Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

React: хуки, стан і рендеринг

20 питань · ~20 хв · Версія v3.0

Увійдіть, щоб продовжити

useState і useEffect, ref і контекст, мемоізація, ключі й повторні рендери, конкурентний рендеринг, межі помилок і ліниве завантаження - питання всіх рівнів, від junior до senior.

За спробу
20
У пулі
97
Проходжень
0
Середній бал
-
Пройшли на 70%+
-

Питання для підготовки

60 питань

Два правила:

  1. Хуки викликають лише на верхньому рівні компонента чи власного хука: не в умовах, циклах, вкладених функціях, після раннього return.
  2. Хуки викликають лише з функціональних компонентів і власних хуків, не зі звичайних функцій чи класів.

Чому: React не знає імен ваших станів. Він зберігає стан компонента як список і зіставляє виклики хуків з елементами списку за порядком: перший useState - перший елемент, другий - другий. Якщо на одному рендері виклик пропустили через умову, усі наступні хуки «з'їдуть» на чужі значення.

// Неправильно
if (isLoggedIn) {
  const [name, setName] = useState('');
}
const [theme, setTheme] = useState('light'); // візьме стан name, якщо умова змінилася

// Правильно: умова всередині, хук - завжди
const [name, setName] = useState('');
const displayName = isLoggedIn ? name : 'Гість';

Як не помилитися: плагін eslint-plugin-react-hooks перевіряє обидва правила й залежності useEffect. Його варто тримати увімкненим завжди.

Виняток: хук use (React 19) можна викликати в умовах і циклах - він читає Promise чи контекст і не зберігає стан у списку.

Докладніше в документації: Правила хуків

Обидва хуки мають однаковий API, різниця - коли вони виконуються відносно відмальовування екрана.

  • useEffect - після того, як браузер відмалював зміни. Не блокує показ - підходить для більшості ефектів (запити, підписки, логування);
  • useLayoutEffect - після оновлення DOM, але до відмальовування. Браузер чекає, поки ефект виконається.

Коли потрібен useLayoutEffect: коли треба виміряти DOM і одразу на основі вимірювання змінити розмітку - щоб користувач не побачив проміжного стану.

Класичний приклад - підказка (tooltip), яка має з'явитися над елементом, а якщо зверху немає місця - під ним:

function Tooltip({ targetRect, children }) {
  const ref = useRef(null);
  const [tooltipHeight, setTooltipHeight] = useState(0);

  useLayoutEffect(() => {
    setTooltipHeight(ref.current.getBoundingClientRect().height);
  }, []);

  const top = targetRect.top - tooltipHeight < 0
    ? targetRect.bottom
    : targetRect.top - tooltipHeight;

  return <div ref={ref} style={{ position: 'fixed', top }}>{children}</div>;
}

З useEffect користувач на мить побачив би підказку не на тому місці, а потім вона «стрибнула» б. З useLayoutEffect вимірювання й перерахунок відбуваються до першого показу.

Інші випадки: відновлення позиції прокрутки, анімації, що стартують від виміряної позиції, синхронізація зі сторонніми бібліотеками, що вимірюють DOM.

Ціна: useLayoutEffect блокує відмальовування. Важка робота в ньому робить інтерфейс повільнішим. За замовчуванням - useEffect, а useLayoutEffect - лише коли видно «мерехтіння».

Серверний рендер: на сервері немає DOM і розкладки - ні useEffect, ні useLayoutEffect там не виконуються. Компонент, що залежить від вимірювань, на сервері рендериться без них; варіанти - показувати його лише на клієнті або мати розумний вигляд за замовчуванням.

useInsertionEffect - ще раніший хук, лише для бібліотек CSS-in-JS, що вставляють стилі до будь-яких вимірювань.

Докладніше в документації: useLayoutEffect

Під час оновлення React порівнює новий список елементів зі старим. key каже, який елемент нового списку відповідає якому елементу старого - щоб зберегти його стан і DOM.

<ul>
  {todos.map((todo) => (
    <TodoItem key={todo.id} todo={todo} />
  ))}
</ul>

Без key React виводить попередження й зіставляє елементи за позицією.

З індексом як key - те саме зіставлення за позицією, лише без попередження. Поки список лише дописують у кінець, проблем немає. Після видалення, вставки на початок чи сортування:

  • стан компонентів (введений текст у полі, чекбокс, розгорнутість) «переїжджає» до сусіднього елемента;
  • React оновлює вміст багатьох елементів замість переміщення одного.

Правила для key:

  • Стабільний: той самий для того самого елемента між рендерами - id з бази.
  • Унікальний серед сусідів (не глобально).
  • Не генерувати під час рендеру: key={Math.random()} чи crypto.randomUUID() змушують React щоразу перестворювати всі елементи й губити стан. Якщо в даних немає ID, його генерують один раз - при створенні запису.

Корисний прийом: зміна key компонента примусово перестворює його з чистим станом: <Profile key={userId} userId={userId} /> - форма скинеться при переході до іншого користувача.

Докладніше в документації: Рендер списків: key

Props - аргументи компонента. Батько передає їх як атрибути JSX, дитина отримує одним об'єктом (зазвичай з деструктуризацією):

function Avatar({ user, size = 48 }) {
  return <img src={user.avatarUrl} alt={user.name} width={size} height={size} />;
}

<Avatar user={currentUser} size={64} />

Правила props:

  • лише для читання - компонент не змінює свої props. Якщо значення має змінюватися, це стан (у батька чи в самому компоненті);
  • значення за замовчуванням - у деструктуризації (size = 48); спрацьовує для undefined, але не для null;
  • розгортання <Avatar {...props} /> зручне для обгорток, але приховує, що саме передається, - використовувати помірно.

children - вміст між тегами компонента:

function Card({ title, children }) {
  return (
    <section className="rounded border p-4">
      <h2>{title}</h2>
      {children}
    </section>
  );
}

<Card title="Профіль">
  <Avatar user={user} />
  <p>{user.bio}</p>
</Card>

Композиція замість успадкування. У React не створюють class SpecialCard extends Card. Спеціалізація - через props і вкладення:

  • «слоти» - кілька props з JSX: <Layout sidebar={<Nav />} header={<Header />}>...</Layout>;
  • спеціалізований компонент рендерить загальний з потрібними props: function WarningCard(props) { return <Card {...props} tone="warning" />; };
  • поведінку перевикористовують через власні хуки, а не базові класи.

Чому це краще: компоненти незалежні, їх легко комбінувати в будь-якому порядку, а зміни в «базовому» компоненті не ламають ієрархію нащадків.

Корисний наслідок children для продуктивності: якщо дорогий компонент передано як children, батько, що змінює свій стан, не перерендерює його - JSX-елемент створено вище й не змінився.

Prop drilling - коли дані передаються через багато рівнів, які їх не використовують. Спершу варто спробувати композицію (передати готовий JSX вниз), а вже потім Context.

Докладніше в документації: Передача props компоненту

Для стану, яким користуються компоненти на різних рівнях дерева (кошик, список завдань, налаштування), React пропонує поєднання useReducer + Context без сторонніх бібліотек.

const TasksContext = createContext(null);
const TasksDispatchContext = createContext(null);

export function TasksProvider({ children }) {
  const [tasks, dispatch] = useReducer(tasksReducer, []);

  return (
    <TasksContext value={tasks}>
      <TasksDispatchContext value={dispatch}>
        {children}
      </TasksDispatchContext>
    </TasksContext>
  );
}

export function useTasks() {
  const tasks = useContext(TasksContext);
  if (tasks === null) throw new Error('useTasks має бути всередині TasksProvider');
  return tasks;
}

export function useTasksDispatch() {
  return useContext(TasksDispatchContext);
}

У React 19 сам контекст можна рендерити як провайдер (<TasksContext value={...}>); старий запис <TasksContext.Provider> теж працює.

Використання в будь-якому компоненті під провайдером:

function AddTask() {
  const dispatch = useTasksDispatch();
  return <button onClick={() => dispatch({ type: 'added', text: 'Нове завдання' })}>Додати</button>;
}

function TaskList() {
  const tasks = useTasks();
  return tasks.map((task) => <Task key={task.id} task={task} />);
}

Чому два контексти, а не один:

  • dispatch стабільний - не змінюється між рендерами;
  • компоненти, яким потрібна лише відправка дій (кнопки, форми), підписуються лише на TasksDispatchContext і не перерендерюються, коли змінюється список завдань.

Переваги підходу:

  • логіка змін - в одному редукторі, її легко тестувати;
  • компоненти не передають колбеки через десятки рівнів;
  • власні хуки (useTasks) приховують деталі й перевіряють наявність провайдера.

Обмеження, через які переходять на сховища:

  • будь-яка зміна значення контексту перерендерює всіх його споживачів - навіть тих, кому потрібна лише частина даних. Немає селекторів «підпишись лише на це поле»;
  • провайдери, що вкладаються один в один для кожної частини стану, ускладнюють структуру;
  • немає інструментів налагодження «з коробки», проміжних обробників (middleware), збереження стану.

Для частих оновлень і великого спільного стану - Zustand, Redux Toolkit чи подібні з підписками на частину стану.

Докладніше в документації: Масштабування з reducer і context

Прочитати - ще не значить знати

20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.