Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді: Патерни й SOLID

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

15 питань

SRP - перша літера SOLID: у класу має бути одна причина для змін. Роберт Мартін формулює це так: модуль має відповідати перед одним «актором» - однією групою людей, чиї вимоги можуть його змінити.

Порушення:

class InvoiceService
{
    public function create(Order $order): Invoice { /* розрахунок сум, податків */ }
    public function renderPdf(Invoice $invoice): string { /* верстка */ }
    public function send(Invoice $invoice): void { /* SMTP, шаблон листа */ }
}

У класу три причини змінюватися: бухгалтерія змінює правила податків, дизайнер - вигляд PDF, маркетинг - текст листа. Зміна одного може зламати інше, а тест розрахунку змушує налаштовувати пошту.

Після розділення:

class InvoiceCalculator { public function create(Order $order): Invoice {} }
class InvoicePdf        { public function render(Invoice $invoice): string {} }
class InvoiceMailer     { public function send(Invoice $invoice): void {} }

Як розпізнати порушення:

  • назва класу з «And», «Manager», «Helper», «Util»;
  • клас важко назвати одним іменником;
  • методи класу використовують різні, непересічні групи властивостей;
  • зміна в одній функції регулярно ламає тести іншої.

Пастка - надмірне дроблення. «Одна відповідальність» не означає «один метод». Десять класів по три рядки, які завжди змінюються разом, - теж погано: логіку однієї зміни доводиться збирати по багатьох файлах. Розділяють те, що змінюється з різних причин і в різний час.

Докладніше в документації: Single-responsibility principle

Strategy - кілька взаємозамінних алгоритмів за спільним інтерфейсом. Код, що їх використовує, не знає, який саме алгоритм працює, і не містить розгалужень за типом.

interface ShippingCalculator
{
    public function cost(Order $order): Money;
}

final class NovaPoshtaShipping implements ShippingCalculator { /* ... */ }
final class UkrposhtaShipping implements ShippingCalculator { /* ... */ }
final class PickupShipping implements ShippingCalculator { /* ... */ }

final class Checkout
{
    public function __construct(private ShippingCalculator $shipping) {}

    public function total(Order $order): Money
    {
        return $order->subtotal()->add($this->shipping->cost($order));
    }
}

Що це дає:

  • новий спосіб доставки - новий клас, без зміни Checkout (принцип відкритості/закритості);
  • кожну стратегію легко протестувати окремо;
  • немає switch ($order->shipping_method), що розростається з кожним новим варіантом.

У Laravel цей патерн скрізь - під назвою «драйвери»:

  • кеш: file, redis, database за контрактом Store;
  • файлові диски: локальний, S3, FTP за спільним API Storage;
  • черги, пошта, логи, сесії, хешування - той самий принцип.

Конкретна стратегія обирається конфігурацією (CACHE_STORE=redis), а код працює з контрактом.

Як обирати стратегію під час виконання: через контейнер (прив'язати інтерфейс до реалізації), фабрику чи мапу [метод => клас]. Якщо варіантів два й вони ніколи не множитимуться, простий if часто чесніший за патерн.

Докладніше в документації: Strategy

Принцип відкритості/закритості (Open/Closed Principle, «O» в SOLID): модуль має бути відкритим для розширення і закритим для змін. Нову поведінку додають новим кодом, а не переписуванням того, що вже працює й протестоване.

Порушення - кожна нова можливість змінює той самий код:

class ShippingCalculator
{
    public function cost(Order $order, string $carrier): int
    {
        return match ($carrier) {
            'nova_poshta' => 70 + $order->weight * 5,
            'ukrposhta' => 45 + $order->weight * 3,
            // новий перевізник - правка цього класу, ризик зламати наявних
        };
    }
}

Відповідно до OCP - розширення через новий клас:

interface ShippingMethod
{
    public function cost(Order $order): int;
}

final class NovaPoshta implements ShippingMethod { /* ... */ }
final class Ukrposhta implements ShippingMethod { /* ... */ }
final class Meest implements ShippingMethod { /* ... */ }   // новий - без змін в інших

class ShippingCalculator
{
    public function cost(Order $order, ShippingMethod $method): int
    {
        return $method->cost($order);
    }
}

Типові механізми розширення:

  • поліморфізм через інтерфейси (Strategy);
  • події: нова реакція на «замовлення оплачено» - новий слухач, а не правка контролера;
  • декоратори й middleware - додати поведінку навколо наявної;
  • конфігурація й реєстрація: нова команда, драйвер, канал сповіщень підключається в сервіс-провайдері.

Як це виглядає в Laravel: нові драйвери кешу, черг, файлових систем (Storage::extend()), канали сповіщень, правила валідації, макроси - фреймворк закритий для змін, але відкритий для розширення.

Застереження - не передбачати все наперед. OCP не означає «робити інтерфейс на кожен клас про всяк випадок». Розширювані точки варто вводити, коли з'являється друга реалізація чи явна потреба (правило трьох: втретє однакова зміна - час для абстракції). Передчасна гнучкість - це складність, яка може ніколи не знадобитися.

Корисний тест: чи доводилося останні кілька разів змінювати той самий match/switch, додаючи варіант? Якщо так - це місце, де OCP окупиться.

Докладніше в документації: Принцип відкритості/закритості

Принцип розділення інтерфейсів (Interface Segregation Principle, «I» в SOLID): клієнти не повинні залежати від методів, якими вони не користуються. Краще кілька вузьких інтерфейсів, ніж один «товстий».

Порушення:

interface Storage
{
    public function read(string $path): string;
    public function write(string $path, string $contents): void;
    public function delete(string $path): void;
    public function temporaryUrl(string $path, DateTimeInterface $expires): string;
    public function listContents(string $dir): array;
}

Клас, якому потрібно лише читати файли, залежить від усього інтерфейсу. Реалізація для сховища, де немає тимчасових посилань, змушена кидати NotSupportedException - а це вже порушення й принципу Лісков.

Відповідно до ISP:

interface ReadsFiles
{
    public function read(string $path): string;
}

interface WritesFiles
{
    public function write(string $path, string $contents): void;
    public function delete(string $path): void;
}

interface GeneratesTemporaryUrls
{
    public function temporaryUrl(string $path, DateTimeInterface $expires): string;
}

final class ReportGenerator
{
    public function __construct(private ReadsFiles $files) {}   // лише те, що потрібно
}

Один клас може реалізовувати кілька інтерфейсів, а кожен споживач залежить лише від потрібного.

Навіщо:

  • простіші тести: фейк для ReadsFiles - один метод, а не п'ять заглушок;
  • менше зв'язності: зміна методу запису не зачіпає класи, що лише читають;
  • чесні реалізації: немає методів, що кидають «не підтримується»;
  • зрозумілі залежності: з конструктора видно, що саме клас використовує.

Приклади в PHP і Laravel:

  • PHP: Countable, IteratorAggregate, ArrayAccess, JsonSerializable, Stringable - маленькі інтерфейси, кожен про одну можливість;
  • Laravel: ShouldQueue, ShouldBroadcast, HasLocalePreference, Arrayable, Jsonable, Responsable - вузькі контракти, які клас реалізує за потреби.

Межа здорового глузду: інтерфейс з одним методом на кожен метод класу - теж крайність. Групувати варто за тим, як інтерфейс використовують клієнти: методи, які завжди потрібні разом, - в одному інтерфейсі.

Докладніше в документації: Принцип розділення інтерфейсів

Observer (Спостерігач) - об'єкт-«видавець» повідомляє про зміну стану всіх зацікавлених «підписників», не знаючи про них нічого конкретного. Підписники реєструються самі.

Проблема, яку він розв'язує:

public function pay(Order $order): void
{
    $order->markAsPaid();
    $this->mailer->sendReceipt($order);
    $this->warehouse->reserve($order);
    $this->analytics->trackPurchase($order);
    $this->crm->updateCustomer($order->customer);
    // кожна нова реакція - правка цього методу
}

Оплата «знає» про пошту, склад, аналітику й CRM. Зміни в будь-якій з цих систем зачіпають код оплати.

З Observer (у Laravel - події й слухачі):

public function pay(Order $order): void
{
    $order->markAsPaid();
    OrderPaid::dispatch($order);
}
class SendReceipt { public function handle(OrderPaid $event): void { /* ... */ } }
class ReserveStock { public function handle(OrderPaid $event): void { /* ... */ } }

Laravel знаходить слухачів автоматично за типом події в методі handle. Нова реакція - новий клас-слухач, код оплати не змінюється.

Інші реалізації Observer у Laravel:

  • спостерігачі моделей (#[ObservedBy(OrderObserver::class)]) - реакція на created, updated, deleted;
  • події моделей (static::created(...));
  • трансляція подій у браузер (ShouldBroadcast) - підписники навіть в іншому процесі;
  • Livewire #[On] і події JavaScript - та сама ідея на клієнті.

Переваги: слабка зв'язність, легко додавати реакції, слухачі можна виконувати в черзі (ShouldQueue).

Недоліки й пастки:

  • неявний потік: з коду OrderPaid::dispatch() не видно, що станеться далі - треба шукати слухачів (php artisan event:list);
  • порядок виконання слухачів не варто вважати гарантованим для бізнес-логіки;
  • спостерігачі моделей спрацьовують на кожне збереження, включно з сидерами, імпортом, тестами - і не спрацьовують на масові запити (Order::where(...)->update());
  • транзакції: подія, оброблена до коміту, може відправити лист про замовлення, яке потім відкотиться - ShouldDispatchAfterCommit чи afterCommit для слухачів у черзі.

Коли не варто: якщо дія - обов'язкова частина сценарію (без неї операція неуспішна), її краще викликати явно, а не ховати в слухачі.

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: Observer

Три схожі назви - три різні речі:

Dependency Injection (впровадження залежностей) - техніка: об'єкт отримує залежності ззовні (через конструктор), а не створює їх сам.

// Без DI
class ReportService { private $mailer; public function __construct() { $this->mailer = new SmtpMailer(); } }

// З DI
class ReportService { public function __construct(private Mailer $mailer) {} }

Dependency Inversion Principle (DIP, «D» у SOLID) - принцип проєктування:

  1. Модулі високого рівня (бізнес-логіка) не мають залежати від модулів низького рівня (база, пошта, HTTP). Обидва залежать від абстракцій.
  2. Абстракції не залежать від деталей - деталі залежать від абстракцій.

«Інверсія» в тому, що інтерфейс належить бізнес-логіці й описаний її мовою, а інфраструктура його реалізує. Не «у нас є Stripe, давайте загорнемо його API в інтерфейс», а «бізнес-логіці потрібно PaymentGateway::charge(), а Stripe - одна з реалізацій».

IoC-контейнер (Service Container у Laravel) - інструмент, який автоматизує DI: сам створює об'єкти й підставляє залежності.

Зв'язок: DI можна робити без DIP - впроваджувати конкретний клас StripeClient. Тоді залежність ззовні, але бізнес-логіка все одно прив'язана до деталі. DIP додає абстракцію, а DI - спосіб її доставити.

Коли DIP виправданий: межі з зовнішнім світом, які справді можуть змінитися чи які треба підміняти в тестах - платежі, пошта, сторонні API, сховища. Інтерфейс на кожен клас «про всяк випадок» лише додає файлів і непрямих викликів без користі.

Докладніше в документації: Dependency inversion principle

Усі три загортають інші об'єкти, але з різною метою:

Adapter - змінює інтерфейс: приводить чужий об'єкт до інтерфейсу, який очікує ваш код.

final class TwilioSmsAdapter implements SmsSender      // ваш інтерфейс
{
    public function __construct(private TwilioClient $twilio) {}

    public function send(PhoneNumber $to, string $text): void
    {
        $this->twilio->messages->create((string) $to, ['body' => $text, 'from' => '...']);
    }
}

Decorator - той самий інтерфейс, додана поведінка. Загортає об'єкт і додає щось до або після виклику; декоратори можна нашаровувати.

final class CachedExchangeRates implements ExchangeRates
{
    public function __construct(private ExchangeRates $inner, private CacheRepository $cache) {}

    public function rate(string $from, string $to): float
    {
        return $this->cache->remember("rate:$from:$to", 3600, fn () => $this->inner->rate($from, $to));
    }
}

Кешування, логування, повтори, метрики - типові декоратори. Обгорнутий і обгортка взаємозамінні.

Facade (класичний, GoF) - спрощений інтерфейс до складної підсистеми: один клас з кількома простими методами замість десятка класів з тонкими налаштуваннями.

Фасади Laravel (Cache::, DB::) - інше: це статичний доступ до сервісів з контейнера (ближче до Service Locator). Назва схожа, але патерн GoF не про це.

Як розрізнити на співбесіді:

  • інтерфейс змінюється - Adapter;
  • інтерфейс той самий, поведінки більше - Decorator;
  • інтерфейс простіший за те, що за ним, - Facade.

Ще схожий Proxy - той самий інтерфейс, але контролює доступ до об'єкта: ліниве створення, перевірка прав, віддалений виклик.

Докладніше в документації: Adapter

Singleton гарантує, що клас має один екземпляр, і дає до нього глобальний доступ:

final class Config
{
    private static ?self $instance = null;

    public static function getInstance(): self
    {
        return self::$instance ??= new self();
    }

    private function __construct() {}
}

Config::getInstance()->get('app.name');

Чому його вважають антипатерном (точніше - класичну реалізацію):

  • прихована залежність: клас, що десь усередині викликає Config::getInstance(), з конструктора не показує, що залежить від конфігурації;
  • глобальний стан: будь-який код може змінити спільний об'єкт - важко відстежити, хто й коли;
  • тестування: статичний екземпляр не підміниш фейком без хитрощів, а стан «перетікає» між тестами;
  • порушення SRP: клас відповідає і за свою роботу, і за керування власним життєвим циклом;
  • довгоживучі процеси (Octane, черги): статичний стан живе між запитами - дані одного користувача можуть потрапити до іншого.

Задача «один екземпляр на застосунок» справжня - з'єднання з базою, клієнт API, конфігурація. Розв'язувати її краще контейнером:

// AppServiceProvider
$this->app->singleton(PaymentGateway::class, fn () => new StripeGateway(config('services.stripe.secret')));

// використання - звичайна залежність
final class CheckoutService
{
    public function __construct(private PaymentGateway $payments) {}
}
  • один екземпляр - контейнер створює об'єкт один раз і повертає його всім;
  • явна залежність у конструкторі;
  • підміна в тестах: $this->app->instance(PaymentGateway::class, new FakeGateway) чи swap;
  • клас нічого не знає про те, що він «єдиний» - це рішення конфігурації, а не самого класу.

scoped() замість singleton() для Octane: екземпляр живе в межах одного запиту чи задачі в черзі і скидається між ними - захист від витоку стану між користувачами.

Фасади Laravel - не Singleton у класичному сенсі: це статичний доступ до об'єкта з контейнера, який можна підмінити (Cache::fake(), Mail::fake()). Але залежність через фасад так само прихована в коді методу, тож для бізнес-класів явне впровадження через конструктор зазвичай читабельніше.

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: Singleton

Успадкування повторно використовує код через ієрархію «є різновидом» (Admin extends User). Композиція - через «має» чи «використовує»: об'єкт отримує інші об'єкти й делегує їм роботу.

Проблеми глибокого успадкування:

class Report { public function generate() { /* ... */ } }
class PdfReport extends Report { /* ... */ }
class CachedPdfReport extends PdfReport { /* ... */ }
class CachedEmailedPdfReport extends CachedPdfReport { /* ... */ }
// а потрібен ще CachedEmailedCsvReport...
  • комбінаторний вибух: кожна комбінація можливостей - новий клас;
  • крихкий базовий клас: зміна в Report непередбачувано ламає нащадків;
  • жорсткий зв'язок: нащадок залежить від внутрішніх деталей батька (protected), а не лише від публічного API;
  • одне успадкування в PHP: клас не може взяти поведінку з двох батьків.

Композицією:

final class ReportGenerator
{
    public function __construct(
        private ReportFormatter $formatter,     // Pdf чи Csv
        private ReportDelivery $delivery,       // Email чи Storage
        private CacheRepository $cache,
    ) {}

    public function run(ReportQuery $query): void
    {
        $data = $this->cache->remember($query->key(), 3600, fn () => $query->fetch());
        $this->delivery->send($this->formatter->format($data));
    }
}

Будь-яка комбінація - різні об'єкти в конструкторі, без нових класів. Поведінку можна змінити під час виконання й легко підмінити в тестах.

Інструменти композиції: впровадження залежностей, Strategy, Decorator (обгортання з тим самим інтерфейсом), делегування.

Трейти PHP - механізм повторного використання коду без успадкування, але це радше «копіювання методів» у клас: вони не створюють окремих об'єктів і можуть мати ті самі проблеми прихованих залежностей. Добрі для невеликої поведінки (HasFactory, SoftDeletes), погані як заміна архітектури.

Коли успадкування доречне:

  • справжнє відношення «є різновидом», де нащадок повністю замінює батька (принцип Лісков);
  • точки розширення фреймворку: extends Model, extends Controller, extends Command - фреймворк так спроєктований;
  • абстрактний клас з невеликою спільною логікою і шаблонним методом;
  • неглибока ієрархія (1-2 рівні).

Корисне правило: класи за замовчуванням final. Відкривати для успадкування - свідоме рішення, а не випадковість.

Докладніше в документації: Композиція замість успадкування

Command (Команда) - запит на дію оформлюється окремим об'єктом, що містить усе потрібне для виконання: що зробити і з якими даними. Тоді дію можна передати, відкласти, поставити в чергу, повторити, записати в журнал чи скасувати.

Laravel-джоба - класичний Command:

final class GenerateInvoicePdf implements ShouldQueue
{
    use Queueable;

    public function __construct(public Invoice $invoice) {}

    public function handle(PdfRenderer $renderer): void
    {
        $this->invoice->update(['pdf_path' => $renderer->render($this->invoice)]);
    }
}

GenerateInvoicePdf::dispatch($invoice);           // виконати пізніше в черзі
GenerateInvoicePdf::dispatchSync($invoice);       // виконати зараз
  • об'єкт-команда містить дані ($invoice) і знає, що робити (handle);
  • виконавець (воркер черги) не знає деталей - просто викликає handle;
  • відправник не знає, коли й де команда виконається.

Що дає такий підхід:

  • відкладене й асинхронне виконання - черги;
  • повтори при збоях ($tries, backoff) - команда серіалізується й виконується знову;
  • ланцюжки й пакети: Bus::chain([...]), Bus::batch([...]) - послідовність команд як дані;
  • журнал: кожна команда - запис у черзі з параметрами, спробами, помилками (Horizon);
  • middleware для команд (RateLimited, WithoutOverlapping) - спільна поведінка навколо будь-якої команди.

Інші Command у Laravel: Artisan-команди, дії (action-класи з одним методом handle/__invoke), Pipeline з об'єктами-кроками.

Command + скасування (класичний варіант патерну): команда має execute() і undo() - основа функцій «Скасувати» в редакторах. У вебзастосунках частіше роблять компенсуючі дії (повернення коштів, а не «відкат» оплати).

CQRS-підхід з шиною команд: контролер створює команду PlaceOrder, шина знаходить обробник PlaceOrderHandler. Це розділяє «що потрібно зробити» і «як», але додає шар непрямості - доречно у великих доменах, а в звичайному Laravel-застосунку часто досить action-класів.

Важливо для черг: команда має бути ідемпотентною або захищеною від повторного виконання (ShouldBeUnique, перевірка стану) - повтори при збоях і «at least once» доставка можуть виконати її двічі.

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: Command

Factory (фабричний метод, фабрика) ховає рішення, який саме об'єкт створити, і як.

Доречна, коли:

  • конкретний клас залежить від даних під час виконання: NotificationChannelFactory::for($user->preferred_channel);
  • створення потребує залежностей, яких не має код-споживач (клієнт API з налаштуваннями, токеном, ретраями);
  • створення - нетривіальна послідовність, яку не хочеться повторювати.

Іменовані конструктори (Money::fromCents(1999), Period::lastMonth()) - найлегша форма фабрики, яка часто краща за складний конструктор.

Builder збирає складний об'єкт покроково, коли параметрів багато й більшість необов'язкові:

$query = User::query()
    ->where('active', true)
    ->whereHas('orders')
    ->orderBy('name')
    ->limit(20);

$mail = (new MailMessage)
    ->subject('Рахунок')
    ->line('Ваш рахунок готовий.')
    ->action('Переглянути', $url);

Доречний, коли конструктор з десятьма параметрами нечитабельний, частина з них взаємозалежна, а об'єкт треба валідувати як ціле перед створенням. У Laravel так влаштовані Query Builder, MailMessage, Http::withHeaders()->retry()->get().

Коли це зайве:

  • фабрика, що просто викликає new без жодного рішення, - додатковий файл без користі;
  • Builder для об'єкта з трьома обов'язковими полями - іменовані аргументи PHP 8 вирішують ту саму задачу: new Invoice(number: ..., total: ..., dueDate: ...);
  • контейнер Laravel уже є фабрикою для більшості сервісів: автовпровадження й прив'язки часто замінюють ручні фабрики.

Правило: патерн має прибирати складність, яку ви вже маєте, а не складність, що «може з'явитися». Ввести фабрику, коли з'явився другий варіант, легше, ніж підтримувати абстракцію, якої ніколи не знадобилося.

Докладніше в документації: Builder

LSP («L» у SOLID): об'єкт підтипу має бути можливо підставити скрізь, де очікується базовий тип, без зміни правильності програми. Нащадок має виконувати контракт предка, а не лише мати ті самі методи.

Класичне порушення - квадрат і прямокутник:

class Rectangle
{
    public function setWidth(int $w): void { $this->width = $w; }
    public function setHeight(int $h): void { $this->height = $h; }
    public function area(): int { return $this->width * $this->height; }
}

class Square extends Rectangle
{
    public function setWidth(int $w): void { $this->width = $this->height = $w; }
    public function setHeight(int $h): void { $this->width = $this->height = $h; }
}

function stretch(Rectangle $r): void
{
    $r->setWidth(5);
    $r->setHeight(2);
    assert($r->area() === 10);   // для Square - 4
}

Математично квадрат - прямокутник, але поведінково ні: незалежна зміна сторін - частина контракту Rectangle.

Як порушують у реальному коді:

  • Метод нащадка кидає NotImplementedException чи нічого не робить: ReadOnlyRepository extends Repository з save(), що кидає виняток.
  • Посилені вимоги до вхідних даних: предок приймає будь-який рядок, нащадок - лише непорожній.
  • Послаблені гарантії результату: предок завжди повертає об'єкт, нащадок - інколи null.
  • Нові винятки, яких клієнти базового типу не очікують і не ловлять.
  • Перевірка типу в коді клієнта: if ($shape instanceof Square) - ознака, що підстановка не працює.

Що робити: якщо нащадок не може виконати контракт, він не має бути нащадком. Розділити інтерфейси (ReadableRepository, WritableRepository - принцип розділення інтерфейсів), використати композицію або незмінні об'єкти (незмінний квадрат цілком може бути незмінним прямокутником).

PHP частково допомагає: перевизначений метод не може звузити типи параметрів чи розширити тип повернення (контраваріантність і коваріантність перевіряються). Але поведінковий контракт рушій не перевіряє - лише тести й увага.

Докладніше в документації: Liskov substitution principle

Chain of Responsibility (Ланцюжок обов'язків) - запит проходить послідовністю обробників. Кожен вирішує: обробити запит і зупинити ланцюжок, або щось зробити й передати далі.

Middleware Laravel - саме такий ланцюжок:

final class EnsureUserIsSubscribed
{
    public function handle(Request $request, Closure $next): Response
    {
        if (! $request->user()?->subscribed()) {
            return redirect()->route('billing');   // зупинити ланцюжок
        }

        $response = $next($request);               // передати далі

        $response->headers->set('X-Plan', $request->user()->plan);   // після обробки
        return $response;
    }
}
  • $next($request) - виклик наступного обробника; код до нього виконується на шляху запиту, після - на шляху відповіді;
  • повернення відповіді без $next - ланцюжок зупиняється (автентифікація, CSRF, обмеження частоти, режим обслуговування);
  • обробники не знають один про одного - лише про $next.

Під капотом - Illuminate\Pipeline\Pipeline, який можна використати й для власних процесів:

$order = Pipeline::send($order)
    ->through([
        ValidateStock::class,
        ApplyDiscounts::class,
        CalculateTaxes::class,
        ReserveItems::class,
    ])
    ->thenReturn();

Кожен крок - клас з методом handle($order, Closure $next). Кроки легко переставити, додати, протестувати окремо.

Переваги:

  • відокремлення відправника від обробників;
  • набір і порядок обробників - конфігурація, а не код (групи middleware, порядок ->through());
  • кожен обробник з однією відповідальністю.

Пастки:

  • порядок має значення: middleware автентифікації після middleware, що використовує користувача, - помилка. Laravel має $middleware->priority() для впорядкування;
  • ніхто не обробив: у класичному варіанті запит може пройти весь ланцюжок без обробки - потрібен обробник за замовчуванням;
  • налагодження: довгий ланцюжок з побічними ефектами важко відстежити - кожен крок має бути простим;
  • продуктивність: глобальні middleware виконуються на кожен запит, тож у них не місце важким операціям.

Інші приклади: обробники винятків, валідатори з кількома правилами, системи знижок, ланцюжки фільтрів запитів (пошук з фільтрами - кожен фільтр додає умову й передає далі).

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: Chain of Responsibility

Обидва патерни розв'язують одну задачу - змінювати частину алгоритму, не змінюючи загальної структури. Різниця - у механізмі.

Template Method - через успадкування. Базовий клас задає скелет алгоритму, а змінні кроки - абстрактні методи для нащадків:

abstract class DataImport
{
    final public function run(string $path): ImportResult
    {
        $rows = $this->read($path);                   // змінний крок
        $valid = array_filter($rows, $this->validate(...));
        $this->persist($valid);                       // змінний крок
        return new ImportResult(count($valid), count($rows) - count($valid));
    }

    abstract protected function read(string $path): array;
    abstract protected function validate(array $row): bool;
    abstract protected function persist(array $rows): void;
}

final class ProductImport extends DataImport { /* реалізує три кроки */ }

Strategy - через композицію. Змінна частина - окремий об'єкт, переданий ззовні:

final class DataImport
{
    public function __construct(
        private RowReader $reader,
        private RowValidator $validator,
        private RowWriter $writer,
    ) {}

    public function run(string $path): ImportResult { /* той самий скелет */ }
}

Порівняння:

Template Method Strategy
механізм успадкування композиція
коли обирається варіант при створенні класу (компіляція) при створенні об'єкта (виконання)
комбінування варіантів новий підклас на кожну комбінацію будь-яка комбінація об'єктів
доступ до стану нащадок бачить protected батька лише через параметри й інтерфейс
тестування кроків через підклас кожна стратегія окремо

Коли Template Method доречний:

  • скелет стабільний, варіантів небагато, кроки тісно пов'язані між собою;
  • фреймворк визначає життєвий цикл, а ви заповнюєте «гачки»: Command::handle(), Seeder::run(), Notification::via()/toMail() у Laravel, setUp() у тестах - усе це шаблонні методи;
  • кроки потребують спільного стану базового класу.

Коли Strategy:

  • варіанти комбінуються незалежно (формат × доставка × кешування);
  • варіант обирається під час виконання (за налаштуваннями, типом користувача);
  • кроки корисно тестувати й повторно використовувати окремо.

Еволюція: часто код починається з Template Method (простіше), а коли комбінацій стає багато - рефакториться в Strategy («замінити успадкування делегуванням»). final на методі-скелеті в Template Method важливий - нащадки не повинні змінювати порядок кроків.

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: Template Method

State (Стан) - поведінка об'єкта змінюється залежно від його стану, а кожен стан оформлений окремим класом. Замість умов у кожному методі об'єкт делегує поведінку поточному стану.

Без патерну - умови розповзаються по коду:

class Order
{
    public function cancel(): void
    {
        if ($this->status === 'shipped' || $this->status === 'delivered') {
            throw new CannotCancel();
        }
        if ($this->status === 'paid') {
            $this->refund();
        }
        $this->status = 'cancelled';
    }

    public function ship(): void
    {
        if ($this->status !== 'paid') { throw new CannotShip(); }
        // ...
    }
    // і так у кожному методі
}

Новий стан («очікує оплати частинами») - правка всіх методів, легко пропустити перевірку в одному з них.

З патерном State:

abstract class OrderState
{
    public function cancel(Order $order): void { throw new InvalidTransition(static::class, 'cancel'); }
    public function ship(Order $order): void { throw new InvalidTransition(static::class, 'ship'); }
}

final class Paid extends OrderState
{
    public function cancel(Order $order): void
    {
        $order->refund();
        $order->transitionTo(new Cancelled());
    }

    public function ship(Order $order): void
    {
        $order->transitionTo(new Shipped());
    }
}

final class Shipped extends OrderState { /* cancel не дозволено - поведінка за замовчуванням */ }

Переваги:

  • усі правила стану в одному класі: що дозволено зі стану «Оплачено», видно в класі Paid;
  • недозволені переходи - помилка за замовчуванням, а не забута перевірка;
  • новий стан - новий клас, наявні не змінюються (OCP);
  • легко тестувати кожен стан окремо.

Простіша альтернатива - енум зі списком переходів:

enum OrderStatus: string
{
    case Pending = 'pending';
    case Paid = 'paid';
    case Shipped = 'shipped';
    case Cancelled = 'cancelled';

    public function canTransitionTo(self $next): bool
    {
        return in_array($next, match ($this) {
            self::Pending => [self::Paid, self::Cancelled],
            self::Paid => [self::Shipped, self::Cancelled],
            self::Shipped, self::Cancelled => [],
        }, true);
    }
}

Як обрати:

  • різниться лише набір дозволених переходів - енум з таблицею переходів;
  • різниться поведінка в кожному стані (різні побічні ефекти, розрахунки, доступні дії) - класи станів.

У Laravel готове рішення - spatie/laravel-model-states: стани як класи, збережені в колонці моделі, з описаними переходами й власними класами-переходами для логіки.

Докладніше в документації: Refactoring.Guru: State