JavaScript: DOM, події й API браузера
20 питань · ~20 хв · Версія v3.0
Увійдіть, щоб продовжити
Пошук і зміна елементів, спливання й делегування подій, власні події, спостерігачі, FormData, історія й адреса, fetch - питання всіх рівнів, від junior до senior.
- За спробу
- 20
- У пулі
- 44
- Проходжень
- 0
- Середній бал
- -
- Пройшли на 70%+
- -
Питання для підготовки
26 питаньУсі три властивості читають і записують вміст елемента, але різними способами.
textContent - сирий текст усіх вузлів-нащадків, як він є в DOM:
- повертає текст прихованих елементів (
display: none), вміст<script>і<style>; - зберігає пробіли й переноси рядків з розмітки;
- не викликає перерахунку стилів - швидкий;
- при записі вставляє текст, а не розмітку:
<b>стане видимими символами.
innerText - текст як його бачить користувач:
- враховує CSS: приховані елементи не потрапляють у результат,
text-transform: uppercaseзмінює регістр, блокові елементи дають переноси рядків; - для цього браузер мусить розрахувати розкладку (layout). Читання
innerTextу циклі - джерело примусових перерахунків і повільної сторінки; - при записі теж вставляє текст, але перетворює
\nна<br>.
innerHTML - розмітка як рядок HTML:
- при читанні - серіалізований HTML нащадків;
- при записі - розбирає рядок як HTML, видаляючи старих нащадків разом з їхніми обробниками подій.
const name = '<img src=x onerror="stealCookies()">';
title.textContent = name; // безпечно: показується як текст
title.innerHTML = name; // XSS: виконається onerror
Що обирати:
| Задача | Властивість |
|---|---|
| вивести дані користувача чи API | textContent |
| прочитати текст для копіювання так, як його бачать | innerText |
| вставити довірену розмітку з власного шаблону | innerHTML (або краще createElement / <template>) |
Для запису тексту за замовчуванням - textContent: він швидший і безпечний. Це той самий принцип, що й {{ }} у Blade, який екранує HTML, на відміну від {!! !!}.
Ще варіанти: element.append('текст') теж додає текст безпечно; insertAdjacentHTML('beforeend', html) вставляє розмітку, не руйнуючи наявних нащадків (але так само небезпечний для недовірених даних).
value для полів форми: вміст <input> і <textarea> - це властивість value, а не textContent.
Усі три зберігають дані в браузері, але з різним терміном життя, обсягом і, головне, - різною поведінкою щодо сервера.
localStorage |
sessionStorage |
cookies | |
|---|---|---|---|
| живе | доки не видалять | доки відкрита вкладка | до Expires/Max-Age або до закриття браузера |
| видимість | усі вкладки домену | лише поточна вкладка | усі вкладки домену |
| обсяг | ~5 МБ на домен | ~5 МБ | ~4 КБ на cookie |
| іде на сервер | ні | ні | з кожним запитом |
| доступ з JS | так | так | так, якщо не HttpOnly |
Web Storage (localStorage, sessionStorage):
localStorage.setItem('theme', 'dark');
localStorage.getItem('theme'); // 'dark'
localStorage.removeItem('theme');
// лише рядки - об'єкти через JSON
localStorage.setItem('filters', JSON.stringify({ city: 'Київ' }));
const filters = JSON.parse(localStorage.getItem('filters') ?? '{}');
- зберігаються лише рядки:
setItem('count', 5)збереже'5'; - API синхронний - великі записи блокують головний потік;
- зміни в одній вкладці викликають подію
storageв інших вкладках того самого домену - спосіб синхронізувати вкладки; - у приватному режимі, при заповненому сховищі чи заблокованих cookies доступ може кидати виняток - звертання варто обгортати в
try.
Cookies створені для сервера: браузер автоматично додає їх до кожного запиту на домен. Тому в них зберігають ідентифікатор сесії, а не налаштування інтерфейсу - інакше кожен запит, включно з картинками, нестиме зайві байти.
Безпека - головне:
- не зберігайте токени автентифікації в
localStorage. Будь-який скрипт на сторінці (включно з XSS чи скомпрометованою бібліотекою) прочитає їх і відправить зловмиснику; - сесійна cookie з прапорцем
HttpOnlyнедоступна JavaScript взагалі - XSS не зможе її вкрасти. Так працює автентифікація Laravel (і Sanctum для SPA на тому ж домені); Secure- лише через HTTPS,SameSite- захист від підробки запитів з інших сайтів.
Що куди класти:
- тема, згорнуті панелі, чернетка форми -
localStorage; - стан майстра, що не повинен «перетікати» в іншу вкладку, -
sessionStorage; - сесія, автентифікація -
HttpOnly-cookie від сервера; - великі обсяги чи бінарні дані - IndexedDB (асинхронна база в браузері).
Service Worker - скрипт, який браузер запускає у фоні між сторінкою й мережею. Він перехоплює запити сторінок свого сайту й вирішує, що відповісти: з мережі, з кешу чи згенерувати відповідь сам. На ньому будуються офлайн-режим, PWA, push-сповіщення, фонова синхронізація.
// реєстрація на сторінці
if ('serviceWorker' in navigator) {
navigator.serviceWorker.register('/sw.js');
}
// sw.js
const CACHE = 'static-v3';
self.addEventListener('install', (event) => {
event.waitUntil(caches.open(CACHE).then((cache) => cache.addAll(['/offline.html'])));
});
self.addEventListener('fetch', (event) => {
if (event.request.mode === 'navigate') {
event.respondWith(fetch(event.request).catch(() => caches.match('/offline.html')));
}
});
Життєвий цикл:
- install - підготовка: завантажити й закешувати потрібні файли;
- waiting - новий воркер чекає, доки закриються всі вкладки зі старим. Це захищає від ситуації, коли одна сторінка працює зі старими файлами, а запити обслуговує новий воркер;
- activate - новий воркер бере керування; тут видаляють старі кеші;
- fetch - перехоплення запитів.
self.skipWaiting() і clients.claim() прискорюють перемикання, але ціною можливої невідповідності версій.
Стратегії кешування:
- cache first - для хешованих статичних файлів, що не змінюються;
- network first - для HTML і API: свіже, а кеш лише як запас при відсутності мережі;
- stale-while-revalidate - миттєво з кешу, паралельно оновити кеш з мережі.
Бібліотека Workbox реалізує ці стратегії й генерує воркер під час збирання (у Vite - vite-plugin-pwa).
Чим небезпечна помилка:
- воркер живе довше за сторінку. Він встановлений у браузері користувача й перехоплює запити навіть після того, як ви виправили сайт. Якщо воркер помилково кешує HTML «назавжди», користувачі бачитимуть стару версію сайту, і деплой цього не виправить;
- оновлення самого воркера - браузер перевіряє, чи змінився
sw.js, при навігації на сайт (за замовчуванням в обхід HTTP-кешу, і щонайменше раз на 24 години). URLsw.jsмає лишатися незмінним: якщо перейменувати файл, старий воркер про новий так і не дізнається; - план відступу: заздалегідь мати «вимикач» - новий
sw.js, що видаляє кеші й знімає реєстрацію (self.registration.unregister()).
Обмеження: лише HTTPS (виняток - localhost), без доступу до DOM, область дії (scope) - каталог, з якого віддано скрипт, і нижче.
Для звичайного сайту (не PWA) Service Worker часто зайвий: HTTP-кешування з хешованими іменами файлів дає більшу частину вигоди без ризиків.
Сам Promise скасувати не можна - лише проігнорувати його результат. Справжнє скасування роблять через AbortController: операція отримує signal і сама стежить, чи його не скасували.
const controller = new AbortController();
fetch('/api/search?q=laravel', { signal: controller.signal })
.then((r) => r.json())
.then(render)
.catch((error) => {
if (error.name === 'AbortError') return; // скасовано свідомо - не помилка
showError(error);
});
controller.abort(); // запит перервано, з'єднання закрито
Типові сценарії:
- Пошук під час набору: кожна нова літера скасовує попередній запит, щоб старіша відповідь не перезаписала новішу (класична гонка).
- Компонент зник (React-ефект, Vue
onUnmounted) - скасувати його запити й підписки. - Тайм-аут:
fetch(url, { signal: AbortSignal.timeout(5000) }). - Кілька причин скасування одразу:
AbortSignal.any([userSignal, AbortSignal.timeout(5000)]).
Сигнал працює не лише з fetch: addEventListener(type, fn, { signal }) знімає обробник при скасуванні, а у власних функціях можна перевіряти signal.aborted чи слухати подію abort:
async function processAll(items, signal) {
for (const item of items) {
signal.throwIfAborted();
await process(item);
}
}
Важливо: скасування на клієнті не зупиняє вже розпочату роботу на сервері. Якщо запит змінює дані, сервер міг їх уже змінити.
Обидва обмежують, як часто спрацьовує функція, яку викликають дуже часто: введення тексту, scroll, resize, рух миші.
- Debounce - виконати один раз, коли виклики припинилися на заданий час. Пошук під час набору: запит іде, коли користувач перестав друкувати на 300 мс.
- Throttle - виконувати не частіше ніж раз на заданий проміжок, поки виклики тривають. Позиція скролу для прогрес-бару: раз на 100 мс, а не 60 разів на секунду.
Обидва - класичний приклад замикань: таймер і час останнього виклику живуть у зовнішній функції.
function debounce(fn, wait) {
let timer;
return function (...args) {
clearTimeout(timer);
timer = setTimeout(() => fn.apply(this, args), wait);
};
}
function throttle(fn, wait) {
let last = 0;
return function (...args) {
const now = Date.now();
if (now - last >= wait) {
last = now;
fn.apply(this, args);
}
};
}
input.addEventListener('input', debounce((e) => search(e.target.value), 300));
Що питають на старших рівнях:
- Leading / trailing: чи виконувати функцію на початку серії, наприкінці чи обидва рази. Throttle вище втрачає останній виклик серії - для прогрес-бару це помилка, бо фінальна позиція не потрапить.
- Скасування: debounce у компоненті треба вміти скасувати при його знищенні, інакше колбек спрацює вже після того.
requestAnimationFrame- природний «throttle» для всього, що малює: не частіше за кадр.
Для debounce пошукових запитів додають ще AbortController: пізня відповідь на старий запит не має перезаписати свіжу.
Прочитати - ще не значить знати
20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.