Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

REST API: захист, кешування й ліміти

20 питань · ~20 хв · Версія v3.0

Увійдіть, щоб продовжити

Токени, ключі й OAuth, CORS, HTTP-кешування, обмеження частоти, помилки й вебхуки - питання всіх рівнів, від junior до lead.

За спробу
20
У пулі
46
Проходжень
0
Середній бал
-
Пройшли на 70%+
-

Питання для підготовки

31 питання

SSRF (Server-Side Request Forgery) - зловмисник змушує ваш сервер зробити запит туди, куди йому потрібно. Типові функції-мішені: імпорт за URL, попередній перегляд посилань, вебхуки (користувач вказує URL для сповіщень), завантаження аватара за посиланням, генерація PDF з HTML.

// вразливо
$image = Http::get($request->input('avatar_url'))->body();

Що можна дістати через ваш сервер:

  • сервіси метаданих хмари: http://169.254.169.254/ - тимчасові облікові дані AWS/GCP/Azure. Класичний сценарій масштабних витоків;
  • внутрішні сервіси, недоступні ззовні: адмінки, бази з HTTP-інтерфейсом, Redis, панелі моніторингу, localhost:8080;
  • сканування внутрішньої мережі за часом відповіді;
  • файли через схеми file://, gopher:// - залежно від HTTP-клієнта.

Захист (кілька шарів, бо кожен окремо обходиться):

1. Дозволений список, а не заборонений. Якщо можна - лише відомі домени (інтеграції з конкретними сервісами).

2. Схема й порт: лише https (за потреби http), стандартні порти.

3. Перевірка IP після розв'язання DNS: заборонити приватні діапазони (10.0.0.0/8, 172.16.0.0/12, 192.168.0.0/16), 127.0.0.0/8, link-local 169.254.0.0/16, IPv6-аналоги (::1, fc00::/7, fe80::/10).

Пастки, через які наївна перевірка не працює:

  • DNS rebinding: домен при перевірці дає публічну адресу, а при реальному запиті - внутрішню. Перевіряти треба той IP, до якого реально підключаєтесь (зафіксувати розв'язану адресу для з'єднання);
  • редиректи: перевірений URL повертає 302 на http://169.254.169.254/. Редиректи вимкнути або перевіряти кожен крок;
  • альтернативні записи IP: http://2130706433/, http://0x7f.1/, http://[::ffff:127.0.0.1]/ - усе це 127.0.0.1.

4. Мережева ізоляція: вихідні запити до користувацьких URL - через окремий проксі чи сервіс без доступу до внутрішньої мережі й метаданих. Найнадійніший шар.

5. Хмара: IMDSv2 на AWS (сесійний токен для метаданих) робить класичну атаку значно складнішою.

6. Обмеження відповіді: тайм-аути, максимальний розмір, перевірка типу вмісту - і не повертати клієнту сирі відповіді чи детальні помилки підключення (це дає зловмиснику «сліпе» сканування).

Для вебхуків з URL від користувача - ті самі правила плюс перевірка URL при збереженні й при кожній відправці.

Докладніше в документації: OWASP API7:2023 - SSRF

Навіщо два різні токени:

  • токен доступу - короткоживучий (хвилини), надсилається з кожним запитом. Якщо його вкрадуть - шкода обмежена часом;
  • refresh-токен - довгоживучий (дні, тижні), використовується лише для отримання нового токена доступу і лише на ендпойнті авторизації.

Це компроміс між безпекою (короткі токени доступу) і зручністю (користувач не вводить пароль щогодини).

Чому refresh-токен - найцінніша мішень: хто його має, той може безстроково отримувати нові токени доступу. Тому RFC 9700 (найкращі практики безпеки OAuth 2.0) вимагає для публічних клієнтів (SPA, мобільні застосунки) або прив'язки токена до клієнта (DPoP, mTLS), або ротації.

Ротація refresh-токенів: кожне оновлення видає новий refresh-токен, а старий стає недійсним.

refresh_1 → (access_2, refresh_2)    refresh_1 недійсний
refresh_2 → (access_3, refresh_3)    refresh_2 недійсний

Виявлення повторного використання - головна перевага ротації:

  1. зловмисник викрав refresh_2 і скористався ним першим - отримав refresh_3;
  2. легітимний клієнт пізніше пред'являє refresh_2 - вже використаний;
  3. сервер розуміє, що один з двох - зловмисник, і відкликає всю сім'ю токенів (усі, що походять від початкового входу). Обидва мусять увійти заново, а зловмисник втрачає доступ.

Для цього сервер зберігає ланцюжок: кожен refresh-токен знає свою «сім'ю» і чи був використаний.

Практичні деталі:

  • паралельні запити: дві вкладки одночасно оновлюють токен з тим самим refresh-токеном - друга виглядає як «повторне використання». Рішення - короткий період допуску для того самого токена або серіалізація оновлення на клієнті;
  • абсолютний термін життя сесії: навіть з ротацією ланцюжок не повинен жити вічно (наприклад, 30-90 днів до повторного входу);
  • відкликання при зміні пароля і виході - усіх refresh-токенів користувача;
  • зберігання: хеш у базі (як паролі); на клієнті - захищене сховище ОС для мобільних, HttpOnly-cookie для вебу.

Для браузерних SPA взагалі варто зважити, чи потрібні токени: сесійна cookie з бекендом на тому ж домені (Sanctum SPA) чи патерн BFF (бекенд для фронтенду, що тримає токени на сервері) прибирають токени з браузера.

У Laravel Passport refresh-токени є з коробки; терміни задаються Passport::tokensExpireIn() і Passport::refreshTokensExpireIn().

Докладніше в документації: RFC 9700: найкращі практики безпеки OAuth 2.0

Коли ваш сервіс викликає інший (мікросервіс, партнерський API, внутрішній воркер), потрібно довести, який сервіс робить запит, і що запит не змінено по дорозі.

1. Статичний API-ключ / спільний секрет у заголовку - найпростіше:

Authorization: Bearer svc_billing_8f2a...

Мінуси: довгоживучий секрет, що зберігається в кількох місцях; викрадений ключ працює звідусіль; ротація болісна. Прийнятно для простих інтеграцій із ротацією й обмеженням за IP.

2. Підпис запиту (HMAC) - секрет не передається мережею, передається підпис:

X-Timestamp: 1760000000
X-Signature: hex(HMAC-SHA256(secret, method + path + timestamp + sha256(body)))

Отримувач обчислює підпис сам і порівнює у постійному часі (hash_equals). Мітка часу з коротким вікном (кілька хвилин) захищає від повторного відтворення. Так підписують вебхуки (Stripe, GitHub) і запити AWS (SigV4).

3. Взаємний TLS (mTLS) - обидві сторони пред'являють сертифікати:

  • сервер перевіряє клієнтський сертифікат, виданий вашим внутрішнім центром сертифікації;
  • ідентичність сервісу - у сертифікаті, а не в секреті в коді;
  • RFC 8705 описує прив'язку OAuth-токенів до сертифіката: викрадений токен без приватного ключа клієнта непридатний.

Мінус - інфраструктура: власний CA, видача й ротація сертифікатів. Service mesh (Istio, Linkerd) роблять mTLS прозорим для застосунку.

4. Короткоживучі токени від центрального сервісу ідентифікації - OAuth 2.0 Client Credentials:

POST /oauth/token
grant_type=client_credentials&client_id=billing&client_secret=...&scope=orders:read

Сервіс отримує токен на хвилини з конкретними правами (scopes), отримувач перевіряє підпис і aud. У хмарах - ідентичності робочих навантажень (IAM-ролі, workload identity) без статичних секретів узагалі.

Як обрати:

  • дві-три внутрішні інтеграції - підписані запити з ротацією секретів;
  • багато сервісів, потрібні права й аудит - OAuth client credentials (у Laravel - Passport);
  • мережа з нульовою довірою, високі вимоги - mTLS, часто разом із токенами.

Обов'язкове в будь-якому варіанті: найменші права для кожного сервісу, ротація секретів без простою (два дійсні ключі на час переходу), журнал викликів.

Докладніше в документації: RFC 8705: OAuth 2.0 з mTLS

  • Автентифікація відповідає на питання «хто ви?»: перевіряє токен, ключ, пароль.
  • Авторизація - «що вам можна?»: чи має цей користувач право на цю дію з цим ресурсом.

Спершу автентифікація, потім авторизація. Помилки - різні: 401 - не вдалося встановити, хто ви; 403 - відомо, хто ви, але дія заборонена.

Способи автентифікації в API:

  • API-ключ у заголовку (X-API-Key чи Authorization: Bearer ...) - для серверних інтеграцій.
  • Токени користувачів - персональні токени доступу (Laravel Sanctum) чи токени OAuth 2.0.
  • Cookie-сесія - для власного SPA на тому самому домені (Sanctum SPA-режим), з CSRF-захистом.
  • JWT - самодостатній підписаний токен; сервер перевіряє підпис без запиту до бази, але відкликати такий токен до закінчення терміну складніше.

Авторизація - на кожному ендпоінті, на сервері:

public function update(UpdateOrderRequest $request, Order $order)
{
    $this->authorize('update', $order);   // чи це замовлення цього користувача
    // ...
}

Найпоширеніша вразливість API (OWASP API Top 10, BOLA) - є автентифікація, але немає перевірки прав на конкретний об'єкт: GET /orders/43 повертає чуже замовлення, бо код перевірив лише, що користувач залогінений.

Ще правила: токени лише по HTTPS, ніколи в URL (потраплять у логи й історію браузера), з обмеженим терміном дії й мінімально потрібними правами (scopes).

Докладніше в документації: HTTP-автентифікація

Браузер дотримується same-origin policy: JavaScript зі сторінки https://shop.example не може прочитати відповідь з https://api.other.example. CORS (Cross-Origin Resource Sharing) - механізм, яким сервер дозволяє браузеру послабити це обмеження для певних джерел.

Access-Control-Allow-Origin: https://shop.example
Access-Control-Allow-Methods: GET, POST, PATCH
Access-Control-Allow-Headers: Authorization, Content-Type
Access-Control-Allow-Credentials: true

Для «непростих» запитів (з Authorization, JSON-тілом, методами PUT/DELETE) браузер спершу надсилає preflight - OPTIONS-запит з питанням, чи можна. Access-Control-Max-Age дозволяє кешувати відповідь preflight.

Чому CORS - не захист API:

  • Його виконує браузер. curl, Postman, скрипт на сервері, мобільний застосунок CORS не перевіряють і отримують відповідь незалежно від заголовків.
  • CORS захищає користувача в браузері від того, щоб чужий сайт від його імені читав дані з вашого API. Але не захищає сам API від прямих запитів.
  • Навіть із забороненим CORS простий запит (POST з формою) доходить до сервера й виконується - браузер лише не віддає скрипту відповідь. Тому від CSRF рятують токени й cookie SameSite, а не CORS.

Захист API - це автентифікація, авторизація, ліміти запитів, валідація.

Типові помилки налаштування:

  • Access-Control-Allow-Origin: * разом з credentials - браузер це не дозволяє.
  • Віддзеркалення будь-якого Origin з запиту у відповідь разом з Allow-Credentials: true - фактично дозволяє будь-якому сайту читати дані користувача.

Докладніше в документації: CORS

Прочитати - ще не значить знати

20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.