React: хуки, стан і рендеринг
20 питань · ~20 хв · Версія v3.0
Увійдіть, щоб продовжити
useState і useEffect, ref і контекст, мемоізація, ключі й повторні рендери, конкурентний рендеринг, межі помилок і ліниве завантаження - питання всіх рівнів, від junior до senior.
- За спробу
- 20
- У пулі
- 97
- Проходжень
- 0
- Середній бал
- -
- Пройшли на 70%+
- -
Питання для підготовки
60 питаньДва правила:
- Хуки викликають лише на верхньому рівні компонента чи власного хука: не в умовах, циклах, вкладених функціях, після раннього
return. - Хуки викликають лише з функціональних компонентів і власних хуків, не зі звичайних функцій чи класів.
Чому: React не знає імен ваших станів. Він зберігає стан компонента як список і зіставляє виклики хуків з елементами списку за порядком: перший useState - перший елемент, другий - другий. Якщо на одному рендері виклик пропустили через умову, усі наступні хуки «з'їдуть» на чужі значення.
// Неправильно
if (isLoggedIn) {
const [name, setName] = useState('');
}
const [theme, setTheme] = useState('light'); // візьме стан name, якщо умова змінилася
// Правильно: умова всередині, хук - завжди
const [name, setName] = useState('');
const displayName = isLoggedIn ? name : 'Гість';
Як не помилитися: плагін eslint-plugin-react-hooks перевіряє обидва правила й залежності useEffect. Його варто тримати увімкненим завжди.
Виняток: хук use (React 19) можна викликати в умовах і циклах - він читає Promise чи контекст і не зберігає стан у списку.
Обидва хуки мають однаковий API, різниця - коли вони виконуються відносно відмальовування екрана.
useEffect- після того, як браузер відмалював зміни. Не блокує показ - підходить для більшості ефектів (запити, підписки, логування);useLayoutEffect- після оновлення DOM, але до відмальовування. Браузер чекає, поки ефект виконається.
Коли потрібен useLayoutEffect: коли треба виміряти DOM і одразу на основі вимірювання змінити розмітку - щоб користувач не побачив проміжного стану.
Класичний приклад - підказка (tooltip), яка має з'явитися над елементом, а якщо зверху немає місця - під ним:
function Tooltip({ targetRect, children }) {
const ref = useRef(null);
const [tooltipHeight, setTooltipHeight] = useState(0);
useLayoutEffect(() => {
setTooltipHeight(ref.current.getBoundingClientRect().height);
}, []);
const top = targetRect.top - tooltipHeight < 0
? targetRect.bottom
: targetRect.top - tooltipHeight;
return <div ref={ref} style={{ position: 'fixed', top }}>{children}</div>;
}
З useEffect користувач на мить побачив би підказку не на тому місці, а потім вона «стрибнула» б. З useLayoutEffect вимірювання й перерахунок відбуваються до першого показу.
Інші випадки: відновлення позиції прокрутки, анімації, що стартують від виміряної позиції, синхронізація зі сторонніми бібліотеками, що вимірюють DOM.
Ціна: useLayoutEffect блокує відмальовування. Важка робота в ньому робить інтерфейс повільнішим. За замовчуванням - useEffect, а useLayoutEffect - лише коли видно «мерехтіння».
Серверний рендер: на сервері немає DOM і розкладки - ні useEffect, ні useLayoutEffect там не виконуються. Компонент, що залежить від вимірювань, на сервері рендериться без них; варіанти - показувати його лише на клієнті або мати розумний вигляд за замовчуванням.
useInsertionEffect - ще раніший хук, лише для бібліотек CSS-in-JS, що вставляють стилі до будь-яких вимірювань.
Під час оновлення React порівнює новий список елементів зі старим. key каже, який елемент нового списку відповідає якому елементу старого - щоб зберегти його стан і DOM.
<ul>
{todos.map((todo) => (
<TodoItem key={todo.id} todo={todo} />
))}
</ul>
Без key React виводить попередження й зіставляє елементи за позицією.
З індексом як key - те саме зіставлення за позицією, лише без попередження. Поки список лише дописують у кінець, проблем немає. Після видалення, вставки на початок чи сортування:
- стан компонентів (введений текст у полі, чекбокс, розгорнутість) «переїжджає» до сусіднього елемента;
- React оновлює вміст багатьох елементів замість переміщення одного.
Правила для key:
- Стабільний: той самий для того самого елемента між рендерами -
idз бази. - Унікальний серед сусідів (не глобально).
- Не генерувати під час рендеру:
key={Math.random()}чиcrypto.randomUUID()змушують React щоразу перестворювати всі елементи й губити стан. Якщо в даних немає ID, його генерують один раз - при створенні запису.
Корисний прийом: зміна key компонента примусово перестворює його з чистим станом: <Profile key={userId} userId={userId} /> - форма скинеться при переході до іншого користувача.
Props - аргументи компонента. Батько передає їх як атрибути JSX, дитина отримує одним об'єктом (зазвичай з деструктуризацією):
function Avatar({ user, size = 48 }) {
return <img src={user.avatarUrl} alt={user.name} width={size} height={size} />;
}
<Avatar user={currentUser} size={64} />
Правила props:
- лише для читання - компонент не змінює свої props. Якщо значення має змінюватися, це стан (у батька чи в самому компоненті);
- значення за замовчуванням - у деструктуризації (
size = 48); спрацьовує дляundefined, але не дляnull; - розгортання
<Avatar {...props} />зручне для обгорток, але приховує, що саме передається, - використовувати помірно.
children - вміст між тегами компонента:
function Card({ title, children }) {
return (
<section className="rounded border p-4">
<h2>{title}</h2>
{children}
</section>
);
}
<Card title="Профіль">
<Avatar user={user} />
<p>{user.bio}</p>
</Card>
Композиція замість успадкування. У React не створюють class SpecialCard extends Card. Спеціалізація - через props і вкладення:
- «слоти» - кілька props з JSX:
<Layout sidebar={<Nav />} header={<Header />}>...</Layout>; - спеціалізований компонент рендерить загальний з потрібними props:
function WarningCard(props) { return <Card {...props} tone="warning" />; }; - поведінку перевикористовують через власні хуки, а не базові класи.
Чому це краще: компоненти незалежні, їх легко комбінувати в будь-якому порядку, а зміни в «базовому» компоненті не ламають ієрархію нащадків.
Корисний наслідок children для продуктивності: якщо дорогий компонент передано як children, батько, що змінює свій стан, не перерендерює його - JSX-елемент створено вище й не змінився.
Prop drilling - коли дані передаються через багато рівнів, які їх не використовують. Спершу варто спробувати композицію (передати готовий JSX вниз), а вже потім Context.
Для стану, яким користуються компоненти на різних рівнях дерева (кошик, список завдань, налаштування), React пропонує поєднання useReducer + Context без сторонніх бібліотек.
const TasksContext = createContext(null);
const TasksDispatchContext = createContext(null);
export function TasksProvider({ children }) {
const [tasks, dispatch] = useReducer(tasksReducer, []);
return (
<TasksContext value={tasks}>
<TasksDispatchContext value={dispatch}>
{children}
</TasksDispatchContext>
</TasksContext>
);
}
export function useTasks() {
const tasks = useContext(TasksContext);
if (tasks === null) throw new Error('useTasks має бути всередині TasksProvider');
return tasks;
}
export function useTasksDispatch() {
return useContext(TasksDispatchContext);
}
У React 19 сам контекст можна рендерити як провайдер (<TasksContext value={...}>); старий запис <TasksContext.Provider> теж працює.
Використання в будь-якому компоненті під провайдером:
function AddTask() {
const dispatch = useTasksDispatch();
return <button onClick={() => dispatch({ type: 'added', text: 'Нове завдання' })}>Додати</button>;
}
function TaskList() {
const tasks = useTasks();
return tasks.map((task) => <Task key={task.id} task={task} />);
}
Чому два контексти, а не один:
dispatchстабільний - не змінюється між рендерами;- компоненти, яким потрібна лише відправка дій (кнопки, форми), підписуються лише на
TasksDispatchContextі не перерендерюються, коли змінюється список завдань.
Переваги підходу:
- логіка змін - в одному редукторі, її легко тестувати;
- компоненти не передають колбеки через десятки рівнів;
- власні хуки (
useTasks) приховують деталі й перевіряють наявність провайдера.
Обмеження, через які переходять на сховища:
- будь-яка зміна значення контексту перерендерює всіх його споживачів - навіть тих, кому потрібна лише частина даних. Немає селекторів «підпишись лише на це поле»;
- провайдери, що вкладаються один в один для кожної частини стану, ускладнюють структуру;
- немає інструментів налагодження «з коробки», проміжних обробників (middleware), збереження стану.
Для частих оновлень і великого спільного стану - Zustand, Redux Toolkit чи подібні з підписками на частину стану.
Докладніше в документації: Масштабування з reducer і context
Прочитати - ще не значить знати
20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.