Middle: питання на співбесіді з теми «Компоненти й Composition API»
Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.
5 питань
Composable - функція, яка використовує Composition API (ref, computed, watch, хуки життєвого циклу) і повертає стан та методи. Спосіб винести логіку зі стейтом із компонента й перевикористати її.
// useMouse.js
import { ref, onMounted, onUnmounted } from 'vue';
export function useMouse() {
const x = ref(0);
const y = ref(0);
const update = (event) => { x.value = event.pageX; y.value = event.pageY; };
onMounted(() => window.addEventListener('mousemove', update));
onUnmounted(() => window.removeEventListener('mousemove', update));
return { x, y };
}
const { x, y } = useMouse();
Чим це краще за mixins з Vue 2:
- Зрозуміле джерело. З mixin незрозуміло, звідки в компоненті взялося
this.isLoading. З composable видно:const { isLoading } = useFetch(...). - Немає конфліктів імен. Два mixin з полем
dataтихо перезаписують одне одне. Результати composable можна перейменувати при деструктуризації. - Параметри. Composable приймає аргументи, зокрема реактивні:
useFetch(() =>/api/users/${id.value}). - Типізація працює природно, бо це звичайні функції.
Правила: назва з use, виклик синхронно в setup (щоб хуки життєвого циклу прив'язалися до компонента), повертати ref-и, щоб деструктуризація не губила реактивність.
Готові composables для типових задач є в бібліотеці VueUse.
Слот - місце в шаблоні компонента, куди батько вставляє свою розмітку. Компонент задає рамку, а вміст вирішує той, хто його використовує.
<!-- Card.vue -->
<div class="card">
<header><slot name="title" /></header>
<slot /> <!-- слот за замовчуванням -->
</div>
<Card>
<template #title>Замовлення №42</template>
<p>Деталі замовлення...</p>
</Card>
Scoped slot - слот, у який компонент передає дані назад батькові. Компонент знає дані, а батько - як їх показати.
<!-- DataTable.vue -->
<tr v-for="row in rows" :key="row.id">
<slot name="row" :row="row" :selected="selectedId === row.id" />
</tr>
<DataTable :rows="orders">
<template #row="{ row, selected }">
<td :class="{ 'font-bold': selected }">{{ row.number }}</td>
<td>{{ formatMoney(row.total) }}</td>
</template>
</DataTable>
Навіщо: таблиці, списки, випадаючі меню й інші компоненти з логікою (сортування, вибір, пагінація), але без жорстко заданого вигляду. Це той самий патерн, що render props у React.
Корисне:
$slots.title(чиuseSlots()) дозволяє перевірити, чи передали слот, і не рендерити порожню обгортку.- Вміст слота компілюється в області батька: він бачить змінні батька, а дані дитини - лише ті, що передані через scoped slot.
Батько отримує доступ до дочірнього компонента через template ref:
<script setup>
import { useTemplateRef } from 'vue';
import VideoPlayer from './VideoPlayer.vue';
const player = useTemplateRef('player'); // Vue 3.5+; раніше - const player = ref(null)
function startOver() {
player.value?.seek(0);
player.value?.play();
}
</script>
<template>
<VideoPlayer ref="player" />
<button @click="startOver">Спочатку</button>
</template>
Але компоненти з <script setup> закриті за замовчуванням: через ref батько не бачить нічого - ні змінних, ні функцій дитини. Те, що можна викликати ззовні, дитина оголошує явно:
<!-- VideoPlayer.vue -->
<script setup>
import { useTemplateRef } from 'vue';
const video = useTemplateRef('video');
function play() { video.value.play(); }
function seek(seconds) { video.value.currentTime = seconds; }
defineExpose({ play, seek });
</script>
<template>
<video ref="video" src="/intro.mp4"></video>
</template>
Це навмисне рішення: публічний інтерфейс компонента - props, events, slots і явно відкриті методи, а не будь-яка внутрішня змінна.
Коли виклик методу дитини доречний - імперативні дії, які погано виражаються через стан:
- фокус на полі (
input.focus()), прокрутка до елемента; - керування медіа (play, pause, seek);
- відкриття модального вікна сторонньої бібліотеки, скидання форми.
Коли краще інакше: якщо батько змінює дані дитини - це props чи v-model. Виклик методів для синхронізації стану робить потік даних непрозорим: незрозуміло, хто й коли змінив стан.
Що варто знати:
- ref заповнюється після монтування - у
setupбатька він щеnull; звертатися вonMountedчи обробниках подій; - ref на компонент усередині
v-ifстаєnull, коли компонент прибрано, - звідси?.; refуv-forдає масив екземплярів;- TypeScript: тип відкритого API береться з
defineExpose-useTemplateRef<InstanceType<typeof VideoPlayer>>('player')чи автоматичне виведення в Vue 3.5 з Volar.
v-model на компоненті - це скорочення для пари «prop + подія оновлення». З Vue 3.4 для цього є макрос defineModel():
<!-- QuantityInput.vue -->
<script setup>
const quantity = defineModel({ type: Number, default: 1 });
</script>
<template>
<button type="button" @click="quantity--" :disabled="quantity <= 1">-</button>
<span>{{ quantity }}</span>
<button type="button" @click="quantity++">+</button>
</template>
<QuantityInput v-model="item.qty" />
defineModel() повертає ref: читання дає значення від батька, запис - надсилає подію update:modelValue, і батько оновлює свою змінну.
Що генерує компілятор (так писали до 3.4 і це варто розуміти):
const props = defineProps(['modelValue']);
const emit = defineEmits(['update:modelValue']);
// v-model="item.qty" на батьку = :modelValue="item.qty" @update:modelValue="v => item.qty = v"
Кілька v-model на одному компоненті - іменовані моделі:
<script setup>
const firstName = defineModel('firstName');
const lastName = defineModel('lastName');
</script>
<UserName v-model:first-name="user.first" v-model:last-name="user.last" />
Модифікатори (власні чи вбудовані на кшталт .trim) читаються з другого елемента й обробляються в set:
const [title, modifiers] = defineModel({
set(value) {
return modifiers.capitalize ? value.charAt(0).toUpperCase() + value.slice(1) : value;
},
});
Пастки:
- значення за замовчуванням в
defineModel({ default: ... })і відсутністьv-modelна батьку: дитина бачить своє значення, а батько -undefined. Стан розсинхронізований; - об'єкт у моделі: зміна поля
model.value.name = 'x'змінює об'єкт батька напряму, без події. Для об'єктів правильніше присвоювати новий об'єкт (model.value = { ...model.value, name: 'x' }) або мати окремі моделі на поля; - для нативного поля всередині - простіше прокинути
v-modelдалі:<input v-model="value">, деvalue = defineModel().
Компонент повідомляє батька про події через emit. Оголошувати події не обов'язково технічно, але дуже бажано.
<script setup>
const emit = defineEmits(['save', 'cancel']);
function onSubmit() {
emit('save', { title: title.value });
}
</script>
<PostForm @save="createPost" @cancel="close" />
Чому оголошувати:
- документація інтерфейсу: видно, які події компонент генерує, - як props для вхідних даних;
- відсутність подвійних спрацювань: неоголошена подія прокидається як нативний слухач на кореневий елемент. Якщо дитина робить
emit('click'), аclickне оголошено, обробник батька спрацює і від нативного кліку, і відemit- двічі; - TypeScript перевіряє назви й типи параметрів подій.
Валідація параметрів - об'єктний синтаксис:
const emit = defineEmits({
save: (payload) => {
if (!payload?.title) {
console.warn('Подія save без title');
return false;
}
return true;
},
cancel: null, // без перевірки
});
Невдала перевірка лише виводить попередження в режимі розробки - подія все одно відправляється. Це інструмент налагодження, а не захист.
З TypeScript - типова сигнатура, що краще за валідатори:
const emit = defineEmits<{
save: [payload: { title: string }];
cancel: [];
}>();
Іменування: у скрипті - camelCase (emit('itemSelected')), у шаблоні батька можна писати kebab-case (@item-selected) - Vue перетворює автоматично.
Чим події компонентів відрізняються від подій DOM:
- не спливають - подію дитини чує лише її безпосередній батько. Для передачі через кілька рівнів - повторний
emitна кожному рівні,provide/injectз функцією або стор; - синхронні: обробники батька виконуються в момент
emit.
emit у setup поза <script setup> - другий аргумент setup(props, { emit }).