string $first): string {
    $second = Fiber::suspend("отримав: {$first}");   // пауза, повертаємо значення
    return "завершено з {$second}";
});

$value = $fiber->start('A');     // 'отримав: A'
$fiber->resume('B');             // продовжує після suspend
echo $fiber->getReturn();        // 'завершено з B'

Відмінність від потоків:

  • Потоки виконуються паралельно (на різних ядрах чи з перемиканням ОС у будь-який момент). Потрібна синхронізація доступу до спільних даних.
  • Файбери виконуються по черзі в одному потоці. Лише один файбер працює в кожен момент, перемикання відбувається тільки в suspend()/resume(). Гонок даних у класичному розумінні немає.

Тобто файбери не роблять обчислення швидшими й не використовують кілька ядер.

Навіщо вони: для асинхронного вводу-виводу. Поки один файбер чекає відповідь мережі, цикл подій (event loop) запускає інший. Головне - файбер дозволяє писати асинхронний код як звичайний синхронний, без колбеків і промісів: функція глибоко в стеку може призупинитися, не змінюючи сигнатур викликачів.

Хто використовує: Revolt (event loop), AMPHP v3, ReactPHP-адаптери. Прикладному коду рідко потрібно створювати файбери напряму - це будівельний блок для бібліотек.

Застереження: звичайні блокуючі функції (PDO, file_get_contents, sleep) блокують увесь процес разом з усіма файберами. Асинхронність працює лише з неблокуючими драйверами з екосистеми event loop.

Докладніше в документації: Fibers

PHP звільняє об'єкт, коли на нього не лишається посилань. Звичайний кеш, що тримає об'єкти як ключі чи значення, не дає їх звільнити - навіть коли решта програми про них уже забула. У довгоживучих процесах (воркери, Octane) це витік пам'яті.

WeakReference (PHP 7.4) - посилання, яке не заважає збирачу сміття:

$user = new User();
$ref = WeakReference::create($user);

$ref->get();   // об'єкт
unset($user);
$ref->get();   // null - об'єкт уже звільнено

WeakMap (PHP 8.0) - словник, де ключі - об'єкти, утримувані слабко. Коли ключ-об'єкт звільнено, запис зникає з мапи сам:

final class PriceCalculator
{
    private WeakMap $cache;

    public function __construct()
    {
        $this->cache = new WeakMap();
    }

    public function totalFor(Order $order): int
    {
        return $this->cache[$order] ??= $this->expensiveCalculation($order);
    }
}

Кеш живе рівно стільки, скільки живе кожне замовлення, і не росте безмежно.

Де застосовують:

  • Мемоізація за об'єктом-аргументом - як у прикладі.
  • Метадані до чужих об'єктів, які не можна змінити (сутності ORM, об'єкти бібліотек).
  • Реєстри й ідентичні мапи в ORM і контейнерах, що не мають утримувати сутності довше за запит.

Обмеження: ключі WeakMap - лише об'єкти; значення утримуються сильно (якщо значення посилається на ключ, запис не звільниться). Момент звільнення залежить від лічильника посилань і збирача циклів, тож логіку коректності на ньому не будують - лише оптимізації.

Докладніше в документації: WeakMap

Composer розв'язує обмеження версій усіх пакетів одночасно. Якщо для потрібного пакета немає версії, сумісної з рештою, він відмовляє з довгим повідомленням «Your requirements could not be resolved».

Інструменти для розслідування:

composer why vendor/package             # хто залежить від пакета і з якими обмеженнями
composer why-not laravel/framework 13.0 # що заважає встановити цю версію
composer outdated --direct              # які прямі залежності застаріли
composer show vendor/package --all      # усі доступні версії
composer update vendor/package -W --dry-run   # що оновиться разом із залежностями

why-not - найкорисніша: показує конкретний пакет і обмеження, що блокує версію. Типова відповідь: «пакет X вимагає illuminate/support ^11.0» - тобто X ще не оновився під нову версію Laravel.

Типові причини й рішення:

  • Старий пакет не підтримує нову версію фреймворку чи PHP. Оновити пакет, знайти форк чи альтернативу, або відкласти оновлення.
  • Залежності залежностей зафіксовані lock-файлом. composer update vendor/package оновлює лише його; -W (--with-all-dependencies) дозволяє оновити й залежності, які йому заважають.
  • Платформа: версія PHP чи розширення на машині не задовольняє require пакета. config.platform.php у composer.json фіксує цільову версію PHP прод-сервера, щоб локально не поставити пакети, які там не запрацюють.
  • Конфлікт conflict-обмежень: пакет явно оголосив несумісність з певними версіями іншого.

Чого не робити: --ignore-platform-reqs на проді «щоб встановилося» - пакети, що вимагають іншої версії PHP чи відсутнього розширення, впадуть під час виконання.

Профілактика: оновлювати залежності регулярно й невеликими порціями (Dependabot, Renovate), а не раз на два роки разом із мажорною версією фреймворку.

Докладніше в документації: Команди depends і prohibits

PSR-11 - мінімальний спільний інтерфейс контейнера залежностей. Усього два методи:

namespace Psr\Container;

interface ContainerInterface
{
    public function get(string $id);   // отримати запис або кинути NotFoundExceptionInterface
    public function has(string $id): bool;
}

Навіщо такий мінімалізм: стандарт описує лише отримання сервісів, а не їхню реєстрацію. Конфігурація (прив'язки, автовпровадження, синглтони) у кожного контейнера своя, а споживання - однакове.

Що це дало екосистемі:

  • Фреймворко-незалежні бібліотеки й фреймворки. Slim, Mezzio, роутери й диспетчери middleware приймають будь-який PSR-11-контейнер: PHP-DI, Symfony DependencyInjection, League Container, Laravel.
  • Laravel реалізує PSR-11: Illuminate\Container\Container - це ContainerInterface, тож сторонні бібліотеки, що очікують PSR-контейнер, працюють з ним.
  • Композиція контейнерів - делегування пошуку іншому контейнеру.

Застереження - Service Locator. PSR-11 прямо не радить передавати контейнер у бізнес-класи, щоб вони самі діставали залежності:

// Погано: прихована залежність, важко тестувати
final class ReportService
{
    public function __construct(private ContainerInterface $container) {}

    public function build(): void
    {
        $mailer = $this->container->get(Mailer::class);
    }
}

// Добре: залежність явна
final class ReportService
{
    public function __construct(private Mailer $mailer) {}
}

Контейнер - для «склеювання» застосунку на верхньому рівні (фабрики, фреймворк), а не для використання всередині логіки. Виняток - фабрики, що за природою створюють різні об'єкти за ідентифікатором.

Докладніше в документації: PSR-11: Container interface

Значення з запиту, бази, черги чи стороннього API - це рядок або число, яке може не відповідати жодному варіанту.

  • Status::from($value) - повертає варіант або кидає ValueError, якщо такого немає.
  • Status::tryFrom($value) - повертає варіант або null.
$status = Status::tryFrom($request->input('status'))
    ?? throw ValidationException::withMessages(['status' => 'Невідомий статус']);

Коли що:

  • from - коли невідоме значення означає баг чи пошкоджені дані, і правильна реакція - голосно впасти: значення з власної бази, з внутрішньої черги.
  • tryFrom - на межі з зовнішнім світом, де невідоме значення - нормальна ситуація, яку треба обробити: введення користувача, вебхуки, сторонні API.

На межі застосунку - валідація, а не винятки:

$request->validate([
    'status' => ['required', Rule::enum(Status::class)],
]);

$status = $request->enum('status', Status::class);

Rule::enum можна ще обмежити: ->only([Status::Draft, Status::Published]) чи ->except(...).

Підводні камені:

  • Тип значення: tryFrom('1') для int-backed enum під strict_types - TypeError, а не null. Значення з запиту спершу приводять до потрібного типу.
  • Видалений варіант при наявних даних у базі: після деплою from() при читанні моделі кидатиме ValueError на старих рядках. Спершу мігрують дані, потім прибирають варіант.
  • Зовнішні API додають нові значення без попередження. Код, що робить from() на їхній відповіді, падає в продакшені наступного ранку. tryFrom плюс логування невідомого значення - надійніше.

Докладніше в документації: BackedEnum::tryFrom

Питання з реальних технічних співбесід - 100 питань у 9 темах, розібраних із відповідями. Нижче - розбивка за рівнями та темами, якщо хочете звузити підготовку.

Рівні
Junior 32 Middle 35 Senior 33

Готуєтесь до співбесіди не просто так: зараз на сайті 90 відкритих вакансій Laravel і PHP. Переглянути вакансії