Що роблять call, apply і bind?

Усі три дозволяють явно задати this для звичайної функції:

• fn.call(ctx, a, b) - викликає функцію одразу, аргументи передаються через кому.
• fn.apply(ctx, [a, b]) - те саме, але аргументи - масивом.
• fn.bind(ctx, a) - не викликає, а повертає нову функцію з назавжди прив'язаним this (і, за бажанням, частиною аргументів).

function greet(greeting, punctuation) {
  return `${greeting}, ${this.name}${punctuation}`;
}

const user = { name: 'Оля' };

greet.call(user, 'Привіт', '!');          // 'Привіт, Оля!'
greet.apply(user, ['Вітаю', '.']);         // 'Вітаю, Оля.'

const hello = greet.bind(user, 'Привіт');
hello('?');                                // 'Привіт, Оля?'

Де це трапляється:

• bind - щоб передати метод як колбек, не загубивши this: button.addEventListener('click', this.onClick.bind(this)). Сьогодні частіше пишуть стрілкову функцію.
• Часткове застосування: const double = multiply.bind(null, 2).
• apply історично використовували, щоб передати масив як аргументи: Math.max.apply(null, numbers). Тепер є spread: Math.max(...numbers).
• Позичання методів: Array.prototype.slice.call(arguments) - тепер замість цього Array.from().

Пастки: функцію, прив'язану через bind, повторний bind уже не перевизначить. А на стрілкові функції call, apply і bind щодо this не впливають узагалі.

Докладніше в документації: Function.prototype.bind