Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

JavaScript: DOM, події й API браузера

20 питань · ~20 хв · Версія v3.0

Увійдіть, щоб продовжити

Пошук і зміна елементів, спливання й делегування подій, власні події, спостерігачі, FormData, історія й адреса, fetch - питання всіх рівнів, від junior до senior.

За спробу
20
У пулі
44
Проходжень
0
Середній бал
-
Пройшли на 70%+
-

Питання для підготовки

26 питань

Усі три властивості читають і записують вміст елемента, але різними способами.

textContent - сирий текст усіх вузлів-нащадків, як він є в DOM:

  • повертає текст прихованих елементів (display: none), вміст <script> і <style>;
  • зберігає пробіли й переноси рядків з розмітки;
  • не викликає перерахунку стилів - швидкий;
  • при записі вставляє текст, а не розмітку: <b> стане видимими символами.

innerText - текст як його бачить користувач:

  • враховує CSS: приховані елементи не потрапляють у результат, text-transform: uppercase змінює регістр, блокові елементи дають переноси рядків;
  • для цього браузер мусить розрахувати розкладку (layout). Читання innerText у циклі - джерело примусових перерахунків і повільної сторінки;
  • при записі теж вставляє текст, але перетворює \n на <br>.

innerHTML - розмітка як рядок HTML:

  • при читанні - серіалізований HTML нащадків;
  • при записі - розбирає рядок як HTML, видаляючи старих нащадків разом з їхніми обробниками подій.
const name = '<img src=x onerror="stealCookies()">';

title.textContent = name;   // безпечно: показується як текст
title.innerHTML = name;     // XSS: виконається onerror

Що обирати:

Задача Властивість
вивести дані користувача чи API textContent
прочитати текст для копіювання так, як його бачать innerText
вставити довірену розмітку з власного шаблону innerHTML (або краще createElement / <template>)

Для запису тексту за замовчуванням - textContent: він швидший і безпечний. Це той самий принцип, що й {{ }} у Blade, який екранує HTML, на відміну від {!! !!}.

Ще варіанти: element.append('текст') теж додає текст безпечно; insertAdjacentHTML('beforeend', html) вставляє розмітку, не руйнуючи наявних нащадків (але так само небезпечний для недовірених даних).

value для полів форми: вміст <input> і <textarea> - це властивість value, а не textContent.

Докладніше в документації: Node.textContent

Усі три зберігають дані в браузері, але з різним терміном життя, обсягом і, головне, - різною поведінкою щодо сервера.

localStorage sessionStorage cookies
живе доки не видалять доки відкрита вкладка до Expires/Max-Age або до закриття браузера
видимість усі вкладки домену лише поточна вкладка усі вкладки домену
обсяг ~5 МБ на домен ~5 МБ ~4 КБ на cookie
іде на сервер ні ні з кожним запитом
доступ з JS так так так, якщо не HttpOnly

Web Storage (localStorage, sessionStorage):

localStorage.setItem('theme', 'dark');
localStorage.getItem('theme');              // 'dark'
localStorage.removeItem('theme');

// лише рядки - об'єкти через JSON
localStorage.setItem('filters', JSON.stringify({ city: 'Київ' }));
const filters = JSON.parse(localStorage.getItem('filters') ?? '{}');
  • зберігаються лише рядки: setItem('count', 5) збереже '5';
  • API синхронний - великі записи блокують головний потік;
  • зміни в одній вкладці викликають подію storage в інших вкладках того самого домену - спосіб синхронізувати вкладки;
  • у приватному режимі, при заповненому сховищі чи заблокованих cookies доступ може кидати виняток - звертання варто обгортати в try.

Cookies створені для сервера: браузер автоматично додає їх до кожного запиту на домен. Тому в них зберігають ідентифікатор сесії, а не налаштування інтерфейсу - інакше кожен запит, включно з картинками, нестиме зайві байти.

Безпека - головне:

  • не зберігайте токени автентифікації в localStorage. Будь-який скрипт на сторінці (включно з XSS чи скомпрометованою бібліотекою) прочитає їх і відправить зловмиснику;
  • сесійна cookie з прапорцем HttpOnly недоступна JavaScript взагалі - XSS не зможе її вкрасти. Так працює автентифікація Laravel (і Sanctum для SPA на тому ж домені);
  • Secure - лише через HTTPS, SameSite - захист від підробки запитів з інших сайтів.

Що куди класти:

  • тема, згорнуті панелі, чернетка форми - localStorage;
  • стан майстра, що не повинен «перетікати» в іншу вкладку, - sessionStorage;
  • сесія, автентифікація - HttpOnly-cookie від сервера;
  • великі обсяги чи бінарні дані - IndexedDB (асинхронна база в браузері).

Докладніше в документації: Window.localStorage

Service Worker - скрипт, який браузер запускає у фоні між сторінкою й мережею. Він перехоплює запити сторінок свого сайту й вирішує, що відповісти: з мережі, з кешу чи згенерувати відповідь сам. На ньому будуються офлайн-режим, PWA, push-сповіщення, фонова синхронізація.

// реєстрація на сторінці
if ('serviceWorker' in navigator) {
  navigator.serviceWorker.register('/sw.js');
}
// sw.js
const CACHE = 'static-v3';

self.addEventListener('install', (event) => {
  event.waitUntil(caches.open(CACHE).then((cache) => cache.addAll(['/offline.html'])));
});

self.addEventListener('fetch', (event) => {
  if (event.request.mode === 'navigate') {
    event.respondWith(fetch(event.request).catch(() => caches.match('/offline.html')));
  }
});

Життєвий цикл:

  1. install - підготовка: завантажити й закешувати потрібні файли;
  2. waiting - новий воркер чекає, доки закриються всі вкладки зі старим. Це захищає від ситуації, коли одна сторінка працює зі старими файлами, а запити обслуговує новий воркер;
  3. activate - новий воркер бере керування; тут видаляють старі кеші;
  4. fetch - перехоплення запитів.

self.skipWaiting() і clients.claim() прискорюють перемикання, але ціною можливої невідповідності версій.

Стратегії кешування:

  • cache first - для хешованих статичних файлів, що не змінюються;
  • network first - для HTML і API: свіже, а кеш лише як запас при відсутності мережі;
  • stale-while-revalidate - миттєво з кешу, паралельно оновити кеш з мережі.

Бібліотека Workbox реалізує ці стратегії й генерує воркер під час збирання (у Vite - vite-plugin-pwa).

Чим небезпечна помилка:

  • воркер живе довше за сторінку. Він встановлений у браузері користувача й перехоплює запити навіть після того, як ви виправили сайт. Якщо воркер помилково кешує HTML «назавжди», користувачі бачитимуть стару версію сайту, і деплой цього не виправить;
  • оновлення самого воркера - браузер перевіряє, чи змінився sw.js, при навігації на сайт (за замовчуванням в обхід HTTP-кешу, і щонайменше раз на 24 години). URL sw.js має лишатися незмінним: якщо перейменувати файл, старий воркер про новий так і не дізнається;
  • план відступу: заздалегідь мати «вимикач» - новий sw.js, що видаляє кеші й знімає реєстрацію (self.registration.unregister()).

Обмеження: лише HTTPS (виняток - localhost), без доступу до DOM, область дії (scope) - каталог, з якого віддано скрипт, і нижче.

Для звичайного сайту (не PWA) Service Worker часто зайвий: HTTP-кешування з хешованими іменами файлів дає більшу частину вигоди без ризиків.

Докладніше в документації: Service Worker API

Сам Promise скасувати не можна - лише проігнорувати його результат. Справжнє скасування роблять через AbortController: операція отримує signal і сама стежить, чи його не скасували.

const controller = new AbortController();

fetch('/api/search?q=laravel', { signal: controller.signal })
  .then((r) => r.json())
  .then(render)
  .catch((error) => {
    if (error.name === 'AbortError') return; // скасовано свідомо - не помилка
    showError(error);
  });

controller.abort(); // запит перервано, з'єднання закрито

Типові сценарії:

  • Пошук під час набору: кожна нова літера скасовує попередній запит, щоб старіша відповідь не перезаписала новішу (класична гонка).
  • Компонент зник (React-ефект, Vue onUnmounted) - скасувати його запити й підписки.
  • Тайм-аут: fetch(url, { signal: AbortSignal.timeout(5000) }).
  • Кілька причин скасування одразу: AbortSignal.any([userSignal, AbortSignal.timeout(5000)]).

Сигнал працює не лише з fetch: addEventListener(type, fn, { signal }) знімає обробник при скасуванні, а у власних функціях можна перевіряти signal.aborted чи слухати подію abort:

async function processAll(items, signal) {
  for (const item of items) {
    signal.throwIfAborted();
    await process(item);
  }
}

Важливо: скасування на клієнті не зупиняє вже розпочату роботу на сервері. Якщо запит змінює дані, сервер міг їх уже змінити.

Докладніше в документації: AbortController

Обидва обмежують, як часто спрацьовує функція, яку викликають дуже часто: введення тексту, scroll, resize, рух миші.

  • Debounce - виконати один раз, коли виклики припинилися на заданий час. Пошук під час набору: запит іде, коли користувач перестав друкувати на 300 мс.
  • Throttle - виконувати не частіше ніж раз на заданий проміжок, поки виклики тривають. Позиція скролу для прогрес-бару: раз на 100 мс, а не 60 разів на секунду.

Обидва - класичний приклад замикань: таймер і час останнього виклику живуть у зовнішній функції.

function debounce(fn, wait) {
  let timer;
  return function (...args) {
    clearTimeout(timer);
    timer = setTimeout(() => fn.apply(this, args), wait);
  };
}

function throttle(fn, wait) {
  let last = 0;
  return function (...args) {
    const now = Date.now();
    if (now - last >= wait) {
      last = now;
      fn.apply(this, args);
    }
  };
}

input.addEventListener('input', debounce((e) => search(e.target.value), 300));

Що питають на старших рівнях:

  • Leading / trailing: чи виконувати функцію на початку серії, наприкінці чи обидва рази. Throttle вище втрачає останній виклик серії - для прогрес-бару це помилка, бо фінальна позиція не потрапить.
  • Скасування: debounce у компоненті треба вміти скасувати при його знищенні, інакше колбек спрацює вже після того.
  • requestAnimationFrame - природний «throttle» для всього, що малює: не частіше за кадр.

Для debounce пошукових запитів додають ще AbortController: пізня відповідь на старий запит не має перезаписати свіжу.

Докладніше в документації: Debounce

Прочитати - ще не значить знати

20 питань, по одному на екран, ~20 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.