Колекції зручні настільки, що ними легко почати робити роботу бази - і заплатити памʼяттю та часом.
Типова помилка:
$active = Post::all()->where('is_published', true); // вся таблиця в памʼять
$count = Post::all()->count(); // теж уся таблиця
$latest = Post::all()->sortByDesc('created_at')->take(5); // і сортування в PHP
Кожен рядок витягує всі записи, щоб потім відкинути більшість.
Те саме в базі:
$active = Post::where('is_published', true)->get();
$count = Post::count();
$latest = Post::latest()->limit(5)->get();
Різниця не косметична: база фільтрує за індексом і повертає стільки, скільки потрібно.
Як розрізняти. Методи Builder виконуються в SQL, методи Collection - у PHP. Межа проходить там, де стоїть get(), all() чи first(): усе після них - уже PHP.
Плутанину створює однакова назва: where() є і в білдера, і в колекції. Post::where(...) фільтрує в базі, Post::all()->where(...) - у памʼяті.
Коли колекція доречна:
- Дані вже отримані, і потрібне ще одне групування чи перетворення - другий запит дорожчий.
- Логіка не виражається в SQL: складна умова на PHP, робота з обʼєктами-значеннями.
- Набір свідомо малий - десятки рядків, де різниці немає.
Коли ні: фільтрація, підрахунок, сортування й обмеження на таблиці, розмір якої росте. Це робота бази.
Проміжний варіант - lazy(): обхід пачками з синтаксисом колекції, коли обробити треба всі рядки, але тримати їх у памʼяті не можна.