JavaScript: функції, замикання й this
20 питань · ~20 хв · Версія v3.0
Увійдіть, щоб продовжити
Область видимості й замикання, this і стрілкові функції, bind/call/apply, прототипи й класи - питання всіх рівнів, від junior до senior.
- За спробу
- 20
- У пулі
- 82
- Проходжень
- 0
- Середній бал
- -
- Пройшли на 70%+
- -
Питання для підготовки
20 питаньУсі обходять масив і викликають функцію для кожного елемента:
map- новий масив тієї ж довжини з перетвореними елементами.filter- новий масив лише з тими елементами, для яких функція повернула істинне значення.reduce- згортає масив в одне значення: суму, об'єкт, інший масив.forEach- нічого не повертає (undefined), лише виконує дію для кожного елемента.
const orders = [{ total: 100, paid: true }, { total: 250, paid: false }, { total: 40, paid: true }];
orders.map((o) => o.total); // [100, 250, 40]
orders.filter((o) => o.paid); // два оплачені
orders.reduce((sum, o) => sum + o.total, 0); // 390
orders.forEach((o) => console.log(o.total)); // лише побічна дія
Типові помилки:
mapзаради побічної дії, без використання результату. Для цього єforEachчиfor...of.reduceбез початкового значення на порожньому масиві кидаєTypeError.- Перервати
forEachнеможливо (breakне працює). Якщо треба зупинитися, -for...of,some()чиfind().
Усі чотири не змінюють початковий масив (хіба що сам колбек зробить це навмисно), тож їх зручно з'єднувати в ланцюжок: orders.filter(...).map(...).
Замикання - це функція разом зі змінними того місця, де її створено. Внутрішня функція «пам'ятає» змінні зовнішньої навіть після того, як зовнішня вже завершилася.
function makeCounter() {
let count = 0;
return () => ++count;
}
const next = makeCounter();
next(); // 1
next(); // 2
// count недоступний ззовні, але живе, поки живе функція next
Де замикання трапляються щодня:
- Обробники подій і колбеки - вони бачать змінні з коду, що їх створив.
- Приватний стан - як
countвище: змінити його можна лише через функцію. - Фабрики функцій -
const add5 = makeAdder(5). - Хуки React - кожен рендер створює нові функції, що замикають значення стану саме цього рендеру.
Класична пастка з var у циклі:
for (var i = 0; i < 3; i++) {
setTimeout(() => console.log(i)); // 3, 3, 3
}
var має одну змінну на всю функцію, і до моменту спрацювання таймерів вона вже дорівнює 3. З let у кожної ітерації своя змінна, і виведеться 0, 1, 2.
Нюанс для пам'яті: поки замикання живе (наприклад, обробник не знято), живуть і всі змінні, які воно використовує, разом з великими об'єктами в них.
У звичайній функції this визначається в момент виклику, а не там, де функцію написано:
obj.method()-thisцеobj;- просто
fn()-undefinedу строгому режимі (у модулях і класах він завжди строгий), глобальний об'єкт - у нестрогому; new Fn()- новий об'єкт;fn.call(ctx),fn.apply(ctx),fn.bind(ctx)- явно заданийctx;- в обробнику
addEventListener- елемент, на якому висить обробник.
Типова пастка - метод, переданий як колбек:
class Timer {
seconds = 0;
tick() { this.seconds++; }
}
const timer = new Timer();
setInterval(timer.tick, 1000); // this === undefined -> TypeError
Метод «відірвався» від об'єкта, і викликається вже як просто функція.
Стрілкова функція не має власного this - вона бере this з місця, де її створено (лексично), і змінити його не можна навіть через call чи bind:
setInterval(() => timer.tick(), 1000); // працює
// або поле-стрілка в класі:
class Timer2 { seconds = 0; tick = () => { this.seconds++; }; }
Ще відмінності стрілкових функцій: немає власного arguments, їх не можна викликати через new, вони не мають prototype.
Коли НЕ стрілка: методи об'єкта, яким потрібен this цього об'єкта ({ name: 'x', greet: () => this.name } не працює), і обробники, де потрібен this як елемент.
ES-модуль - файл JavaScript з власною областю видимості, який явно експортує те, що дає назовні, й імпортує те, що йому потрібно.
// money.js
export function formatPrice(amount) {
return `${amount.toFixed(2)} грн`;
}
// app.js
import { formatPrice } from './money.js';
console.log(formatPrice(100));
<script type="module" src="/app.js"></script>
Як було до модулів: усі <script> на сторінці ділили одну глобальну область видимості. Функція formatPrice з одного файлу ставала глобальною і могла перезаписати однойменну з іншого. Порядок підключення скриптів доводилося вибудовувати вручну, а залежності між файлами ніде не були записані.
Чим модулі відрізняються:
- власна область видимості: змінні верхнього рівня модуля не потрапляють у
window; - явні залежності: з
importвидно, звідки що береться, - це читає і людина, і збирач; - строгий режим завжди (
'use strict'не потрібен); - виконуються один раз: скільки б модулів не імпортували
money.js, він завантажиться й виконається лише раз, а всі отримають той самий екземпляр; - відкладене виконання:
<script type="module">поводиться якdefer- виконується після розбору HTML і не блокує його; - top-level
awaitдозволений; thisна верхньому рівні -undefined, а неwindow;- завантаження з іншого домену підпорядковується CORS.
Імпорти статичні: import - лише на верхньому рівні модуля, шлях - рядок-константа. Завдяки цьому залежності відомі ще до виконання коду - звідси можливість tree shaking. Для завантаження «за потреби» є динамічний import().
Модулі в Laravel-проєкті: resources/js/app.js - точка входу ES-модуля. Vite збирає граф імпортів, а директива @vite в Blade підключає результат як <script type="module">. Пакети з npm імпортуються за назвою (import axios from 'axios') - браузер такого шляху не розуміє, тому розв'язує його збирач (або import map без збирача).
Префікс # робить поле, метод чи аксесор класу справді приватним: доступ до нього можливий лише з коду всередині тіла класу.
class Cart {
#items = [];
static #instances = 0;
constructor() {
Cart.#instances++;
}
add(product, qty = 1) {
this.#validate(qty);
this.#items.push({ product, qty });
}
get total() {
return this.#items.reduce((sum, { product, qty }) => sum + product.price * qty, 0);
}
#validate(qty) {
if (qty <= 0) throw new RangeError('Кількість має бути додатною');
}
}
const cart = new Cart();
cart.add({ price: 100 }, 2);
cart.total; // 200
cart.#items; // SyntaxError - навіть не помилка під час виконання, а помилка розбору
Чим відрізняється від конвенції _items:
_items- лише домовленість: властивість доступна, видна вObject.keys, уJSON.stringify, її можна змінити ззовні;#items- приватність гарантована мовою: не видно вObject.keys, не серіалізується в JSON, не доступна черезobj['#items'], проксі й рефлексію.
Корисні можливості:
- перевірка «бренду» - чи об'єкт створено цим класом, без
instanceof(якого можна обдурити підміною прототипу):
class Money {
#amount;
static isMoney(value) {
return #amount in value;
}
}
- статичні приватні поля й методи (
static #instances); - статичні блоки ініціалізації (
static { ... }) - мають доступ до приватних елементів класу.
Обмеження й підводні камені:
- приватні поля не наслідуються в доступі: підклас не бачить
#itemsбатьківського класу. Для «захищених» (якprotectedу PHP) окремого синтаксису немає; Proxyнад об'єктом з приватними полями ламає методи: метод, викликаний через проксі, отримуєthis= проксі, а в проксі немає приватних полів -TypeError. Це помітно в реактивних системах: Vue робить об'єкти реактивними черезProxy, тож класи з#полями вreactive()можуть падати. Для таких класів -markRawчиshallowRef;- приватні поля оголошуються в тілі класу - додати їх динамічно неможливо;
structuredCloneіJSON.stringifyїх не копіюють.
TypeScript має і модифікатор private, і #. private - лише перевірка компілятора, після компіляції поле звичайне; # - справжня приватність під час виконання.
Спершу почитати
Прочитати - ще не значить знати
20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.