Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді: Браузерні API й мережа

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

12 питань

Усі три зберігають дані в браузері, але з різним терміном життя, обсягом і, головне, - різною поведінкою щодо сервера.

localStorage sessionStorage cookies
живе доки не видалять доки відкрита вкладка до Expires/Max-Age або до закриття браузера
видимість усі вкладки домену лише поточна вкладка усі вкладки домену
обсяг ~5 МБ на домен ~5 МБ ~4 КБ на cookie
іде на сервер ні ні з кожним запитом
доступ з JS так так так, якщо не HttpOnly

Web Storage (localStorage, sessionStorage):

localStorage.setItem('theme', 'dark');
localStorage.getItem('theme');              // 'dark'
localStorage.removeItem('theme');

// лише рядки - об'єкти через JSON
localStorage.setItem('filters', JSON.stringify({ city: 'Київ' }));
const filters = JSON.parse(localStorage.getItem('filters') ?? '{}');
  • зберігаються лише рядки: setItem('count', 5) збереже '5';
  • API синхронний - великі записи блокують головний потік;
  • зміни в одній вкладці викликають подію storage в інших вкладках того самого домену - спосіб синхронізувати вкладки;
  • у приватному режимі, при заповненому сховищі чи заблокованих cookies доступ може кидати виняток - звертання варто обгортати в try.

Cookies створені для сервера: браузер автоматично додає їх до кожного запиту на домен. Тому в них зберігають ідентифікатор сесії, а не налаштування інтерфейсу - інакше кожен запит, включно з картинками, нестиме зайві байти.

Безпека - головне:

  • не зберігайте токени автентифікації в localStorage. Будь-який скрипт на сторінці (включно з XSS чи скомпрометованою бібліотекою) прочитає їх і відправить зловмиснику;
  • сесійна cookie з прапорцем HttpOnly недоступна JavaScript взагалі - XSS не зможе її вкрасти. Так працює автентифікація Laravel (і Sanctum для SPA на тому ж домені);
  • Secure - лише через HTTPS, SameSite - захист від підробки запитів з інших сайтів.

Що куди класти:

  • тема, згорнуті панелі, чернетка форми - localStorage;
  • стан майстра, що не повинен «перетікати» в іншу вкладку, - sessionStorage;
  • сесія, автентифікація - HttpOnly-cookie від сервера;
  • великі обсяги чи бінарні дані - IndexedDB (асинхронна база в браузері).

Докладніше в документації: Window.localStorage

FormData збирає дані форми у формат, який браузер відправляє так само, як звичайна HTML-форма, - зокрема з файлами.

const form = document.querySelector('#profile-form');

form.addEventListener('submit', async (event) => {
  event.preventDefault();

  const data = new FormData(form);          // усі поля з атрибутом name, включно з файлами
  data.append('source', 'web');             // додаткове поле

  const response = await fetch(form.action, {
    method: 'POST',
    body: data,
    headers: { Accept: 'application/json' },
  });
});

Найчастіша помилка - вручну задати Content-Type:

headers: { 'Content-Type': 'multipart/form-data' }   // зламає запит

Для multipart/form-data заголовок обов'язково містить межу (boundary), що розділяє частини: multipart/form-data; boundary=----WebKitFormBoundary.... Браузер генерує її сам, якщо тіло - FormData. Вказаний вручну заголовок межі не має - сервер не зможе розібрати запит.

Корисні методи:

data.get('email');                    // значення поля
data.getAll('tags[]');                // усі значення поля з однаковою назвою
data.set('email', 'new@example.com'); // замінити
data.delete('password_confirmation');
Object.fromEntries(data);             // в об'єкт (для полів без повторів)

Файли: <input type="file" name="avatar"> потрапляє у FormData автоматично. Додати файл чи Blob вручну - data.append('avatar', file, 'avatar.png').

Особливості з Laravel:

  • PUT/PATCH з файлами: PHP історично розбирає multipart/form-data лише для POST. Для оновлення з файлами відправляють POST з підміною методу: data.append('_method', 'PUT');
  • CSRF: для форм, що відправляються fetch-ем, токен з поля _token потрапить у FormData сам, якщо в Blade-формі є @csrf;
  • Accept: application/json - щоб Laravel при помилці валідації повернув JSON 422 з полем errors, а не редирект назад;
  • масиви називають як у HTML: tags[], items[0][qty] - Laravel розбере їх у вкладені масиви.

Коли не FormData: якщо файлів немає, а API приймає JSON, простіше body: JSON.stringify(payload) з Content-Type: application/json.

Прогрес завантаження великого файлу fetch наразі не показує. Для смуги прогресу використовують XMLHttpRequest (подія upload.onprogress) або бібліотеку на кшталт axios, що використовує його всередині.

Докладніше в документації: FormData

Збирати адреси склеюванням рядків - джерело помилок: забуті ? і &, неекрановані пробіли, кирилиця й спецсимволи. Для цього є вбудовані класи.

URL - розбір і побудова адреси:

const url = new URL('https://laravelukraine.com/jobs?page=2#list');

url.hostname;     // 'laravelukraine.com'
url.pathname;     // '/jobs'
url.search;       // '?page=2'
url.hash;         // '#list'

// відносна адреса відносно базової
new URL('/api/users', window.location.origin).href;

URLSearchParams - параметри запиту:

const params = new URLSearchParams(window.location.search);
params.get('page');          // '2' - завжди рядок або null
params.has('q');
params.getAll('tags[]');     // для повторюваних параметрів

params.set('page', 3);
params.append('tags[]', 'php');
params.delete('page');
params.toString();           // 'tags%5B%5D=php'

Найзручніше - разом:

const url = new URL('/api/vacancies', location.origin);
url.searchParams.set('q', 'вакансії php');
url.searchParams.set('remote', '1');

await fetch(url);   // '/api/vacancies?q=%D0%B2%D0%B0...&remote=1'

Екранування робиться автоматично: кирилиця, пробіли, & і = у значеннях не зламають адресу.

Побудова з об'єкта:

const query = new URLSearchParams({ q: 'laravel ukraine', tag: 'php&js' });
query.toString();   // 'q=laravel+ukraine&tag=php%26js'

Пробіл кодується як + (формат форм), а не %20 - сервери розуміють обидва варіанти.

Корисні прийоми:

  • оновити адресу без перезавантаження (фільтри в каталозі):
const url = new URL(location.href);
url.searchParams.set('sort', 'price');
history.replaceState(null, '', url);
  • перевірка коректності: URL.canParse(value) - без try, бо конструктор new URL на некоректному рядку кидає TypeError;
  • безпека: перед переходом за адресою з даних користувача варто перевірити url.protocol - щоб не перейти на javascript:....

Пастки:

  • params.get повертає рядок: params.get('page') + 1 дасть '21'. Перетворюйте явно: Number(params.get('page') ?? 1);
  • URLSearchParams з об'єкта з масивом ({ ids: [1, 2] }) дасть ids=1%2C2 - для масивів потрібні окремі append.

Laravel читає повторювані параметри як масив лише з дужками (tags[]=php&tags[]=js) - без них збережеться лише останнє значення.

Докладніше в документації: URLSearchParams

Браузер застосовує політику одного джерела (same-origin policy): JavaScript зі сторінки https://app.example.com не може читати відповіді від https://api.other.com. Джерело (origin) - це схема + домен + порт: http і https, example.com і api.example.com, порти 3000 і 8000 - різні джерела.

Навіщо: інакше будь-який сайт, який ви відкрили, міг би від вашого імені (з вашими cookies) читати пошту, банківський кабінет чи адмінку.

CORS (Cross-Origin Resource Sharing) - спосіб, яким сервер дозволяє певним джерелам читати свої відповіді, через заголовки:

Access-Control-Allow-Origin: https://app.example.com
Access-Control-Allow-Credentials: true

Попередній запит (preflight). Для «непростих» запитів браузер спершу надсилає OPTIONS, щоб запитати дозволу:

  • методи, крім GET, HEAD, POST;
  • власні заголовки (Authorization, X-Requested-With);
  • Content-Type: application/json (простими вважаються лише формові типи й text/plain).
OPTIONS /api/orders
Origin: https://app.example.com
Access-Control-Request-Method: PUT
Access-Control-Request-Headers: content-type, authorization

Сервер відповідає, що дозволено (Access-Control-Allow-Methods, -Headers, -Max-Age для кешування дозволу). Лише після цього йде справжній запит.

Що важливо розуміти:

  • CORS виконує браузер, а не сервер. curl, Postman і бекенд-код не мають жодних обмежень. CORS - не захист API від чужих клієнтів;
  • простий запит доходить до сервера і виконується - браузер лише не дає JavaScript прочитати відповідь. Тому CORS не замінює захист від CSRF;
  • з cookies (credentials: 'include') заборонено Access-Control-Allow-Origin: * - потрібне конкретне джерело і Access-Control-Allow-Credentials: true;
  • помилка CORS у консолі часто маскує іншу: сервер повернув 500 чи 404 без CORS-заголовків, і браузер повідомляє про CORS, а не про справжню причину. Варто дивитися запит у вкладці Network.

У Laravel CORS обробляє вбудований middleware HandleCors з налаштуваннями в config/cors.php (публікується php artisan config:publish cors):

'paths' => ['api/*', 'sanctum/csrf-cookie'],
'allowed_origins' => ['https://app.example.com'],
'supports_credentials' => true,

Як обійтися без CORS: розмістити фронтенд і API на одному джерелі (Laravel віддає і сторінки, і /api), або проксувати запити через сервер розробки Vite (server.proxy). Тоді запити same-origin, і CORS не потрібен.

Докладніше в документації: CORS

History API дає змогу змінювати адресу в рядку браузера і записи в історії переходів без завантаження нової сторінки. На ньому побудовані маршрутизатори SPA (Vue Router, React Router), wire:navigate у Livewire, фільтри каталогів, що відображаються в URL.

pushState - додати новий запис в історію:

history.pushState({ page: 2 }, '', '/jobs?page=2');

Адреса змінилася, кнопка «Назад» поверне на попередню, але запиту на сервер не було і сторінка не перезавантажилася. Що показати - вирішує ваш код.

replaceState - замінити поточний запис, не додаючи нового. Для змін, які не повинні засмічувати історію: введення в поле пошуку, сортування, позиція прокрутки.

popstate - подія, коли користувач переходить по історії кнопками «Назад»/«Вперед»:

window.addEventListener('popstate', (event) => {
  renderPage(event.state?.page ?? 1);   // відновити стан для цього запису
});

Важливо: pushState і replaceState не викликають popstate. Подія спрацьовує лише при навігації по історії. Тому після pushState оновлювати інтерфейс треба самостійно.

Об'єкт стану (перший аргумент) зберігається разом із записом історії і повертається в event.state. Він серіалізується (як structuredClone), має обмеження розміру - туди кладуть невеликі дані (номер сторінки, id), а не весь список товарів.

Що треба зробити серверу: якщо користувач оновить сторінку чи відкриє посилання /jobs?page=2 напряму, запит піде на сервер. Сервер мусить уміти віддати цю сторінку - інакше 404. Для SPA це «fallback» на index.html, у Laravel - звичайний маршрут, що рендерить сторінку з відповідним станом.

Типові вимоги до SPA-навігації, які легко забути:

  • заголовок сторінки (document.title) - змінюється вручну;
  • прокрутка: при переході вперед - на початок, при «Назад» - туди, де користувач був. Браузерне history.scrollRestoration інколи доводиться вимикати й керувати самостійно;
  • фокус і доступність: зчитувачі екрана не знають, що «сторінка змінилася», - фокус переводять на заголовок нового вмісту;
  • аналітика: перегляд сторінки треба відправляти вручну.

Navigation API - новіший інтерфейс із єдиною подією navigate для всіх переходів (посилання, форми, кнопки історії) і перехопленням через event.intercept(). Він простіший для маршрутизаторів, але підтримується ще не всіма браузерами.

Докладніше в документації: History API

Обидві технології дають змогу серверу надсилати дані в браузер без запиту від клієнта. Різниця - у напрямку, протоколі й складності.

Server-Sent Events (SSE) - однобічний потік від сервера до клієнта через звичайне HTTP-з'єднання:

const source = new EventSource('/orders/42/status');

source.addEventListener('status', (event) => {
  const { status } = JSON.parse(event.data);
  updateBadge(status);
});

source.onerror = () => { /* браузер сам перепідключиться */ };

Сервер відповідає з Content-Type: text/event-stream і пише рядки:

event: status
id: 17
data: {"status":"shipped"}

  • автоматичне перепідключення вбудоване; при перепідключенні браузер надсилає Last-Event-ID, і сервер може дослати пропущене;
  • працює через звичайний HTTP: проксі, балансувальники, автентифікація cookies - як у будь-якого запиту;
  • лише текст, лише від сервера;
  • на HTTP/1.1 браузер обмежує ~6 з'єднань на домен - кілька вкладок з SSE можуть їх вичерпати. На HTTP/2 і HTTP/3 обмеження немає.

WebSocket - двобічне постійне з'єднання з власним протоколом:

const socket = new WebSocket('wss://example.com/ws');
socket.onmessage = (event) => render(JSON.parse(event.data));
socket.send(JSON.stringify({ type: 'typing', chat: 7 }));
  • обидві сторони надсилають повідомлення будь-коли, з мінімальними накладними витратами;
  • текст і бінарні дані;
  • перепідключення, «серцебиття», підписки на канали - пишете самі або беруть бібліотеку;
  • потрібен сервер, що тримає тисячі постійних з'єднань, і налаштовані проксі.

Коли що:

Задача Вибір
статус замовлення, сповіщення, прогрес задачі, стрічка подій SSE
потокова відповідь LLM («друкується» по словах) SSE / потоковий fetch
чат, спільне редагування, ігри, присутність користувачів WebSocket
оновлення раз на хвилину звичайне опитування - найпростіше

У Laravel-екосистемі:

  • WebSocket - Laravel Reverb (свій сервер) чи Pusher, на клієнті Laravel Echo; трансляція подій через ShouldBroadcast;
  • SSE - response()->eventStream() у контролері; Livewire має wire:stream для потокового оновлення частини компонента.

Головна перевага SSE - простота: не потрібен окремий сервер і протокол, це звичайний маршрут Laravel. Але кожен відкритий потік тримає процес PHP-FPM зайнятим - під багато одночасних клієнтів потрібні Octane чи окремий сервіс.

Докладніше в документації: Server-Sent Events

Опція credentials визначає, чи надсилає fetch cookies і чи приймає їх з відповіді:

  • 'same-origin' (за замовчуванням) - лише для запитів на той самий домен;
  • 'include' - і для інших доменів (потрібна відповідна CORS-конфігурація сервера);
  • 'omit' - ніколи.

Для звичайного Laravel-застосунку, де сторінки й запити з одного домену, сесійна cookie надсилається автоматично.

CSRF-захист у Laravel перевіряє, що запит, який змінює дані (POST, PUT, PATCH, DELETE), справді надіслано з вашого сайту. Способи передати токен з JavaScript:

1. Заголовок X-CSRF-TOKEN з мета-тегу:

<meta name="csrf-token" content="{{ csrf_token() }}">
await fetch('/orders', {
  method: 'POST',
  headers: {
    'Content-Type': 'application/json',
    Accept: 'application/json',
    'X-CSRF-TOKEN': document.querySelector('meta[name="csrf-token"]').content,
  },
  body: JSON.stringify(order),
});

2. Заголовок X-XSRF-TOKEN з cookie. Laravel ставить cookie XSRF-TOKEN (зашифрований токен, доступний JavaScript). Axios автоматично читає її і додає заголовок для запитів на той самий домен - тому в Laravel-проєктах з axios про CSRF зазвичай не думають. З fetch це треба робити самому.

3. Поле _token у тілі запиту - якщо відправляється FormData з форми, де є @csrf.

Laravel 13 перевіряє ще й джерело запиту. Middleware PreventRequestForgery пропускає запит без токена, якщо браузер надіслав заголовок Sec-Fetch-Site: same-origin. Сучасні браузери додають його самі, а підробити з іншого сайту неможливо. Токен лишається запасним механізмом для старих браузерів і запитів без цього заголовка.

Помилка 419 (Page Expired / CSRF token mismatch) - токен не передано, він застарів (сесія закінчилася, поки сторінка була відкрита) або сесійна cookie не дійшла. Для довго відкритих сторінок варто обробляти 419: оновити токен чи запропонувати перезавантажити сторінку.

SPA на іншому піддомені зі Sanctum:

await fetch('https://api.example.com/sanctum/csrf-cookie', { credentials: 'include' });

await fetch('https://api.example.com/api/orders', {
  method: 'POST',
  credentials: 'include',
  headers: { 'X-XSRF-TOKEN': decodeURIComponent(getCookie('XSRF-TOKEN')), Accept: 'application/json' },
  body: JSON.stringify(order),
});

Потрібні також supports_credentials у config/cors.php, домен SPA у SANCTUM_STATEFUL_DOMAINS і спільний домен сесійних cookies.

Без Accept: application/json Laravel на помилку валідації відповість редиректом, а не JSON з помилками.

Докладніше в документації: fetch()

Intl - вбудований у браузер і Node.js API інтернаціоналізації. Він знає правила форматування для сотень мов, тож не потрібно писати власні функції чи підключати важкі бібліотеки.

Числа й гроші:

new Intl.NumberFormat('uk-UA', { style: 'currency', currency: 'UAH' }).format(1234567.891);
// "1 234 567,89 ₴"

new Intl.NumberFormat('uk-UA', { notation: 'compact' }).format(1500000);
// "1,5 млн"

new Intl.NumberFormat('uk-UA', { style: 'percent', maximumFractionDigits: 1 }).format(0.1234);

Українські правила - кома в дробах і нерозривний пробіл між розрядами - застосовуються автоматично.

Дати:

new Intl.DateTimeFormat('uk-UA', { dateStyle: 'long', timeZone: 'Europe/Kyiv' })
  .format(new Date('2026-10-04T10:00:00Z'));
// "4 жовтня 2026 р."

timeZone важливий: без нього дата форматується в поясі браузера користувача.

Відносний час:

const rtf = new Intl.RelativeTimeFormat('uk', { numeric: 'auto' });
rtf.format(-1, 'day');      // "учора"
rtf.format(3, 'hour');      // "через 3 години"
rtf.format(-5, 'minute');   // "5 хвилин тому"

Множина - найскладніше для української: три форми плюс дроби.

const rules = new Intl.PluralRules('uk');
rules.select(1);    // "one"   -> 1 коментар, 21 коментар
rules.select(2);    // "few"   -> 2 коментарі, 22 коментарі
rules.select(5);    // "many"  -> 5 коментарів, 11 коментарів
rules.select(1.5);  // "other" -> 1,5 коментаря

const forms = { one: 'коментар', few: 'коментарі', many: 'коментарів', other: 'коментаря' };
const label = (n) => `${n} ${forms[rules.select(n)]}`;

Ручне правило «якщо 1 - однина, інакше множина» дає «21 коментарів» і «2 коментарів».

Сортування рядків:

['їжак', 'ґанок', 'яблуко', 'єнот'].sort();
// ["яблуко", "єнот", "їжак", "ґанок"] - за кодами символів

['їжак', 'ґанок', 'яблуко', 'єнот'].sort(new Intl.Collator('uk').compare);
// ["ґанок", "єнот", "їжак", "яблуко"] - за абеткою

Продуктивність: створення форматера відносно дороге - для списків створюйте його один раз і використовуйте format() повторно.

Узгодженість з бекендом: PHP має ті самі правила ICU через розширення intl (NumberFormatter, Number::currency() у Laravel), тож формати на сервері й у браузері збігаються.

Докладніше в документації: MDN: Intl

Web Worker - JavaScript, що виконується в окремому потоці. Важкі обчислення у воркері не блокують головний потік, тож інтерфейс лишається чутливим до кліків і прокрутки.

// main.js - синтаксис, який розуміє Vite
const worker = new Worker(new URL('./csv-worker.js', import.meta.url), { type: 'module' });

worker.postMessage({ file });
worker.onmessage = (event) => renderTable(event.data.rows);
worker.onerror = (event) => showError(event.message);
// csv-worker.js
self.onmessage = async (event) => {
  const text = await event.data.file.text();
  const rows = parseCsv(text);   // секунди роботи - але не в головному потоці
  self.postMessage({ rows });
};

Обмеження воркерів:

  • немає доступу до DOM, window, document. Лише обчислення й мережа (fetch, WebSocket), IndexedDB, таймери;
  • спілкування лише повідомленнями. Дані копіюються (алгоритм structured clone): передати мегабайтний масив туди й назад - теж робота. Функції й класи з методами не передаються;
  • запуск коштує - завантаження скрипта й ініціалізація. Для обчислень на кілька мілісекунд воркер повільніший за звичайний виклик.

Передача без копіювання - transferable objects:

const buffer = new ArrayBuffer(50_000_000);
worker.postMessage(buffer, [buffer]);   // власність переходить до воркера
buffer.byteLength;                       // 0 - у головному потоці буфер більше недоступний

Працює для ArrayBuffer, MessagePort, ImageBitmap, OffscreenCanvas, потоків.

Коли воркер доречний:

  • розбір великих файлів (CSV, Excel, JSON на десятки мегабайтів);
  • обробка зображень, стиснення перед завантаженням на сервер;
  • криптографія, хешування файлів;
  • пошук і фільтрація по великому локальному набору даних;
  • рендер у OffscreenCanvas (графіки, візуалізації).

Коли не допоможе:

  • повільний рендер великого списку - проблема в DOM, а DOM недоступний воркеру. Тут допомагає віртуалізація;
  • очікування мережі - воно й так не блокує потік.

Різновиди:

  • dedicated worker - належить одній сторінці (приклад вище);
  • SharedWorker - один на кілька вкладок того самого сайту: одне спільне WebSocket-з'єднання на всі вкладки;
  • Service Worker - зовсім інша роль: проксі між сторінкою й мережею.

Зручність: бібліотека Comlink перетворює обмін повідомленнями на виклик звичайних async-функцій, приховуючи postMessage.

Докладніше в документації: Web Workers API

Service Worker - скрипт, який браузер запускає у фоні між сторінкою й мережею. Він перехоплює запити сторінок свого сайту й вирішує, що відповісти: з мережі, з кешу чи згенерувати відповідь сам. На ньому будуються офлайн-режим, PWA, push-сповіщення, фонова синхронізація.

// реєстрація на сторінці
if ('serviceWorker' in navigator) {
  navigator.serviceWorker.register('/sw.js');
}
// sw.js
const CACHE = 'static-v3';

self.addEventListener('install', (event) => {
  event.waitUntil(caches.open(CACHE).then((cache) => cache.addAll(['/offline.html'])));
});

self.addEventListener('fetch', (event) => {
  if (event.request.mode === 'navigate') {
    event.respondWith(fetch(event.request).catch(() => caches.match('/offline.html')));
  }
});

Життєвий цикл:

  1. install - підготовка: завантажити й закешувати потрібні файли;
  2. waiting - новий воркер чекає, доки закриються всі вкладки зі старим. Це захищає від ситуації, коли одна сторінка працює зі старими файлами, а запити обслуговує новий воркер;
  3. activate - новий воркер бере керування; тут видаляють старі кеші;
  4. fetch - перехоплення запитів.

self.skipWaiting() і clients.claim() прискорюють перемикання, але ціною можливої невідповідності версій.

Стратегії кешування:

  • cache first - для хешованих статичних файлів, що не змінюються;
  • network first - для HTML і API: свіже, а кеш лише як запас при відсутності мережі;
  • stale-while-revalidate - миттєво з кешу, паралельно оновити кеш з мережі.

Бібліотека Workbox реалізує ці стратегії й генерує воркер під час збирання (у Vite - vite-plugin-pwa).

Чим небезпечна помилка:

  • воркер живе довше за сторінку. Він встановлений у браузері користувача й перехоплює запити навіть після того, як ви виправили сайт. Якщо воркер помилково кешує HTML «назавжди», користувачі бачитимуть стару версію сайту, і деплой цього не виправить;
  • оновлення самого воркера - браузер перевіряє, чи змінився sw.js, при навігації на сайт (за замовчуванням в обхід HTTP-кешу, і щонайменше раз на 24 години). URL sw.js має лишатися незмінним: якщо перейменувати файл, старий воркер про новий так і не дізнається;
  • план відступу: заздалегідь мати «вимикач» - новий sw.js, що видаляє кеші й знімає реєстрацію (self.registration.unregister()).

Обмеження: лише HTTPS (виняток - localhost), без доступу до DOM, область дії (scope) - каталог, з якого віддано скрипт, і нижче.

Для звичайного сайту (не PWA) Service Worker часто зайвий: HTTP-кешування з хешованими іменами файлів дає більшу частину вигоди без ризиків.

Докладніше в документації: Service Worker API

Дві суперечливі вимоги: статичні файли мають кешуватися якомога довше (швидкість, трафік), а після деплою користувачі мають одразу отримати нову версію. Розв'язок - різна політика для HTML і для ресурсів з хешем у назві.

1. Ресурси з хешем у назві (app-3f9a1c.js, app-8b2e.css - так їх називає Vite) - кешувати «назавжди»:

Cache-Control: public, max-age=31536000, immutable

Вміст файлу ніколи не змінюється: нова версія - нова назва. immutable каже браузеру не перевіряти файл навіть при оновленні сторінки.

2. HTML - завжди перевіряти актуальність:

Cache-Control: no-cache

no-cache не означає «не кешувати» - браузер зберігає копію, але перед використанням питає сервер, чи вона актуальна. Не кешувати взагалі - це no-store (для сторінок з персональними даними).

Саме HTML посилається на конкретні хешовані файли: новий HTML після деплою - нові назви ресурсів - браузер їх завантажить.

Перевірка актуальності (ревалідація):

  • сервер віддає ETag: "abc123" чи Last-Modified;
  • браузер наступного разу питає If-None-Match: "abc123";
  • якщо не змінилося - 304 Not Modified без тіла: економія трафіку, але все одно запит по мережі.

Типові помилки:

  • довге кешування файлів без хешу (/js/app.js з max-age=86400) - після деплою користувачі добу бачать старий JavaScript з новим HTML, і все ламається;
  • старі файли видалено при деплої. Користувач з відкритою вкладкою (або HTML з кешу CDN) просить app-старийхеш.js, а його вже немає - 404 і зламана сторінка. Хорошою практикою є тримати файли попередньої збірки ще якийсь час. CDN з кешем може приховувати проблему: віддає старий файл зі свого кешу, поки той не витісниться;
  • динамічні частини (import()) з тієї ж причини падають у давно відкритих вкладках - потрібна обробка помилки завантаження й пропозиція оновити сторінку;
  • Vary не вказано для відповідей, що залежать від заголовків (Accept-Encoding, мова) - CDN може віддати не той варіант.

Шари кешування: кеш браузера, CDN (Cloudflare), зворотний проксі. Для CDN є окремі директиви: s-maxage (лише для спільних кешів) і stale-while-revalidate (віддати застаріле, поки оновлюється у фоні).

У Laravel + Vite файли з public/build/assets мають хеші - для них вебсервер (Nginx, Caddy) налаштовують з immutable. HTML формує Laravel, і для гостьових сторінок кешування на рівні CDN налаштовується окремо від статики.

Перевірка: вкладка Network у DevTools - колонка Size показує (disk cache)/(memory cache) чи розмір, а заголовки відповіді - реальну політику.

Докладніше в документації: HTTP-кешування

Core Web Vitals - три метрики Google, що описують досвід реального користувача. Вони впливають на ранжування в пошуку й показуються в Search Console.

Метрика Що вимірює Добре
LCP (Largest Contentful Paint) коли відмалювався найбільший видимий елемент: головне зображення, заголовок до 2,5 с
INP (Interaction to Next Paint) затримка від взаємодії (клік, натискання клавіші) до наступного відмальовування - найгірша з типових за весь візит до 200 мс
CLS (Cumulative Layout Shift) наскільки вміст «стрибає» під час завантаження до 0,1

Оцінка - за 75-м перцентилем реальних відвідувань: сторінка «добра», якщо щонайменше 75% візитів укладаються в поріг. INP замінив FID у 2024 році: FID вимірював лише першу взаємодію й лише затримку до початку обробки.

Як вимірювати:

  • польові дані (від реальних користувачів): звіт CrUX, Search Console, PageSpeed Insights, власний збір через бібліотеку web-vitals:
import { onLCP, onINP, onCLS } from 'web-vitals';

const send = (metric) => navigator.sendBeacon('/vitals', JSON.stringify(metric));
onLCP(send);
onINP(send);
onCLS(send);
  • лабораторні дані: Lighthouse, вкладка Performance у DevTools - відтворювані, але не замінюють польові (інший пристрій і мережа). INP у лабораторії майже не виміряти - немає реальних взаємодій.

Типові причини й виправлення:

LCP:

  • головне зображення завантажується пізно - fetchpriority="high", без loading="lazy" для першого екрана, preload;
  • повільна відповідь сервера (TTFB) - кешування сторінок, CDN;
  • блокуючі CSS і JavaScript - менше критичного CSS, defer для скриптів;
  • шрифти, що затримують текст, - font-display: swap.

INP:

  • довгі задачі в головному потоці - розбити роботу (scheduler.yield(), setTimeout), перенести обчислення у Web Worker;
  • важкі обробники подій - оновити інтерфейс одразу, а повільну роботу виконати після відмальовування;
  • великий DOM і дорогі перерахунки стилів;
  • сторонні скрипти (аналітика, чати, реклама).

CLS:

  • зображення й відео без розмірів - width/height чи aspect-ratio;
  • вміст, що вставляється над наявним (банери, рекламні блоки), - зарезервувати місце;
  • зміна шрифту після завантаження - size-adjust для запасного шрифту.

Для Laravel-сайту: Vite з розділенням коду, атрибути fetchpriority, width, height у Blade-компонентах зображень, Livewire wire:navigate для швидких переходів і кешування HTML на краю мережі для гостей.

Докладніше в документації: web.dev: Web Vitals