JavaScript: Senior
20 питань · ~22 хв · Версія v3.0
Увійдіть, щоб продовжити
Рушій і мова глибоко: мікрозадачі, пам'ять і WeakRef, Proxy, ітератори, дескриптори, ESM.
- За спробу
- 20
- У пулі
- 100
- Проходжень
- 0
- Середній бал
- -
- Пройшли на 70%+
- -
Питання для підготовки
36 питаньforEach викликає колбек і ігнорує те, що він повертає. async-колбек повертає Promise, який ніхто не чекає: цикл завершується одразу, помилки губляться.
items.forEach(async (item) => { await save(item); });
console.log('готово'); // виведеться ДО того, як щось збережеться
Правильні варіанти залежно від задачі:
// Послідовно, по одному
for (const item of items) {
await save(item);
}
// Усі паралельно
await Promise.all(items.map((item) => save(item)));
Проблема «всіх паралельно»: тисяча елементів - тисяча одночасних запитів. API почне відповідати 429, браузер обмежить кількість з'єднань, база отримає піку навантаження.
Обмежена паралельність - не більше N одночасно:
async function mapLimit(items, limit, fn) {
const results = new Array(items.length);
let next = 0;
async function worker() {
while (next < items.length) {
const index = next++;
results[index] = await fn(items[index], index);
}
}
await Promise.all(Array.from({ length: Math.min(limit, items.length) }, worker));
return results;
}
const saved = await mapLimit(items, 5, save);
Тут next++ безпечний, бо JavaScript однопотоковий: між читанням і збільшенням лічильника інший «воркер» виконатися не може.
На практиці часто беруть готові бібліотеки (p-limit, p-map), які додають ще й обробку помилок і скасування.
fetch за замовчуванням не має тайм-ауту: запит до сервера, що завис, може «висіти» хвилинами. А тимчасові збої мережі чи відповідь 503 часто зникають після повтору.
Тайм-аут через AbortSignal.timeout():
try {
const response = await fetch('/api/report', { signal: AbortSignal.timeout(5000) });
} catch (error) {
if (error.name === 'TimeoutError') {
showError('Сервер не відповів за 5 секунд');
}
}
При тайм-ауті Promise відхиляється з TimeoutError, а при ручному скасуванні через AbortController - з AbortError. Це дає змогу розрізнити причини.
Поєднати тайм-аут і ручне скасування (користувач пішов зі сторінки) - AbortSignal.any():
const controller = new AbortController();
const signal = AbortSignal.any([controller.signal, AbortSignal.timeout(5000)]);
Повтор з експоненційною затримкою і випадковим розкидом:
async function fetchWithRetry(url, options = {}, { retries = 3, baseDelay = 300 } = {}) {
for (let attempt = 0; ; attempt++) {
try {
const response = await fetch(url, { ...options, signal: AbortSignal.timeout(5000) });
if (response.status < 500 && response.status !== 429) {
return response; // успіх або помилка клієнта - не повторюємо
}
if (attempt >= retries) return response;
} catch (error) {
if (attempt >= retries) throw error;
}
const delay = baseDelay * 2 ** attempt * (0.5 + Math.random());
await new Promise((resolve) => setTimeout(resolve, delay));
}
}
Що важливо:
- повторювати лише те, що має сенс повторювати: мережеві помилки, тайм-аути, 502/503/504, 429. Помилки 4xx (валідація, 403, 404) повтор не виправить;
- ідемпотентність:
GETповторювати безпечно.POSTна створення замовлення - ні: перша спроба могла дійти до сервера, а загубилася лише відповідь. Для таких запитів потрібен ключ ідемпотентності, який сервер перевіряє; - розкид затримки (jitter) потрібен, щоб тисячі клієнтів після збою не повторювали запити синхронно й не «добили» сервер, що відновлюється;
Retry-Afterу відповіді 429/503 варто поважати замість власної затримки;- загальний бюджет часу важливіший за кількість спроб: користувач не чекатиме хвилину на три повтори з тайм-аутом по 20 секунд.
Ітератор - об'єкт з методом next(), який щоразу повертає { value, done }. Ітерований об'єкт має метод [Symbol.iterator](), що повертає ітератор.
Саме на цьому протоколі працюють for...of, spread ([...x]), деструктуризація, Array.from, Promise.all, конструктори Map і Set. Масиви, рядки, Map, Set, NodeList - ітеровані з коробки; звичайні об'єкти - ні.
Власний ітерований об'єкт найпростіше зробити генератором:
class Range {
constructor(from, to) {
this.from = from;
this.to = to;
}
*[Symbol.iterator]() {
for (let i = this.from; i <= this.to; i++) {
yield i;
}
}
}
[...new Range(1, 5)]; // [1, 2, 3, 4, 5]
for (const n of new Range(1, 3)) console.log(n);
Навіщо це на практиці:
- Ліниві послідовності: значення обчислюються лише тоді, коли їх просять. Можна описати навіть нескінченну послідовність і взяти з неї 10 елементів.
- Однаковий інтерфейс для власних колекцій - їх можна передавати скрізь, де очікується ітероване.
- Асинхронні ітератори (
Symbol.asyncIterator,for await...of) - для потоків даних: сторінки API, рядки великого файлу, потік відповідіfetch.
Нові «ітераторні хелпери» (Iterator.prototype.map, filter, take, drop) дозволяють працювати з ітераторами ліниво, не перетворюючи їх на масив. Вони вже є в сучасних браузерах і Node.js 22+.
Service Worker - скрипт, який браузер запускає у фоні між сторінкою й мережею. Він перехоплює запити сторінок свого сайту й вирішує, що відповісти: з мережі, з кешу чи згенерувати відповідь сам. На ньому будуються офлайн-режим, PWA, push-сповіщення, фонова синхронізація.
// реєстрація на сторінці
if ('serviceWorker' in navigator) {
navigator.serviceWorker.register('/sw.js');
}
// sw.js
const CACHE = 'static-v3';
self.addEventListener('install', (event) => {
event.waitUntil(caches.open(CACHE).then((cache) => cache.addAll(['/offline.html'])));
});
self.addEventListener('fetch', (event) => {
if (event.request.mode === 'navigate') {
event.respondWith(fetch(event.request).catch(() => caches.match('/offline.html')));
}
});
Життєвий цикл:
- install - підготовка: завантажити й закешувати потрібні файли;
- waiting - новий воркер чекає, доки закриються всі вкладки зі старим. Це захищає від ситуації, коли одна сторінка працює зі старими файлами, а запити обслуговує новий воркер;
- activate - новий воркер бере керування; тут видаляють старі кеші;
- fetch - перехоплення запитів.
self.skipWaiting() і clients.claim() прискорюють перемикання, але ціною можливої невідповідності версій.
Стратегії кешування:
- cache first - для хешованих статичних файлів, що не змінюються;
- network first - для HTML і API: свіже, а кеш лише як запас при відсутності мережі;
- stale-while-revalidate - миттєво з кешу, паралельно оновити кеш з мережі.
Бібліотека Workbox реалізує ці стратегії й генерує воркер під час збирання (у Vite - vite-plugin-pwa).
Чим небезпечна помилка:
- воркер живе довше за сторінку. Він встановлений у браузері користувача й перехоплює запити навіть після того, як ви виправили сайт. Якщо воркер помилково кешує HTML «назавжди», користувачі бачитимуть стару версію сайту, і деплой цього не виправить;
- оновлення самого воркера - браузер перевіряє, чи змінився
sw.js, при навігації на сайт (за замовчуванням в обхід HTTP-кешу, і щонайменше раз на 24 години). URLsw.jsмає лишатися незмінним: якщо перейменувати файл, старий воркер про новий так і не дізнається; - план відступу: заздалегідь мати «вимикач» - новий
sw.js, що видаляє кеші й знімає реєстрацію (self.registration.unregister()).
Обмеження: лише HTTPS (виняток - localhost), без доступу до DOM, область дії (scope) - каталог, з якого віддано скрипт, і нижче.
Для звичайного сайту (не PWA) Service Worker часто зайвий: HTTP-кешування з хешованими іменами файлів дає більшу частину вигоди без ризиків.
У Laravel-проєкті фронтенд (Blade з Alpine, Livewire, Inertia з Vue чи React) тісно пов'язаний з бекендом. Браузерний тест має перевіряти обидві частини разом - і питання в тому, з якого боку його писати.
Pest browser tests (плагін pestphp/pest-plugin-browser, працює на Playwright):
it('користувач підписується на розсилку', function () {
$page = visit('/');
$page->fill('email', 'olena@example.com')
->click('Підписатися')
->assertSee('Дякуємо за підписку')
->assertNoJavaScriptErrors();
expect(Subscriber::where('email', 'olena@example.com')->exists())->toBeTrue();
});
it('сторінки відкриваються без помилок', function () {
visit(['/', '/blog', '/jobs'])->assertNoSmoke();
});
- той самий процес і база, що в PHP-тестах: фабрики,
RefreshDatabase,actingAs(),Mail::fake()працюють як у звичайних feature-тестах; - перевірка бази поруч з перевіркою інтерфейсу - без API для підготовки даних;
- smoke-тести (
assertNoSmoke,assertNoJavaScriptErrors) дешево ловлять зламані сторінки й помилки в консолі; inDarkMode(), мобільні пристрої, знімки екрана для візуальних порівнянь.
Playwright напряму (тести на JavaScript/TypeScript):
- окремий застосунок запущений як справжній сервер (
webServerу конфігурації), тести бачать його лише через HTTP; - підготовка даних - через сидери, спеціальні тестові ендпойнти чи API, що ускладнює ізоляцію;
- повний API Playwright: перехоплення мережі, кілька вкладок і контекстів, трасування, компонентні тести;
- природно для команди, що пише фронтенд на TypeScript, і для SPA, де бекенд - окремий сервіс.
Як обрати:
| Ситуація | Що зручніше |
|---|---|
| Blade, Livewire, Inertia в одному репозиторії з Laravel | Pest browser tests |
| команда пише переважно на PHP | Pest |
| окремий SPA-фронтенд, бекенд лише API | Playwright |
| складна клієнтська логіка: офлайн, кілька вкладок, мережеві умови | Playwright |
У CI:
- браузери треба встановити (
npx playwright install --with-deps chromium) і закешувати; - ассети зібрати (
npm run build), інакше сторінки без JavaScript і CSS; - паралельний запуск і шардування для довгих наборів;
- знімки екрана й траси як артефакти збирання - щоб розбиратися з падіннями без локального відтворення.
Розподіл рівнів: браузерні тести - для критичних сценаріїв і smoke-перевірок сторінок, Livewire- і feature-тести - для логіки компонентів і контролерів, Vitest - для складної клієнтської логіки окремо від браузера.
Спершу почитати
Прочитати - ще не значить знати
20 питань, по одному на екран, ~22 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.