Збирач сміття звільняє об'єкт, коли на нього немає посилань. Звичайний Map тримає свої ключі: поки об'єкт лежить у Map як ключ, його не звільнять, навіть якщо більше ніде він не потрібен. Звідси витоки пам'яті в кешах і реєстрах.
WeakMap тримає ключі слабко: запис не заважає збирачу сміття. Коли на об'єкт-ключ не лишилося інших посилань, запис зникає разом з ним.
const metadata = new WeakMap();
function track(element) {
metadata.set(element, { clicks: 0, addedAt: Date.now() });
}
// DOM-елемент видалили зі сторінки й забули - запис у metadata зникне сам
Обмеження WeakMap: ключі - лише об'єкти (і незареєстровані символи), немає size, обходу й clear(). Інакше результат залежав би від того, коли саме пройшов збирач сміття.
Де застосовують:
- приватні дані, прив'язані до чужих об'єктів, яких не можна змінювати;
- кеш результатів для об'єктів (мемоізація за аргументом-об'єктом);
- метадані DOM-вузлів у бібліотеках.
WeakSet - те саме для множини: «чи бачили ми цей об'єкт».
WeakRef - слабке посилання на окремий об'єкт: ref.deref() повертає об'єкт або undefined, якщо його вже зібрано. Разом з FinalizationRegistry дозволяє дізнатися про збирання. Але момент збирання непередбачуваний, тож MDN прямо радить уникати WeakRef там, де можна без нього, і ніколи не будувати на ньому логіку, від якої залежить коректність.
