Чим CHAR відрізняється від VARCHAR у MySQL?

• CHAR(n) - фіксованої довжини: значення доповнюється пробілами до n символів при збереженні, а при читанні кінцеві пробіли прибираються.
• VARCHAR(n) - змінної довжини: зберігається рівно стільки символів, скільки записано, плюс 1-2 байти на довжину.

CREATE TABLE codes (
    country CHAR(2),        -- завжди 2 символи: 'UA', 'PL'
    email VARCHAR(255)      -- від 0 до 255 символів
);

Коли CHAR: значення завжди однакової довжини - коди країн і валют, хеші фіксованої довжини, коди статусів. Тоді немає зайвих байтів на довжину.

Коли VARCHAR: усе інше - імена, email, адреси, заголовки.

Нюанси:

• n - у символах, а не байтах. В utf8mb4 символ займає до 4 байтів, тож VARCHAR(255) - до 1020 байтів даних. Це важливо для обмежень розміру рядка таблиці й індексу.
• CHAR в utf8mb4 у InnoDB займає змінну кількість байтів, тож перевага «фіксованої довжини» для багатобайтових кодувань майже зникає.
• Кінцеві пробіли: CHAR втрачає їх при читанні; для VARCHAR вони зберігаються, але порівняння в collations з PAD SPACE їх ігнорують ('a' = 'a ' - істина). Collations utf8mb4_0900_* у MySQL 8 - NO PAD, і там пробіли значущі.
• Обмеження n: VARCHAR до 65 535 байтів, але всі колонки рядка разом не можуть перевищити 65 535 байтів - довгі тексти виносять у TEXT.

VARCHAR(255) за звичкою - нормально як верхня межа, але для полів з відомим обмеженням (телефон, код) варто ставити реальну довжину: це й документація, і захист від сміття. Валідація довжини все одно потрібна й у застосунку, щоб користувач отримав зрозуміле повідомлення.

Докладніше в документації: Типи CHAR і VARCHAR