Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді: Автентифікація й секрети

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

15 питань

Паролі ніколи не зберігають у відкритому вигляді чи зашифрованими - лише як хеш спеціальної повільної функції з сіллю.

Чому не шифрування: зашифроване можна розшифрувати. Хто отримав ключ разом з базою, отримав усі паролі. Хеш - односторонній: навіть сервер не знає пароля, лише вміє перевірити.

Чому не md5/sha256: вони створені швидкими. Сучасна відеокарта перебирає мільярди хешів SHA-256 за секунду, тож витеклу базу з простими паролями підбирають за години.

Правильні функції - навмисно повільні й налаштовувані:

  • Argon2id - рекомендований вибір;
  • bcrypt - перевірений, широко підтримуваний (обмеження: використовує лише перші 72 байти пароля).
$hash = password_hash($password, PASSWORD_ARGON2ID);   // або PASSWORD_DEFAULT (bcrypt)

if (password_verify($input, $hash)) {
    // вхід
}

Hash::make($password);      // Laravel: bcrypt за замовчуванням, налаштовується
Hash::check($input, $hash);

Сіль - випадкове значення, унікальне для кожного пароля. Вона робить однакові паролі різними хешами й унеможливлює готові таблиці (rainbow tables). password_hash генерує сіль сам і зберігає її в рядку хешу - окрема колонка не потрібна.

Ще правила:

  • Перехешування при вході (password_needs_rehash, у Laravel - автоматично), коли збільшується вартість чи змінюється алгоритм.
  • Ліміт спроб входу, щоб онлайн-перебір був непрактичним.
  • Перевірка на злиті паролі (Have I Been Pwned, правило Password::uncompromised() у Laravel) замість вимог «велика літера + цифра + символ».

Докладніше в документації: OWASP: зберігання паролів

Cookie сесії - фактично ключ до облікового запису. Атрибути визначають, хто й коли може його отримати:

  • HttpOnly - cookie недоступна з JavaScript (document.cookie). XSS не зможе її вкрасти. Для cookie сесії - обов'язково.
  • Secure - cookie передається лише по HTTPS. Без нього її можна перехопити в незашифрованому з'єднанні.
  • SameSite - чи надсилати cookie в запитах з інших сайтів:
    • Lax (Chromium застосовує його до cookie без атрибута, але покладатися на це не варто - ставте явно) - так при звичайних переходах за посиланням, ні - у міжсайтових POST, fetch, iframe. Добрий захист від CSRF.
    • Strict - ніколи в міжсайтових запитах. Безпечніше, але користувач, що перейшов за посиланням з пошти, опиниться незалогіненим.
    • None - завжди (лише разом із Secure). Потрібно для вбудованих віджетів і SSO між різними доменами.
  • Domain - без нього cookie належить лише точному хосту. Domain=example.com відкриває її всім піддоменам, зокрема менш захищеним.
  • Path, Max-Age / Expires - область і термін дії.
Set-Cookie: session=abc123; Path=/; HttpOnly; Secure; SameSite=Lax

Префікси назв - додатковий захист, який перевіряє сам браузер:

  • __Host-session - лише з Secure, без Domain, з Path=/: cookie не може встановити чи перезаписати піддомен.
  • __Secure- - лише з Secure.

У Laravel це налаштовується в config/session.php: secure (SESSION_SECURE_COOKIE=true на проді), http_only, same_site, domain. Cookie застосунку ще й шифруються, тож їхній вміст не прочитати й не підробити без APP_KEY.

Докладніше в документації: HTTP cookies

Багатофакторна автентифікація (MFA) - вхід вимагає доказів з різних категорій:

  • те, що ви знаєте - пароль, PIN;
  • те, що ви маєте - телефон із застосунком, апаратний ключ;
  • те, чим ви є - відбиток пальця, обличчя (зазвичай як розблокування пристрою).

Два паролі - не два фактори: обидва з однієї категорії й крадуться однаково.

Навіщо: паролі масово витікають і повторно використовуються. З другим фактором викрадений пароль сам по собі не дає доступу. За даними великих провайдерів, MFA зупиняє переважну більшість автоматизованих атак на облікові записи.

Види другого фактора - від слабшого до сильнішого:

  • SMS-коди - краще, ніж нічого, але вразливі: перевипуск SIM-картки (SIM swap) через оператора, перехоплення, фішинг коду;
  • email-коди - залежать від безпеки пошти;
  • TOTP (Google Authenticator, 1Password, Authy) - код з 6 цифр, що змінюється кожні 30 секунд. Обчислюється на пристрої з спільного секрету й поточного часу (RFC 6238) - не передається мережею, не залежить від оператора;
  • push-підтвердження - зручно, але вразливе до «втоми від сповіщень» (зловмисник надсилає десятки запитів, поки користувач не натисне «Так»). Захист - введення числа з екрана входу;
  • апаратні ключі й passkeys (WebAuthn) - стійкі до фішингу, бо прив'язані до домену сайту.

Чому TOTP кращий за SMS: код генерується локально, його не можна отримати через оператора; працює без мережі. Але TOTP не захищає від фішингу: фальшивий сайт попросить і пароль, і поточний код, і миттєво використає їх.

Обов'язкові частини реалізації:

  • резервні коди на випадок втрати телефону - одноразові, зберігаються хешованими;
  • захищене відновлення доступу - найслабше місце MFA: якщо «втратив телефон» вирішується одним листом, атакують саме його;
  • обмеження спроб введення коду (6 цифр - лише мільйон варіантів);
  • код діє один раз у своєму вікні часу;
  • повторне підтвердження перед вимкненням MFA чи зміною пошти.

У Laravel двофакторна автентифікація з TOTP і резервними кодами є в Laravel Fortify і стартових наборах.

Докладніше в документації: OWASP: багатофакторна автентифікація

Дві різні атаки на вхід:

  • перебір (brute force) - багато паролів для одного облікового запису;
  • credential stuffing - пари «email + пароль» з витоків інших сайтів перевіряються на вашому. Працює, бо люди повторюють паролі. Спроб на один обліковий запис мало - тож простий ліміт на обліковий запис цю атаку не бачить.

Захист - кілька шарів:

1. Обмеження частоти - за комбінацією облікового запису й IP і окремо за IP:

RateLimiter::for('login', fn (Request $request) => [
    Limit::perMinute(5)->by(Str::lower($request->input('email')).'|'.$request->ip()),
    Limit::perMinute(30)->by($request->ip()),
]);

Laravel Fortify і стартові набори вже обмежують спроби входу.

2. Багатофакторна автентифікація - найефективніший захист від обох атак: правильний пароль без другого фактора нічого не дає.

3. Заборона скомпрометованих паролів при реєстрації й зміні пароля:

'password' => ['required', 'confirmed', Password::min(12)->uncompromised()],

uncompromised() перевіряє пароль у базі витоків Have I Been Pwned методом k-анонімності: на сервіс надсилаються лише перші 5 символів SHA-1-хешу, а не сам пароль.

4. Виявлення аномалій: вхід з нової країни чи пристрою - сповіщення користувачу, додаткова перевірка.

5. CAPTCHA чи невидимі перевірки (Cloudflare Turnstile) - після кількох невдач чи при підозрілому трафіку, а не завжди.

6. Захист на рівні мережі: WAF, ліміти на CDN, блокування відомих ботнетів.

Чого уникати:

  • постійне блокування облікового запису після N невдач - зловмисник легко заблокує будь-кого (DoS для користувачів). Краще тимчасові затримки й CAPTCHA;
  • різні повідомлення «невірний пароль» і «користувача не знайдено» - це перелік зареєстрованих email;
  • ліміт лише за IP - атакують через тисячі адрес;
  • ліміт лише за обліковим записом - credential stuffing його не досягає.

Моніторинг: різке зростання невдалих входів з різних IP на різні облікові записи - ознака credential stuffing, потрібна реакція (посилені перевірки, повідомлення користувачам).

Докладніше в документації: OWASP: запобігання credential stuffing

Перелік облікових записів - можливість дізнатися, чи зареєстрована певна адреса email (чи логін) у системі. Сама по собі це не злам, але:

  • полегшує атаки: зловмисник перебирає паролі лише для існуючих облікових записів, а фішинг цілить у справжніх клієнтів;
  • розкриває приватну інформацію: сам факт облікового запису на медичному, юридичному чи дейтинговому сервісі - чутливі дані.

Де це протікає:

1. Повідомлення входу:

«Користувача з таким email не знайдено»    ← протікає
«Невірний пароль»                          ← протікає
«Невірний email або пароль»                ← правильно

2. Скидання пароля:

«Лист надіслано» / «Такого email немає»                       ← протікає
«Якщо обліковий запис існує, ми надіслали інструкції на email»  ← правильно

3. Реєстрація: «Email уже зайнятий» - складніше уникнути, бо користувачу треба знати, що він уже зареєстрований. Варіант - завжди відповідати «Перевірте пошту», а існуючому користувачу надіслати лист «Ви вже маєте обліковий запис, ось посилання на вхід».

4. Час відповіді. Навіть з однаковими повідомленнями: якщо для неіснуючого користувача сервер відповідає за 5 мс, а для існуючого - 300 мс (бо перевіряє хеш bcrypt), час видає правду. Захист - виконувати перевірку хешу завжди (з фіктивним хешем, якщо користувача немає) і відправляти листи асинхронно з черги, щоб час відповіді на скидання пароля не залежав від того, чи надсилається лист.

5. API й публічні профілі: GET /api/users/check-email?email=... для «живої» перевірки в формі, профілі за передбачуваними URL.

Компроміс зручності й безпеки. Повністю прибрати перелік часто неможливо без погіршення UX (реєстрація, вхід через телефон). Тоді важливо обмежити частоту запитів, що його дозволяють, - щоб перевірка тисяч адрес займала роки.

У Laravel: стандартний ValidationException з auth.failed дає загальне повідомлення, а Password::sendResetLink повертає статус, який варто показувати однаково для всіх випадків. Fortify за замовчуванням дотримується цих правил, але власні контролери варто перевірити.

Докладніше в документації: OWASP: шпаргалка з автентифікації

Сесія: сервер зберігає стан (в базі, Redis, файлах), а клієнт має лише випадковий ID у cookie. Кожен запит - пошук сесії за ID.

  • Миттєве відкликання: видалили сесію - доступу немає.
  • Потрібне спільне сховище для кількох серверів.

JWT: токен сам містить дані (ID користувача, ролі, термін дії) і підписаний сервером. Перевірка - лише підпис, без звернення до сховища.

  • Зручно між сервісами й доменами: будь-який сервіс з ключем перевірки довіряє токену.
  • Відкликати до закінчення терміну складно: токен дійсний, поки не сплив. Звідси короткий термін access-токена (хвилини) плюс refresh-токен, або список відкликаних - що повертає стан на сервер.
  • Дані в JWT не зашифровані, лише підписані: base64 розкодує будь-хто.

Де зберігати токен у браузері:

  • localStorage - доступний будь-якому JavaScript на сторінці. Одна XSS-вразливість - і токен викрадено й використано з іншого місця.
  • Cookie з HttpOnly, Secure, SameSite - JavaScript токен не бачить. XSS усе ще може робити запити від імені користувача, але не може винести токен. Потрібен захист від CSRF (SameSite + токен).

Для власного SPA на тому самому домені найпростіше й надійніше - звичайна сесія в cookie (як Sanctum у SPA-режимі). JWT і bearer-токени доречні для мобільних застосунків, інтеграцій сервер-сервер, мікросервісів.

Пастки JWT (RFC 8725): приймати лише очікуваний алгоритм (атака з alg: none і підміною алгоритму), перевіряти exp, iss, aud, не класти в токен секретних даних.

Докладніше в документації: RFC 8725: найкращі практики JWT

Фіксація сесії (session fixation): нападник заздалегідь отримує ID сесії (просто відкривши сайт) і змушує жертву використовувати цей самий ID - через посилання з параметром, вразливість на піддомені, що встановлює cookie. Жертва входить в обліковий запис, сесія стає автентифікованою - а її ID нападник уже знає.

Захист - новий ID сесії при зміні рівня привілеїв: після входу, після підвищення прав (вхід в адмінку, підтвердження пароля), після виходу.

if (Auth::attempt($credentials)) {
    $request->session()->regenerate();   // новий ID, дані сесії збережено
    return redirect()->intended('/dashboard');
}

// вихід
Auth::logout();
$request->session()->invalidate();       // знищити сесію
$request->session()->regenerateToken();  // новий CSRF-токен

Стартові набори Laravel (Breeze, Jetstream, Fortify) роблять це автоматично; у власній логіці входу про це легко забути.

Інші правила керування сесіями:

  • ID лише в cookie (HttpOnly, Secure, SameSite), ніколи в URL: звідти він потрапляє в логи, історію браузера й заголовок Referer.
  • Не приймати ID сесії, які сервер не видавав (строгий режим, session.use_strict_mode у PHP).
  • Тайм-аути: неактивності (наприклад, 30 хвилин для чутливих застосунків) і абсолютний.
  • Вихід на всіх пристроях після зміни пароля (Auth::logoutOtherDevices() у Laravel).
  • Повторне підтвердження пароля перед критичними діями - зміною email, видаленням облікового запису.

Докладніше в документації: OWASP: керування сесіями

Скидання пароля - «чорний хід» в обліковий запис. Якщо він слабший за вхід, атакують саме його.

Вимоги до токена скидання:

  • випадковий і довгий - криптографічно стійкий генератор (random_bytes, Str::random()), не похідний від email, часу чи id;
  • одноразовий - після використання недійсний;
  • короткий термін дії - хвилини чи година;
  • у базі - хеш токена, а не сам токен: витік бази не дає активних посилань для скидання;
  • прив'язаний до облікового запису - токен одного користувача не працює для іншого.

Процес:

  1. користувач вводить email - відповідь однакова незалежно від того, чи існує обліковий запис («Якщо обліковий запис існує, ми надіслали лист»);
  2. лист із посиланням, що містить токен; відправка - через чергу (щоб час відповіді не видавав існування облікового запису);
  3. перехід за посиланням - форма нового пароля; токен перевіряється порівнянням хешів у постійному часі;
  4. новий пароль - з тими самими правилами, що й при реєстрації (довжина, перевірка у базі витоків);
  5. після зміни: токен знищено, усі інші сесії й токени API користувача відкликано, лист-сповіщення «ваш пароль змінено».

Пастки:

  • отруєння посилання через заголовок Host: якщо URL у листі будується з Host запиту, а сервер приймає довільні хости, зловмисник ініціює скидання для жертви з підробленим Host: evil.example - жертва отримує справжній лист з посиланням на домен зловмисника. Захист - фіксований APP_URL для посилань і перевірка дозволених хостів;
  • витік токена через Referer: сторінка скидання завантажує сторонні ресурси (аналітику, шрифти) - токен з URL потрапляє в Referer. Referrer-Policy: no-referrer на цій сторінці;
  • відповідь на секретні питання замість пошти - слабкий механізм, відповіді легко знайти в соцмережах;
  • автоматичний вхід після скидання без MFA - обхід другого фактора;
  • необмежена кількість запитів - спам листами на чужу адресу.

У Laravel брокер паролів (Password::sendResetLink, Password::reset) зберігає хеш токена в password_reset_tokens, має термін дії й обмеження частоти (throttle у config/auth.php). Після скидання варто викликати Auth::logoutOtherDevices() чи прибрати сесії й токени Sanctum.

Докладніше в документації: OWASP: забутий пароль

Passkey - облікові дані на основі криптографії з відкритим ключем (стандарт WebAuthn/FIDO2) замість пароля.

Як це працює:

  1. реєстрація: пристрій користувача (телефон, ноутбук, апаратний ключ) створює пару ключів для конкретного сайту. Приватний ключ лишається на пристрої (в захищеному сховищі), сайт отримує й зберігає лише публічний;
  2. вхід: сервер надсилає випадковий виклик (challenge), пристрій підписує його приватним ключем після локального підтвердження (відбиток, обличчя, PIN пристрою), сервер перевіряє підпис публічним ключем.

Чому це сильніше за пароль + код:

  • стійкість до фішингу. Ключ прив'язаний до домену сайту (relying party ID). Браузер просто не дасть використати ключ для laravelukraine.com на сторінці laravelukraine-login.com. Фальшивий сайт нічого не отримає - на відміну від пароля й навіть TOTP-коду, які користувач введе куди завгодно;
  • нічого вкрасти з сервера: у базі лише публічні ключі - їх витік нікому не допомагає;
  • немає повторного використання: кожен сайт має свою пару ключів;
  • немає перебору й credential stuffing - немає пароля;
  • два фактори в одному: «маю пристрій» + «біометрія/PIN пристрою».

Синхронізовані й прив'язані до пристрою:

  • синхронізовані passkeys (iCloud Keychain, Google Password Manager, 1Password) - доступні на всіх пристроях користувача, не губляться разом з телефоном;
  • прив'язані до пристрою (апаратні ключі YubiKey) - максимальна безпека, але потрібен резервний ключ.

Що врахувати при впровадженні:

  • відновлення доступу: втратили всі пристрої - потрібен запасний шлях (резервний passkey, перевірена пошта з додатковими перевірками), і він не повинен бути слабшим за сам passkey;
  • поступовий перехід: спершу passkey як додатковий спосіб входу чи другий фактор, пароль поки лишається;
  • кілька passkeys на обліковий запис - з назвами пристроїв і можливістю видалити;
  • бібліотеки: реалізовувати WebAuthn вручну не варто - перевірка підпису, лічильників, атестації має багато тонкощів. Для PHP/Laravel є готові пакети, на фронтенді - API браузера navigator.credentials.

Підтримка: усі сучасні браузери й операційні системи; великі сервіси (Google, Apple, GitHub, Microsoft) уже пропонують вхід без пароля.

Докладніше в документації: Passkeys.dev: що таке passkeys

«Запам'ятати мене» - користувач лишається автентифікованим тижні й місяці, навіть після закриття браузера, коли звичайна сесія вже завершилася.

Як це роблять правильно:

  • окремий довгоживучий токен у cookie - випадковий, криптографічно стійкий, а не email, id чи хеш пароля;
  • у базі - хеш токена (чи токен, прив'язаний до користувача, як у Laravel - remember_token), щоб витік бази не давав готових cookie;
  • cookie з HttpOnly, Secure, SameSite - недоступна JavaScript і не передається по HTTP;
  • при використанні токен створює нову звичайну сесію;
  • при виході токен знищується на сервері, а не лише стирається cookie в браузері.

Ризики довгих сесій і що з ними робити:

  • викрадена cookie діє довго. Обмежити абсолютний термін (наприклад, 30 днів), а для чутливих дій вимагати повторного підтвердження паролем (зміна email, пароля, MFA, платіжних даних) - так працює password.confirm middleware в Laravel;
  • вихід «з усіх пристроїв» має справді анулювати remember-токени. У Laravel зміна remember_token (наприклад, при зміні пароля чи Auth::logoutOtherDevices()) робить старі cookie недійсними;
  • «ротація» токена при кожному використанні з виявленням повторного використання - так помічають, що cookie скопійовано;
  • список активних сесій у налаштуваннях облікового запису з пристроєм, місцем і часом останньої активності - користувач бачить чужий вхід і може його завершити (драйвер сесій database дає таку можливість).

Таймаути сесій (рекомендації OWASP):

  • неактивність - сесія завершується після N хвилин без дій (для банківських застосунків - хвилини, для звичайних сайтів - години);
  • абсолютний - навіть активна сесія закінчується після певного часу;
  • для адмінок і фінансових операцій - коротші терміни, ніж для звичайних користувачів.

Регенерація ідентифікатора сесії після входу, зміни прав і виходу - захист від фіксації сесії ($request->session()->regenerate()).

Компроміс: «Запам'ятати мене» - зручність коштом безпеки. Для публічних і спільних комп'ютерів його не варто вмикати за замовчуванням; для застосунків з чутливими даними варто обмежити або вимагати MFA при відновленні сесії з remember-токена.

Докладніше в документації: OWASP: керування сесіями

Три різні задачі, які часто плутають:

Хешування - одностороннє перетворення даних у відбиток фіксованої довжини. Відновити дані з хешу неможливо.

  • Перевірка цілісності: чи не змінився файл (SHA-256).
  • Паролі - але лише повільними функціями з сіллю (Argon2id, bcrypt), не швидкими.

Шифрування - двостороннє: з ключем дані можна розшифрувати.

  • Симетричне (AES-GCM, ChaCha20-Poly1305): один ключ шифрує й розшифровує. Швидке; для даних у базі, файлів, cookie.
  • Асиметричне (RSA, X25519): публічний ключ шифрує, лише приватний розшифровує. Для обміну ключами й шифрування для конкретного отримувача.

Використовують автентифіковане шифрування (AEAD): воно не лише приховує дані, а й виявляє їхню зміну. Шифрування без перевірки цілісності (AES-CBC без MAC) вразливе до підміни шифротексту.

Підпис / MAC - доводить, що дані не змінено і створено тим, хто має ключ. Дані при цьому лишаються відкритими.

  • HMAC (симетричний): спільний секрет - підписані URL, підписи вебхуків, JWT з HS256.
  • Цифровий підпис (Ed25519, ECDSA, RSA): приватний ключ підписує, будь-хто з публічним - перевіряє. JWT з RS256/EdDSA, підписи релізів, TLS-сертифікати.

У Laravel:

Crypt::encryptString($iban);       // AES-256-CBC + HMAC (або GCM): шифрування з перевіркою цілісності
Hash::make($password);             // повільний хеш пароля
URL::signedRoute('unsubscribe', ['user' => $id]);   // HMAC-підпис

Головні правила: не винаходити власну криптографію, використовувати перевірені бібліотеки (libsodium, вбудовані засоби фреймворку), зберігати ключі окремо від даних і мати план ротації ключів.

Докладніше в документації: OWASP: криптографічне зберігання

Застосунок - це ваш код плюс сотні пакетів Composer і npm, кожен з яких може мати власні залежності. Атака на ланцюжок постачання - компрометація не вашого коду, а чогось, від чого він залежить: пакета, інструмента збирання, CI.

Як це відбувається:

  • Викрадений обліковий запис мейнтейнера - і в популярний пакет потрапляє шкідлива версія.
  • Typosquatting - пакет з назвою, схожою на популярну.
  • Dependency confusion - публічний пакет з назвою вашого внутрішнього, який менеджер пакетів вибирає замість приватного.
  • Шкідливі скрипти встановлення - postinstall у npm виконується одразу під час npm install.
  • Компрометація CI - секрети з пайплайна, підміна артефактів збирання.

Захист:

  • Lock-файли в репозиторії (composer.lock, package-lock.json) і встановлення лише з них у CI й на проді (composer install, npm ci).
  • Аудит вразливостей: composer audit, npm audit, Dependabot чи Renovate з автоматичними pull request на оновлення.
  • Оновлення - регулярно, але не наосліп: читати changelog, дати новій версії кілька днів «відлежатися», переглядати diff у критичних пакетах.
  • Менше залежностей: кожен пакет - ще одна точка довіри. Для дрібної функції часто простіше написати кілька рядків, ніж додати пакет.
  • Обмеження скриптів: npm ci --ignore-scripts, де можливо; у Composer плагіни потребують явного дозволу (allow-plugins).
  • Захист CI: мінімальні права токенів, секрети лише для гілок, яким довіряєте, закріплення сторонніх GitHub Actions за хешем коміту, а не тегом.
  • Перевірка походження: підписи й attestations пакетів (npm provenance, Sigstore), SBOM для розуміння, що саме в застосунку.

Висновок: залежність - це чужий код, який ви запускаєте з повними правами застосунку. Ставитися до неї варто відповідно.

Докладніше в документації: OWASP: керування вразливими залежностями

Атака за часом - зловмисник вимірює, скільки часу сервер обробляє запит, і з різниці робить висновки про секрет.

Класичний приклад - порівняння рядків:

if ($providedToken === $storedToken) { ... }

Звичайне порівняння зупиняється на першому символі, що не збігся. Токен, у якого правильні перші 10 символів, перевіряється трохи довше, ніж токен з неправильним першим символом. Вимірюючи час тисяч запитів і усереднюючи шум, теоретично можна підбирати токен посимвольно: замість 62^32 варіантів - 62 × 32 спроби.

hash_equals($known, $user) порівнює рядки за постійний час - незалежно від того, де саме відрізняються символи:

if (hash_equals($storedSignature, $providedSignature)) { ... }

Порядок аргументів важливий: перший - відоме (секретне) значення, другий - від користувача.

Де потрібне порівняння в постійному часі:

  • підписи вебхуків і запитів (HMAC);
  • API-ключі й токени, якщо порівнюються як рядки;
  • коди підтвердження, CSRF-токени;
  • підписані URL.

Laravel використовує hash_equals для перевірки CSRF-токенів, підписаних маршрутів, токенів Sanctum.

Інші джерела витоку через час:

  • перевірка пароля лише для існуючих користувачів: для неіснуючого email сервер відповідає миттєво, для існуючого - після bcrypt (сотні мілісекунд). Це дає перелік облікових записів. Захист - виконувати хешування завжди;
  • різна робота залежно від результату: відправка листа лише якщо обліковий запис існує, запит до бази лише для певних випадків;
  • пошук у базі за секретом: WHERE token = ? - час пошуку за індексом теоретично теж може залежати від значення. Тому надійніше шукати за ідентифікатором, а секрет порівнювати окремо через hash_equals (так зроблено в Sanctum: токен має вигляд id|секрет).

Наскільки це реально в інтернеті: мережевий шум у мілісекунди набагато більший за наносекундні різниці порівняння рядків, тож атака на сирі рядкові порівняння через інтернет складна. Але з тисячами вимірювань і статистикою вона можлива, а в межах одного хмарного регіону шум значно менший. Порівняння в постійному часі коштує нічого - немає причин ризикувати.

Не лише рядки: криптографічні реалізації мають бути «constant-time» загалом - тому використовують перевірені бібліотеки (sodium_*, openssl_*), а не власні реалізації алгоритмів.

Докладніше в документації: PHP: hash_equals

«Увійти через Google/GitHub» здається простим, бо бібліотека (у Laravel - Socialite) бере на себе протокол. Але кілька помилок у логіці застосунку роблять його небезпечним.

1. Об'єднання облікових записів за email без перевірки.

$user = User::firstOrCreate(['email' => $socialUser->getEmail()], [...]);
Auth::login($user);

Якщо провайдер дозволяє вказати неперевірений email, зловмисник створює там обліковий запис з email жертви - і входить у її обліковий запис на вашому сайті. Правила:

  • зв'язувати лише з підтвердженим у провайдера email (наприклад, email_verified в OpenID Connect);
  • зберігати ідентифікатор провайдера (provider + provider_id), а не лише email, і шукати насамперед за ним;
  • прив'язку соцмережі до існуючого облікового запису робити з облікового запису (користувач уже увійшов паролем) чи з підтвердженням поштою.

2. Відсутність перевірки state. Параметр state пов'язує відповідь провайдера із сесією користувача, що почав вхід. Без нього можлива CSRF-атака на вхід: жертву непомітно входять в обліковий запис зловмисника (і вона, наприклад, зберігає туди свої дані). Socialite перевіряє state за замовчуванням; stateless() вимикає перевірку - лише для API з PKCE.

3. Відкрите перенаправлення. Параметр «куди повернутися після входу» (?redirect=) без перевірки - фішинг на вашому домені. Дозволений лише відносний шлях свого сайту.

4. Неправильні redirect URI в налаштуваннях провайдера. Шаблони (https://*.example.com/*) чи зайві адреси дозволяють перехопити код авторизації. Точні адреси, лише HTTPS.

5. Довіра до даних профілю. Ім'я, аватар, email від провайдера - звичайні дані користувача: їх треба валідувати й екранувати.

6. Втрата доступу при видаленні облікового запису провайдера. Користувач без пароля, що втратив Google-акаунт, втрачає доступ - потрібні альтернативні способи входу.

7. Зайві права (scopes). Просити лише потрібне (openid email profile), а не доступ до пошти чи диска «на майбутнє».

8. Токени провайдера. Якщо застосунку справді потрібні токени доступу до API провайдера - зберігати їх зашифрованими (encrypted cast) і оновлювати refresh-токенами.

Для співбесіди: найважливіше - пункт 1. Захоплення облікових записів через неперевірений email - найпоширеніша реальна вразливість соціального входу.

Докладніше в документації: OWASP: шпаргалка з OAuth 2.0

Для безпеки потрібна не просто «випадковість», а непередбачуваність: знаючи попередні значення, неможливо вгадати наступні.

Некриптографічні генератори - mt_rand(), rand(), uniqid(), lcg_value(), Math.random() у JavaScript:

  • побудовані для швидкості й рівномірного розподілу, а не для безпеки;
  • внутрішній стан відновлюється з кількох виходів - для Mersenne Twister (mt_rand) відомі інструменти, що за кількома значеннями обчислюють зерно й передбачають усі наступні;
  • uniqid() - це просто поточний час у мікросекундах: передбачуваний.

Криптографічно стійкі генератори (CSPRNG) - з джерела ентропії операційної системи:

random_bytes(32);                 // 32 випадкові байти
bin2hex(random_bytes(32));        // 64 hex-символи
random_int(100000, 999999);       // число в діапазоні - для кодів підтвердження
Str::random(40);                  // Laravel: на основі random_bytes
Str::password(16);                // Laravel: пароль з різними класами символів

PHP 8.2 також має ООП-API Random\Randomizer з рушієм Random\Engine\Secure (за замовчуванням).

Де потрібен CSPRNG: токени сесій і API, токени скидання пароля й підтвердження email, коди 2FA й одноразові паролі, CSRF-токени, ключі шифрування, солі (зазвичай генерує password_hash), ідентифікатори, що служать «секретом» (неперебірні посилання на документи).

Розмір має значення: 128 біт ентропії (16 байтів) - мінімум для токенів, що мають бути неперебірними; 256 біт - з запасом. Шестизначний код - лише ~20 біт, тож його захищає не випадковість, а обмеження спроб і короткий термін дії.

Пастки:

  • md5(time()), sha1(uniqid()), md5(rand()) - хешування не додає ентропії: передбачуване значення лишається передбачуваним;
  • зменшення діапазону через % (random_bytes + % 10) дає нерівномірний розподіл - для чисел використовувати random_int;
  • UUID як секрет: UUIDv4 має 122 випадкові біти і для більшості цілей годиться, якщо генерується CSPRNG. Але UUIDv7 (Laravel HasUuids, Str::uuid7()) містить мітку часу і менше випадкових бітів - як ідентифікатор він добрий, а як секретний токен - ні;
  • mt_srand() з фіксованим зерном у коді безпеки - повна передбачуваність.

У JavaScript для безпеки - crypto.getRandomValues() і crypto.randomUUID(), а не Math.random().

Докладніше в документації: PHP: random_bytes