Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді з Docker

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

100 питань

Xdebug - налагоджувач PHP: точки зупинки, покрокове виконання, перегляд змінних. У Docker головна складність - мережева: Xdebug сам ініціює з'єднання з IDE (порт 9003), а IDE працює на хості, поза контейнером.

Мінімальна конфігурація PHP у контейнері:

[xdebug]
xdebug.mode=debug,develop
xdebug.client_host=host.docker.internal
xdebug.client_port=9003
xdebug.start_with_request=trigger   ; лише за запитом, а не на кожен

host.docker.internal - ім'я, що вказує на хост із контейнера. На Docker Desktop (macOS, Windows) воно працює автоматично; на Linux його треба додати явно:

services:
  app:
    extra_hosts:
      - "host.docker.internal:host-gateway"

У Laravel Sail це вже налаштовано: досить змінної в .env - SAIL_XDEBUG_MODE=develop,debug,coverage - і перезапуску контейнерів. Для CLI-команд - sail debug artisan ....

Налаштування IDE (PhpStorm):

  • слухати вхідні з'єднання налагодження на порту 9003;
  • відображення шляхів (path mappings): код у контейнері лежить у /var/www/html, а на хості - у ~/projects/app. Без відображення IDE отримує з'єднання, але не може зіставити файли й не зупиняється на точках;
  • ім'я сервера (PHP_IDE_CONFIG=serverName=...) збігається з налаштуваннями сервера в IDE.

Чому з'єднання не приходить - чек-лист:

  1. Xdebug не ввімкнено: php -v у контейнері має показувати Xdebug, php -i | grep xdebug.mode;
  2. немає тригера при start_with_request=trigger - потрібне розширення браузера Xdebug Helper чи параметр XDEBUG_TRIGGER;
  3. неправильний client_host - особливо на Linux без host-gateway;
  4. фаєрвол хоста блокує вхідний порт 9003;
  5. IDE не слухає чи слухає інший порт (старий Xdebug 2 використовував 9000);
  6. журнал Xdebug показує причину: xdebug.log=/tmp/xdebug.log - там видно спробу з'єднання і помилку.

Продуктивність: Xdebug помітно сповільнює PHP навіть без активного налагодження. Тому start_with_request=trigger чи окремий образ/профіль з Xdebug, а не постійно ввімкнений режим. У продакшені Xdebug не встановлюють узагалі.

Докладніше в документації: Laravel Sail: налагодження з Xdebug

Ресурси Compose (контейнери, мережі, томи) належать проєкту. Назва проєкту - префікс усіх ресурсів: myapp-app-1, myapp_default, myapp_pgdata. За замовчуванням назва - ім'я каталогу з compose.yaml; явно задається полем name: у файлі, змінною COMPOSE_PROJECT_NAME чи прапорцем -p.

Рівні «скидання» - від м'якого до радикального:

docker compose restart app            # перезапустити процес, контейнер той самий
docker compose up -d --force-recreate # перестворити контейнери (записуваний шар скинуто)
docker compose up -d --build          # перезібрати образи й перестворити
docker compose down                   # видалити контейнери й мережі проєкту, ТОМИ ЛИШАЮТЬСЯ
docker compose down -v                # + іменовані томи проєкту: дані бази ЗНИКНУТЬ
docker compose down --rmi local       # + образи, зібрані для проєкту

Головне - розуміти, що де живе:

  • записуваний шар контейнера зникає при перестворенні;
  • іменовані томи (pgdata) переживають down, але не down -v;
  • bind mount - це файли хоста, їх Docker не видаляє ніколи;
  • анонімні томи накопичуються, якщо не видаляти їх разом з контейнерами (down -v чи docker compose rm -v).

Небезпечні звички:

  • docker system prune -a --volumes - чистить усе невикористовуване на машині: томи, образи, мережі всіх проєктів, включно з базами сусідніх проєктів, які зараз просто не запущені. Для чистки одного проєкту - команди docker compose з його назвою;
  • однакова назва проєкту для двох різних каталогів (обидва app/) - вони ділять мережі й томи, і down -v в одному зносить дані іншого. Явне name: у compose.yaml знімає проблему;
  • down -v «за звичкою» при кожному перезапуску - щоразу порожня база й повторні міграції з сидерами.

Безпечне скидання бази розробки:

docker compose exec app php artisan migrate:fresh --seed   # схема й тестові дані
# або точково видалити один том
docker compose down
docker volume rm myapp_pgdata
docker compose up -d

Перед видаленням томів із цінними даними - бекап: docker compose exec -T postgres pg_dump -U postgres app > backup.sql.

Перелік ресурсів проєкту: docker compose ps -a, docker volume ls --filter label=com.docker.compose.project=myapp.

Докладніше в документації: Назва проєкту Compose

Тег - змінне посилання: власник реєстру (чи будь-хто з правом запису) може перемістити app:1.4.2 на інший образ. Дайджест - SHA-256 від маніфесту образу:

docker pull ghcr.io/acme/app@sha256:4f8e0a...b21c
docker image ls --digests
docker buildx imagetools inspect ghcr.io/acme/app:1.4.2   # дайджест і платформи

Той самий дайджест завжди означає ті самі байти. Змінити вміст, не змінивши дайджесту, неможливо.

Що дає деплой за дайджестом:

  • відтворюваність: усі сервери, нові вузли при масштабуванні й перезапуски отримують точно той самий образ;
  • захист від підміни: скомпрометований чи помилково перезаписаний тег у реєстрі не змінить того, що розгортається;
  • точний аудит і відкат: у конфігурації деплою записаний конкретний образ, а не мітка, яка могла змінитися;
  • кешування: якщо дайджест не змінився, завантажувати нічого.

Мультиплатформні образи: для образу з кількома архітектурами (amd64, arm64) тег вказує на індекс (manifest list), а кожна платформа має свій дайджест. Зазвичай фіксують дайджест індексу - і кожен сервер сам обере потрібну архітектуру.

Практичний підхід - тег для людей, дайджест для машин:

  • CI збирає образ з тегами sha-a1b2c3d і 1.4.2, отримує дайджест і записує його в маніфест деплою (Kubernetes, Helm values, Compose-файл);
  • інструменти на кшталт Renovate оновлюють зафіксовані дайджести автоматично pull-request-ами.

Базові образи в Dockerfile теж можна фіксувати дайджестом:

FROM php:8.5-fpm-alpine@sha256:...

Тег лишається для читабельності, але використовується дайджест. Без цього той самий Dockerfile сьогодні й через місяць може зібрати різні образи - з іншою версією PHP чи системних бібліотек.

Ціна: дайджести нечитабельні, а оновлення базового образу (зокрема з виправленнями безпеки) перестає бути автоматичним - його треба робити свідомо, найкраще інструментом автоматичних оновлень залежностей.

Докладніше в документації: docker image pull: завантаження за дайджестом

Образ, що потрапляє на сервер, - результат довгого ланцюжка: базовий образ, системні пакети, залежності Composer і npm, CI, реєстр. Атака на будь-яку ланку (скомпрометований CI, підмінений образ у реєстрі, шкідливий пакет) дає зловмиснику код у продакшені. Захист - перевірювані відомості про образ.

Атестації BuildKit - метадані, прикріплені до образу під час збирання:

docker buildx build --sbom=true --provenance=mode=max -t ghcr.io/acme/app:1.4.2 --push .
  • provenance - як і з чого зібрано образ: репозиторій і коміт, параметри збирання, базові образи, середовище CI. За замовчуванням buildx додає мінімальну provenance-атестацію; mode=max - детальну;
  • SBOM (Software Bill of Materials) - перелік усіх пакетів і бібліотек в образі з версіями.
docker buildx imagetools inspect ghcr.io/acme/app:1.4.2 --format '{{ json .SBOM }}'

Навіщо SBOM: коли виходить критична вразливість у бібліотеці, за SBOM можна за хвилини знайти всі образи, що її містять, замість сканування кожного вручну. Сканери (Docker Scout, Trivy, Grype) використовують SBOM для пошуку CVE.

Підпис образів - криптографічне підтвердження, що образ зібрав саме ваш CI і він не змінювався:

cosign sign ghcr.io/acme/app@sha256:...
cosign verify ghcr.io/acme/app@sha256:... --certificate-identity=... --certificate-oidc-issuer=https://token.actions.githubusercontent.com

Cosign (проєкт Sigstore) підтримує «безключовий» підпис: CI отримує короткоживучий сертифікат через OIDC (наприклад, GitHub Actions), тож не треба зберігати довгоживучий приватний ключ.

Де це перевіряється:

  • політики допуску в Kubernetes (Kyverno, Sigstore policy-controller) - кластер не запустить непідписаний образ чи образ не з вашого репозиторію;
  • CI перед деплоєм - перевірка підпису й відсутності критичних вразливостей у SBOM.

Підписують дайджест, а не тег - тег можна перемістити, а підпис має стосуватися конкретного вмісту.

Рамки: SLSA описує рівні гарантій ланцюжка збирання; provenance BuildKit - крок до вищих рівнів.

Мінімум для невеликого проєкту: збирання лише в CI (не з ноутбуків), SBOM і сканування вразливостей, деплой за дайджестом. Підписи й політики допуску - наступний крок.

Докладніше в документації: Docker Build: атестації

Між «запускаю docker compose up по SSH» і «маємо кластер Kubernetes» є проміжний клас інструментів - PaaS для самостійного хостингу поверх Docker.

Kamal (від 37signals, творців Basecamp):

  • конфігурація в одному YAML, деплой командою kamal deploy по SSH на звичайні сервери;
  • збирає образ, завантажує в реєстр, запускає на серверах;
  • деплой без простою через власний проксі kamal-proxy: новий контейнер запускається, проходить перевірку стану, і лише тоді на нього перемикається трафік;
  • допоміжні сервіси (accessories) - база, Redis - як окремі контейнери;
  • без вебінтерфейсу й без «панелі» - інструмент командного рядка.

Coolify і Dokploy - самостійно розміщувані аналоги Heroku/Vercel з вебінтерфейсом:

  • деплой з Git-репозиторію чи образу, автоматичні збирання з Dockerfile чи Nixpacks/Buildpacks;
  • TLS-сертифікати, домени, змінні оточення, бази даних «в один клік», резервні копії;
  • кілька серверів (Dokploy використовує Docker Swarm для розподілу між вузлами).

Коли такого інструменту достатньо:

  • один чи кілька серверів, кілька застосунків;
  • команда без окремого DevOps-інженера;
  • потрібні деплой без простою, TLS, перезапуски, базові резервні копії - але не автомасштабування й складні мережеві політики;
  • важлива ціна: свої сервери (Hetzner, DigitalOcean) значно дешевші за керовані платформи.

Обмеження й ризики:

  • панель - теж частина інфраструктури: її треба оновлювати, захищати (доступ до панелі = доступ до всіх застосунків і секретів), резервувати;
  • відмовостійкість обмежена кількістю серверів і можливостями інструменту;
  • «магія» налаштувань: коли щось ламається, доводиться розбиратися, що саме панель згенерувала (Compose-файли, конфігурації проксі);
  • залежність від проєкту: розвиток і підтримка залежать від невеликої команди.

Порівняно з Kubernetes: значно менше понять і супроводу, але й менше гнучкості. Для більшості невеликих і середніх Laravel-застосунків такого рівня достатньо надовго.

Порівняно з керованими PaaS (Laravel Cloud, Render, Fly.io): дешевше й більше контролю, але відповідальність за сервери, оновлення ОС і безпеку - на вас.

Докладніше в документації: Документація Kamal

Контейнери одноразові, а томи - ні: там бази даних, завантажені файли, дані Redis. Резервна копія контейнерної інфраструктури - це насамперед копія томів і конфігурації.

Копія тому через тимчасовий контейнер (з документації Docker):

docker run --rm \
  -v app_storage:/data:ro \
  -v "$PWD":/backup \
  alpine tar czf /backup/storage-$(date +%F).tar.gz -C /data .

Відновлення - зворотна операція в новий том.

Бази даних - не копіювати файли працюючої бази. Копія каталогу даних PostgreSQL чи MySQL під час роботи може бути неузгодженою й непридатною до відновлення. Правильно:

  • логічний дамп засобами бази: docker exec db pg_dump -Fc app > app.dump, mysqldump --single-transaction;
  • фізичні бекапи з WAL/binlog (pgBackRest, WAL-G, Percona XtraBackup) - для великих баз і відновлення на момент часу;
  • або зупинка бази на час копіювання файлів - якщо простій допустимий.

Що ще входить у «відновити все»:

  • конфігурація: Compose-файли, змінні оточення, секрети (у сховищі секретів, а не лише на сервері);
  • образи: у реєстрі за незмінними тегами - щоб розгорнути ту саму версію;
  • файли користувачів: краще одразу в об'єктному сховищі (S3, R2) з версіонуванням, а не в томі на одному сервері;
  • інфраструктура як код: як заново створити сервер, мережу, DNS.

Правило 3-2-1: щонайменше 3 копії, на 2 різних типах носіїв, 1 - поза основною площадкою (інший провайдер чи регіон). Плюс незмінні копії (object lock), які не може видалити зловмисник чи програма-вимагач із доступом до сервера.

Плануючи відновлення, визначають:

  • RPO - скільки даних допустимо втратити (година? хвилина?) - визначає частоту копій;
  • RTO - за скільки часу треба відновитися - визначає підхід (запасний сервер, автоматизація).

Найважливіше - перевіряти відновлення. Регулярно (наприклад, щомісяця) розгортати копію в окремому середовищі й перевіряти, що застосунок працює. Неперевірена резервна копія часто виявляється порожньою, неповною чи без ключа розшифрування саме тоді, коли вона потрібна.

Моніторинг бекапів: сповіщення, якщо копія не створилася чи її розмір різко змінився.

Докладніше в документації: Томи: резервне копіювання й відновлення

Збирання arm64-образу на x86-машині (чи навпаки) через емуляцію QEMU працює «прозоро», але кожна інструкція RUN виконується в емульованому процесорі. Компіляція PHP-розширень (docker-php-ext-install, pecl install), нативних npm-модулів чи npm run build може сповільнитися в 5-20 разів - збирання на хвилини перетворюється на збирання на пів години.

Варіанти прискорення:

1. Нативні збирачі для кожної архітектури. Кожна платформа збирається на своєму залізі, результати об'єднуються в один мультиплатформний образ:

  • buildx з кількома вузлами: docker buildx create --name multi --platform linux/amd64 ssh://amd-builder і --append вузол linux/arm64;
  • CI з матрицею - arm64-раннери (у GitHub Actions доступні) збирають arm64, amd64-раннери - amd64; окремий крок створює індекс (docker buildx imagetools create);
  • хмарні збирачі (Docker Build Cloud та інші) з нативними вузлами обох архітектур.

2. Виконувати незалежні від архітектури кроки на рідній платформі збирача. Збирання фронтенду дає однаковий результат (JS, CSS) для будь-якої архітектури - немає сенсу емулювати його:

# syntax=docker/dockerfile:1
FROM --platform=$BUILDPLATFORM node:22-alpine AS assets
WORKDIR /app
COPY package.json package-lock.json ./
RUN npm ci
COPY . .
RUN npm run build                      # виконується нативно один раз

FROM php:8.5-fpm-alpine                # цільова платформа
COPY --from=assets /app/public/build /var/www/html/public/build

--platform=$BUILDPLATFORM змушує етап виконуватися на архітектурі збирача.

3. Крос-компіляція - для мов, що вміють збирати під іншу архітектуру (Go, Rust): етап на $BUILDPLATFORM компілює бінарник для $TARGETOS/$TARGETARCH, а фінальний етап його лише копіює.

Вбудовані змінні BuildKit: BUILDPLATFORM, TARGETPLATFORM, TARGETOS, TARGETARCH, TARGETVARIANT - щоб, наприклад, завантажити бінарник потрібної архітектури:

ARG TARGETARCH
RUN curl -fsSL -o /usr/local/bin/tool "https://example.com/tool-linux-${TARGETARCH}"

Пастки:

  • кеш для кожної платформи окремий - експорт кешу в CI має покривати обидві;
  • залежності Composer з нативними частинами зазвичай немає (PHP-код незалежний від архітектури), тож composer install теж можна винести на $BUILDPLATFORM (з --ignore-platform-reqs чи узгодженими розширеннями);
  • тестування образу кожної архітектури - емуляція під час збирання не гарантує, що розширення поводяться однаково.

Докладніше в документації: Мультиплатформні збирання: крос-компіляція

Відтворюване збирання - з того самого вихідного коду завжди виходить побітово однаковий образ (той самий дайджест), незалежно від того, коли й на якій машині його зібрали.

Навіщо:

  • перевірка ланцюжка постачання: незалежне повторне збирання має дати той самий дайджест - так можна переконатися, що образ у реєстрі справді зібраний з цього коду, а не підмінений;
  • кешування й дедуплікація: однаковий вміст - однаковий дайджест, не потрібно повторно завантажувати;
  • налагодження: відтворити точно той образ, що працює в продакшені.

Що робить збирання невідтворюваним:

1. Мітки часу. Кожен файл у шарі має час зміни, а метадані образу - час створення. Два збирання з різницею в хвилину - різні дайджести.

Рішення - змінна SOURCE_DATE_EPOCH, яку BuildKit використовує як фіксований час (зазвичай - час останнього коміту):

SOURCE_DATE_EPOCH=$(git log -1 --format=%ct) \
docker buildx build --output type=image,name=ghcr.io/acme/app:1.4.2,push=true,rewrite-timestamp=true .

rewrite-timestamp=true переписує й мітки часу файлів у шарах.

2. Плаваючі залежності:

  • базові образи без зафіксованого дайджесту;
  • apt-get install / apk add без версій - пакетні репозиторії змінюються щодня;
  • composer install / npm install без lock-файлів (або npm install замість npm ci);
  • завантаження «останньої версії» інструментів через curl.

3. Недетермінованість інструментів: генерація випадкових значень під час збирання, порядок файлів в архівах, вбудовані дати збирання у фронтенд-бандлі чи версійні файли.

4. Середовище збирання: різні версії BuildKit можуть по-різному формувати шари.

Реалістичний рівень для більшості проєктів:

  • фіксувати все, що визначає вміст (базові образи за дайджестом, lock-файли, версії інструментів);
  • фіксувати час (SOURCE_DATE_EPOCH);
  • збирати лише в CI з однаковим збирачем.

Повна побітова відтворюваність образів з пакетами Debian чи Alpine складна (пакетні репозиторії не зберігають старих версій вічно), тож часто достатньо «функціональної» відтворюваності: та сама поведінка, ті самі версії компонентів, задокументовані в SBOM і provenance-атестації.

Зв'язок з атестаціями: provenance фіксує, з якого коміту й з якими параметрами зібрано образ, - навіть якщо побітової відтворюваності немає, походження перевірюване.

Докладніше в документації: Відтворювані збирання з GitHub Actions

Класичний спосіб виконати кілька команд в одному шарі - довгий ланцюжок через && і \:

RUN apk add --no-cache --virtual .build-deps $PHPIZE_DEPS icu-dev libzip-dev \
 && docker-php-ext-install intl zip pdo_pgsql \
 && pecl install redis \
 && docker-php-ext-enable redis \
 && apk del .build-deps

Важко читати, легко забути \ чи &&, неможливо коментувати окремі рядки.

Heredoc у RUN (сучасний синтаксис Dockerfile, працює з BuildKit):

# syntax=docker/dockerfile:1
RUN <<EOF
set -eux
apk add --no-cache --virtual .build-deps $PHPIZE_DEPS icu-dev libzip-dev
docker-php-ext-install intl zip pdo_pgsql
# Redis з PECL
pecl install redis
docker-php-ext-enable redis
apk del .build-deps
EOF

Увесь блок виконується одним RUN - тобто одним шаром, як і ланцюжок з &&.

Важливо: set -e. У ланцюжку && помилка будь-якої команди зупиняє виконання. У heredoc команди виконуються як скрипт - без set -e збирання продовжиться після помилки, і проблему помітять лише в образі. set -eux - зупинитися на помилці (e), на невизначених змінних (u) і показувати команди у виводі (x).

Інший інтерпретатор:

RUN <<EOF python3
print("Генерація конфігурації")
EOF

Heredoc у COPY - створити файл прямо в Dockerfile без окремого файлу в репозиторії:

COPY <<EOF /usr/local/etc/php/conf.d/opcache.ini
opcache.enable=1
opcache.validate_timestamps=0
opcache.memory_consumption=256
EOF

Зручно для невеликих конфігураційних файлів, що стосуються лише образу.

Підстановка змінних: у <<EOF змінні збирання (ARG) підставляються; щоб передати текст буквально (зокрема $ для оболонки всередині), - лапки навколо маркера: <<'EOF'.

Коли heredoc не потрібен: одна-дві короткі команди читаються і в звичайному RUN. Для довгих скриптів (понад десяток рядків) краще окремий файл-скрипт у репозиторії, який можна перевірити ShellCheck і викликати з RUN.

Докладніше в документації: Dockerfile: here-documents

OCI (Open Container Initiative) - відкриті специфікації формату образів, середовища запуску й протоколу реєстрів. Завдяки ним образ, зібраний Docker, запускається в containerd, Podman, Kubernetes, а реєстри (Docker Hub, GHCR, ECR) взаємозамінні.

З чого складається образ:

  • шари - архіви змін файлової системи, кожен адресується дайджестом свого вмісту;
  • конфігурація - JSON з налаштуваннями запуску (CMD, ENTRYPOINT, ENV, користувач, порти) і історією збирання;
  • маніфест - перелік: яка конфігурація й які шари складають образ, з їхніми дайджестами;
  • індекс (image index, раніше manifest list) - для мультиплатформних образів: посилання на маніфести для кожної архітектури, а також на атестації (SBOM, provenance).

Дайджест образу - це дайджест маніфесту (чи індексу), тож він однозначно визначає весь вміст.

Мітки (labels) і анотації - метадані образу:

LABEL org.opencontainers.image.source="https://github.com/acme/app" \
      org.opencontainers.image.revision="a1b2c3d" \
      org.opencontainers.image.version="1.4.2" \
      org.opencontainers.image.licenses="MIT"
  • labels зберігаються в конфігурації образу - видно через docker inspect;
  • анотації - поля в маніфесті чи індексі; їх читають реєстри й інструменти, не завантажуючи весь образ:
docker buildx build --annotation "index:org.opencontainers.image.source=https://github.com/acme/app" ...

Навіщо стандартні ключі org.opencontainers.image.*:

  • source - GHCR автоматично пов'язує пакет образу з репозиторієм GitHub, сканери вразливостей і Renovate знаходять, звідки образ;
  • revision, version, created - з образу видно, який коміт і яка версія в ньому, без зовнішніх записів;
  • licenses, vendor, title, description - для каталогів і перевірок відповідності.

Генерувати метадані в CI зручно дією docker/metadata-action: вона створює теги (за гілкою, SHA, версією) і стандартні мітки з контексту репозиторію.

Практичне значення для співбесіди: розуміти, що тег - лише посилання на маніфест, дайджест - незмінний ідентифікатор, мультиплатформний образ - індекс з кількома маніфестами, а атестації - теж частина індексу. Це пояснює більшість «дивних» ситуацій: чому docker pull на Mac і на сервері дає різні дайджести того самого тегу, чому образ з атестаціями показує в реєстрі «unknown/unknown» платформу, і чому видалення тегу не видаляє образ.

Докладніше в документації: Анотації образів

Питання з реальних технічних співбесід - 100 питань у 7 темах, розібраних із відповідями. Нижче - розбивка за рівнями та темами, якщо хочете звузити підготовку.

Рівні
Junior 35 Middle 35 Senior 30

Готуєтесь до співбесіди не просто так: зараз на сайті 90 відкритих вакансій Laravel і PHP. Переглянути вакансії