Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

JavaScript: функції, замикання й this

20 питань · ~20 хв · Версія v3.0

Увійдіть, щоб продовжити

Область видимості й замикання, this і стрілкові функції, bind/call/apply, прототипи й класи - питання всіх рівнів, від junior до senior.

За спробу
20
У пулі
82
Проходжень
0
Середній бал
-
Пройшли на 70%+
-

Питання для підготовки

20 питань

Усі обходять масив і викликають функцію для кожного елемента:

  • map - новий масив тієї ж довжини з перетвореними елементами.
  • filter - новий масив лише з тими елементами, для яких функція повернула істинне значення.
  • reduce - згортає масив в одне значення: суму, об'єкт, інший масив.
  • forEach - нічого не повертає (undefined), лише виконує дію для кожного елемента.
const orders = [{ total: 100, paid: true }, { total: 250, paid: false }, { total: 40, paid: true }];

orders.map((o) => o.total);                       // [100, 250, 40]
orders.filter((o) => o.paid);                     // два оплачені
orders.reduce((sum, o) => sum + o.total, 0);      // 390
orders.forEach((o) => console.log(o.total));      // лише побічна дія

Типові помилки:

  • map заради побічної дії, без використання результату. Для цього є forEach чи for...of.
  • reduce без початкового значення на порожньому масиві кидає TypeError.
  • Перервати forEach неможливо (break не працює). Якщо треба зупинитися, - for...of, some() чи find().

Усі чотири не змінюють початковий масив (хіба що сам колбек зробить це навмисно), тож їх зручно з'єднувати в ланцюжок: orders.filter(...).map(...).

Докладніше в документації: Array.prototype.map

Замикання - це функція разом зі змінними того місця, де її створено. Внутрішня функція «пам'ятає» змінні зовнішньої навіть після того, як зовнішня вже завершилася.

function makeCounter() {
  let count = 0;
  return () => ++count;
}

const next = makeCounter();
next(); // 1
next(); // 2
// count недоступний ззовні, але живе, поки живе функція next

Де замикання трапляються щодня:

  • Обробники подій і колбеки - вони бачать змінні з коду, що їх створив.
  • Приватний стан - як count вище: змінити його можна лише через функцію.
  • Фабрики функцій - const add5 = makeAdder(5).
  • Хуки React - кожен рендер створює нові функції, що замикають значення стану саме цього рендеру.

Класична пастка з var у циклі:

for (var i = 0; i < 3; i++) {
  setTimeout(() => console.log(i)); // 3, 3, 3
}

var має одну змінну на всю функцію, і до моменту спрацювання таймерів вона вже дорівнює 3. З let у кожної ітерації своя змінна, і виведеться 0, 1, 2.

Нюанс для пам'яті: поки замикання живе (наприклад, обробник не знято), живуть і всі змінні, які воно використовує, разом з великими об'єктами в них.

Докладніше в документації: Замикання

У звичайній функції this визначається в момент виклику, а не там, де функцію написано:

  • obj.method() - this це obj;
  • просто fn() - undefined у строгому режимі (у модулях і класах він завжди строгий), глобальний об'єкт - у нестрогому;
  • new Fn() - новий об'єкт;
  • fn.call(ctx), fn.apply(ctx), fn.bind(ctx) - явно заданий ctx;
  • в обробнику addEventListener - елемент, на якому висить обробник.

Типова пастка - метод, переданий як колбек:

class Timer {
  seconds = 0;
  tick() { this.seconds++; }
}

const timer = new Timer();
setInterval(timer.tick, 1000); // this === undefined -> TypeError

Метод «відірвався» від об'єкта, і викликається вже як просто функція.

Стрілкова функція не має власного this - вона бере this з місця, де її створено (лексично), і змінити його не можна навіть через call чи bind:

setInterval(() => timer.tick(), 1000);   // працює
// або поле-стрілка в класі:
class Timer2 { seconds = 0; tick = () => { this.seconds++; }; }

Ще відмінності стрілкових функцій: немає власного arguments, їх не можна викликати через new, вони не мають prototype.

Коли НЕ стрілка: методи об'єкта, яким потрібен this цього об'єкта ({ name: 'x', greet: () => this.name } не працює), і обробники, де потрібен this як елемент.

Докладніше в документації: this

ES-модуль - файл JavaScript з власною областю видимості, який явно експортує те, що дає назовні, й імпортує те, що йому потрібно.

// money.js
export function formatPrice(amount) {
  return `${amount.toFixed(2)} грн`;
}

// app.js
import { formatPrice } from './money.js';
console.log(formatPrice(100));
<script type="module" src="/app.js"></script>

Як було до модулів: усі <script> на сторінці ділили одну глобальну область видимості. Функція formatPrice з одного файлу ставала глобальною і могла перезаписати однойменну з іншого. Порядок підключення скриптів доводилося вибудовувати вручну, а залежності між файлами ніде не були записані.

Чим модулі відрізняються:

  • власна область видимості: змінні верхнього рівня модуля не потрапляють у window;
  • явні залежності: з import видно, звідки що береться, - це читає і людина, і збирач;
  • строгий режим завжди ('use strict' не потрібен);
  • виконуються один раз: скільки б модулів не імпортували money.js, він завантажиться й виконається лише раз, а всі отримають той самий екземпляр;
  • відкладене виконання: <script type="module"> поводиться як defer - виконується після розбору HTML і не блокує його;
  • top-level await дозволений;
  • this на верхньому рівні - undefined, а не window;
  • завантаження з іншого домену підпорядковується CORS.

Імпорти статичні: import - лише на верхньому рівні модуля, шлях - рядок-константа. Завдяки цьому залежності відомі ще до виконання коду - звідси можливість tree shaking. Для завантаження «за потреби» є динамічний import().

Модулі в Laravel-проєкті: resources/js/app.js - точка входу ES-модуля. Vite збирає граф імпортів, а директива @vite в Blade підключає результат як <script type="module">. Пакети з npm імпортуються за назвою (import axios from 'axios') - браузер такого шляху не розуміє, тому розв'язує його збирач (або import map без збирача).

Докладніше в документації: Модулі JavaScript

Префікс # робить поле, метод чи аксесор класу справді приватним: доступ до нього можливий лише з коду всередині тіла класу.

class Cart {
  #items = [];
  static #instances = 0;

  constructor() {
    Cart.#instances++;
  }

  add(product, qty = 1) {
    this.#validate(qty);
    this.#items.push({ product, qty });
  }

  get total() {
    return this.#items.reduce((sum, { product, qty }) => sum + product.price * qty, 0);
  }

  #validate(qty) {
    if (qty <= 0) throw new RangeError('Кількість має бути додатною');
  }
}

const cart = new Cart();
cart.add({ price: 100 }, 2);
cart.total;     // 200
cart.#items;    // SyntaxError - навіть не помилка під час виконання, а помилка розбору

Чим відрізняється від конвенції _items:

  • _items - лише домовленість: властивість доступна, видна в Object.keys, у JSON.stringify, її можна змінити ззовні;
  • #items - приватність гарантована мовою: не видно в Object.keys, не серіалізується в JSON, не доступна через obj['#items'], проксі й рефлексію.

Корисні можливості:

  • перевірка «бренду» - чи об'єкт створено цим класом, без instanceof (якого можна обдурити підміною прототипу):
class Money {
  #amount;
  static isMoney(value) {
    return #amount in value;
  }
}
  • статичні приватні поля й методи (static #instances);
  • статичні блоки ініціалізації (static { ... }) - мають доступ до приватних елементів класу.

Обмеження й підводні камені:

  • приватні поля не наслідуються в доступі: підклас не бачить #items батьківського класу. Для «захищених» (як protected у PHP) окремого синтаксису немає;
  • Proxy над об'єктом з приватними полями ламає методи: метод, викликаний через проксі, отримує this = проксі, а в проксі немає приватних полів - TypeError. Це помітно в реактивних системах: Vue робить об'єкти реактивними через Proxy, тож класи з # полями в reactive() можуть падати. Для таких класів - markRaw чи shallowRef;
  • приватні поля оголошуються в тілі класу - додати їх динамічно неможливо;
  • structuredClone і JSON.stringify їх не копіюють.

TypeScript має і модифікатор private, і #. private - лише перевірка компілятора, після компіляції поле звичайне; # - справжня приватність під час виконання.

Докладніше в документації: Приватні елементи класу

Прочитати - ще не значить знати

20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.