Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді: Безпека Laravel-застосунку

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

15 питань

{{ $value }} - виводить значення з екрануванням HTML (через htmlspecialchars). Символи <, >, ", ', & стають сутностями, і рядок <script> показується як текст.

<p>{{ $comment->body }}</p>   {{-- безпечно --}}

{!! $value !!} - виводить як є, без екранування:

<div>{!! $comment->body !!}</div>   {{-- XSS, якщо body від користувача --}}

Доречно лише для HTML, який згенеровано вашим кодом чи пройшов санітизацію (наприклад, Markdown, перетворений у HTML з білим списком тегів).

Де екранування {{ }} не допомагає:

1. Атрибути з URL:

<a href="{{ $user->website }}">Сайт</a>

Значення екрановане, але javascript:alert(1) - валідний URL без жодного спецсимволу HTML. Посилання з даних користувача треба перевіряти на схему (http/https).

2. Всередині <script>:

<script>
    const name = '{{ $user->name }}';   {{-- ламається на лапках і переносах рядків --}}
</script>

Екранування для HTML не те саме, що для JavaScript. Для передачі даних у скрипт - Js::from() чи @js:

<script>
    const user = {{ Js::from($user->only('id', 'name')) }};
</script>

<div x-data="{ settings: @js($settings) }">

Js::from кодує значення в JSON з екрануванням, безпечним для вставки в HTML.

3. Атрибути подій і стилі: onclick="{{ ... }}", style="{{ ... }}" - контексти JavaScript і CSS. Дані користувача туди не вставляти.

4. Компоненти, що самі вставляють HTML: {!! $slot !!} у власних компонентах, ->toHtml(), HtmlString - обходять екранування.

Подвійне кодування: {{ }} за замовчуванням не кодує вже закодовані сутності двічі (&amp; лишиться &amp;); Blade::withoutDoubleEncoding() керує цим.

Правило для рев'ю коду: кожен {!! !!} має бути обґрунтований - звідки береться HTML і хто гарантує, що він безпечний.

Докладніше в документації: Laravel: виведення даних у Blade

Масове призначення - заповнення моделі масивом: User::create($data), $user->update($data), $user->fill($data). Якщо масив прийшов із запиту без фільтрації, користувач може змінити поля, яких у формі немає:

$user->update($request->all());
// POST name=Оля&is_admin=1   →   користувач став адміністратором

$fillable - білий список полів, які можна призначати масово:

class User extends Authenticatable
{
    protected $fillable = ['name', 'email', 'password'];
}

Поля поза списком при масовому призначенні мовчки ігноруються.

$guarded - чорний список: усе, крім указаних. protected $guarded = []; вимикає захист повністю.

Чому $fillable безпечніший: нова колонка в таблиці (is_admin, balance, email_verified_at) за $guarded автоматично стає доступною для масового призначення, а за $fillable - ні, доки її свідомо не додадуть.

Сучасний варіант - атрибути класу:

#[Fillable(['name', 'email', 'password'])]
class User extends Authenticatable {}

Головний захист - не $fillable, а валідація:

$user->update($request->validated());

validated() повертає лише поля, для яких є правила. $fillable - друга лінія оборони на випадок, коли хтось передасть $request->all().

Поля, які змінюються лише за правами (роль, статус модерації, баланс), не повинні бути у $fillable взагалі - їх змінює окремий код з перевіркою прав:

$user->forceFill(['role' => 'editor'])->save();   // явно, у коді адміністратора

Корисна перевірка в розробці:

Model::preventSilentlyDiscardingAttributes(! app()->isProduction());

Тепер спроба масово призначити поле поза $fillable кидає виняток замість мовчазного ігнорування - помилки в коді помітні одразу, а не в продакшені.

Model::unguard() вимикає захист глобально - допустимо в сидерах, але не в коді, що обробляє запити.

Докладніше в документації: Laravel: масове призначення

У режимі налагодження Laravel на будь-яку помилку показує детальну сторінку: повідомлення винятку, стек викликів з файлами й рядками, фрагменти коду, параметри запиту. Для API - те саме в JSON (exception, file, line, trace).

Що з цього отримує зловмисник:

  • шляхи на сервері й структуру коду - де лежить застосунок, які пакети й версії;
  • фрагменти коду навколо помилки - логіку, назви таблиць, іноді секрети в коді;
  • SQL-запити з помилок бази - структуру таблиць і колонок;
  • значення змінних у стеку - залежно від помилки, це можуть бути дані користувачів чи облікові дані.

Помилку викликати легко: некоректний параметр, зайвий символ в URL, неочікуваний тип у JSON. Сканери в інтернеті цілеспрямовано шукають сторінки налагодження Laravel.

Історичний приклад важкості: у старих версіях Ignition (сторінки помилок Laravel) була вразливість, що в режимі налагодження давала виконання коду на сервері (CVE-2021-3129). Режим налагодження на продакшені перетворив її з «теоретичної» на масово експлуатовану.

Правила:

  • APP_DEBUG=false і APP_ENV=production на продакшені - завжди;
  • перевірка при деплої: скрипт розгортання чи health-check, що зупиняється, якщо APP_DEBUG увімкнено в продакшені;
  • php artisan about показує поточний режим;
  • інструменти розробки (Telescope, Debugbar, Horizon, Pulse, Log Viewer) на продакшені - вимкнені або закриті авторизацією (Gate::define('viewTelescope', ...)). Debugbar на продакшені розкриває SQL-запити, сесії й заголовки кожного запиту;
  • сторінки помилок - власні, без деталей (resources/views/errors/500.blade.php), а деталі - в логах і системі моніторингу (Sentry, Flare).

Для налагодження продакшену - логи й моніторинг помилок з контекстом запиту, а не тимчасове ввімкнення APP_DEBUG («на хвилинку» - досить, щоб сканер його помітив).

Пов'язані витоки з тієї ж категорії: доступні через вебсервер .env, .git, storage/logs, phpinfo(). Корінь вебсервера має вказувати на public/, а не на корінь проєкту.

Докладніше в документації: Laravel: режим налагодження

CSRF - сторонній сайт змушує браузер жертви надіслати запит на ваш сайт; браузер додає cookie сесії, і запит виконується від імені користувача.

Як Laravel захищає: middleware групи web (у Laravel 13 - PreventRequestForgery) перевіряє кожен запит, що змінює стан (POST, PUT, PATCH, DELETE). GET, HEAD, OPTIONS не перевіряються - тому вони й не повинні нічого змінювати.

Два способи довести, що запит зі «свого» сайту:

1. Заголовок Sec-Fetch-Site. Сучасні браузери самі додають його до запитів: same-origin, same-site чи cross-site. Підробити його зі стороннього сайту неможливо. Laravel 13 пропускає запит з Sec-Fetch-Site: same-origin без перевірки токена.

2. CSRF-токен - для браузерів і запитів без цього заголовка:

<form method="POST" action="/profile">
    @csrf
    ...
</form>

@csrf додає приховане поле _token. Для JavaScript - заголовок X-CSRF-TOKEN (з мета-тегу) або X-XSRF-TOKEN (з cookie XSRF-TOKEN; axios надсилає його автоматично). Невідповідність - помилка 419.

Налаштування в bootstrap/app.php:

->withMiddleware(function (Middleware $middleware): void {
    $middleware->preventRequestForgery(
        except: ['webhooks/stripe', 'webhooks/github/*'],
        // originOnly: true      - покладатися лише на Sec-Fetch-Site
        // allowSameSite: true   - дозволити запити з піддоменів того ж сайту
    );
})

Коли виключення доречне - запити, що не автентифікуються cookie-сесією:

  • вебхуки від платіжних систем і сервісів - вони не мають вашого токена, а захищаються підписом запиту, який обов'язково перевіряти;
  • маршрути API з автентифікацією токеном (routes/api.php і так не в групі web).

Коли виключення - помилка:

  • «форма не працює через 419» - майже завжди проблема в тому, що токен не передано чи сесія закінчилася, а не причина вимикати захист;
  • будь-які маршрути, що використовують сесію користувача.

Додатковий шар - SameSite-cookie: сесійна cookie Laravel за замовчуванням SameSite=Lax - браузер не надсилає її у міжсайтових POST-запитах. Це сильно знижує ризик CSRF, але не замінює токен: Lax пропускає навігаційні GET, а старі браузери й піддомени - окремі випадки.

Докладніше в документації: Laravel: захист від CSRF

$request->all() повертає все, що надіслав клієнт: поля форми, параметри запиту, зайві поля, яких у формі немає. Передавати це в модель чи логіку - довіряти клієнту.

$request->validated() (чи результат $request->validate([...])) - лише ті поля, для яких описано правила, і лише після успішної перевірки:

public function update(UpdateProfileRequest $request)
{
    $request->user()->update($request->validated());
}

Зайве поле is_admin=1 у запиті просто не потрапить в update().

$request->safe() - перевірені дані як об'єкт з корисними методами:

$request->safe()->only(['name', 'email']);
$request->safe()->except(['password']);
$request->safe()->merge(['user_id' => $request->user()->id]);

Чому валідація - це безпека, а не лише зручність:

  • типи: integer, string, array, boolean гарантують, що далі код отримає очікуваний тип. JSON може надіслати масив замість рядка чи true замість числа - і код поведеться несподівано (нестрогі порівняння, помилки, обхід перевірок);
  • межі: max для рядків і масивів захищає від мегабайтних полів і масивів на мільйон елементів;
  • білі списки: Rule::in([...]) для статусів, сортування, ролей - значення поза списком не пройдуть;
  • існування й належність: Rule::exists('categories', 'id')->where('team_id', $teamId) - обрана категорія існує й належить команді користувача.

Типові помилки:

  • валідація є, але далі використовується $request->input('field') для поля, якого немає в правилах, - воно не перевірене;
  • $request->only([...]) без валідації - фільтрує поля, але не перевіряє значення;
  • правила sometimes / nullable без required там, де поле обов'язкове для безпеки;
  • валідація лише на фронтенді - запит можна надіслати напряму.

Form Request поєднує валідацію з авторизацією (authorize()) і робить контролер чистим - а validated() у ньому стає звичкою за замовчуванням.

Докладніше в документації: Laravel: робота з перевіреними даними

APP_KEY - головний секрет застосунку. Ним Laravel шифрує й підписує дані, що залишають сервер чи зберігаються:

  • cookie: сесійна cookie й інші cookie, які шифрує middleware EncryptCookies;
  • сесії (якщо SESSION_ENCRYPT=true);
  • підписані URL (URL::signedRoute, посилання підтвердження email);
  • дані, зашифровані через Crypt та касти encrypted у моделях;
  • сторонні механізми, що на нього спираються (наприклад, підпис знімків стану Livewire).

Генерується командою php artisan key:generate (AES-256, 32 байти, у .env як base64:...).

Чому ключ не можна просто замінити: після зміни все, що зашифровано старим ключем, перестає розшифровуватися:

  • користувачі розлогінюються (cookie недійсні);
  • посилання з листів (підтвердження, скидання) перестають працювати;
  • дані в базі з кастом encrypted стають нечитабельними - це найнебезпечніше.

Плавна ротація: старі ключі перелічуються в APP_PREVIOUS_KEYS:

APP_KEY=base64:новий...
APP_PREVIOUS_KEYS=base64:старий...

Laravel шифрує лише новим ключем, а розшифровує - пробуючи поточний і попередні. Користувачі не розлогінюються, старі посилання діють.

Повна ротація (наприклад, після витоку ключа):

  1. новий ключ у APP_KEY, старий - у APP_PREVIOUS_KEYS;
  2. перешифрувати дані в базі новим ключем (команда, що читає й зберігає кожне зашифроване поле);
  3. через час, достатній для завершення сесій і закінчення терміну посилань, прибрати старий ключ з APP_PREVIOUS_KEYS.

Правила зберігання:

  • у .env чи менеджері секретів, ніколи в репозиторії;
  • різні ключі для середовищ (локальне, тестове, продакшен) - інакше cookie з тестового стенда підходять до продакшену;
  • однаковий ключ на всіх серверах одного середовища - інакше сесії «ламаються» при переході між серверами за балансувальником;
  • при підозрі на витік - ротація і перешифрування.

Не плутати з хешуванням паролів: паролі хешуються (bcrypt/argon2) без APP_KEY - зміна ключа на них не впливає.

Докладніше в документації: Laravel: ротація ключів шифрування

Для полів, витік яких особливо шкідливий (токени сторонніх API, секрети 2FA, номери документів, медичні нотатки), Laravel має касти, що шифрують значення на рівні застосунку:

protected function casts(): array
{
    return [
        'two_factor_secret' => 'encrypted',
        'api_credentials' => 'encrypted:array',
        'medical_notes' => 'encrypted',
        'settings' => AsEncryptedArrayObject::class,
    ];
}

У базі зберігається зашифрований рядок (AES-256 з APP_KEY і MAC для перевірки цілісності). Модель автоматично шифрує при записі й розшифровує при читанні.

Від чого це захищає:

  • дамп чи бекап бази потрапив не в ті руки;
  • доступ до бази без доступу до застосунку (SQL-ін'єкція, що читає таблиці, скомпрометований обліковий запис адміністратора бази, репліка для аналітики);
  • логи запитів до бази містять лише шифротекст.

Від чого не захищає: від того, хто має доступ і до бази, і до APP_KEY (скомпрометований сервер застосунку), і від вразливостей у самому застосунку, що показують розшифровані дані.

Обмеження, про які треба знати:

  • не можна шукати й сортувати: where('passport_number', $value) не знайде запис - кожне шифрування дає різний шифротекст (випадковий IV). Якщо пошук потрібен - окрема колонка з «сліпим індексом»: HMAC від значення з окремим ключем, і пошук за ним;
  • не можна індексувати, агрегувати, використовувати в unique-обмеженнях бази;
  • розмір колонки: шифротекст (base64 з IV і MAC) значно довший за значення - колонка text, а не varchar(50);
  • ротація APP_KEY вимагає перешифрування всіх таких полів; без старого ключа в APP_PREVIOUS_KEYS дані втрачено;
  • продуктивність: розшифрування при кожному читанні - помітно на великих вибірках.

Окремий ключ для шифрування даних: можна вказати власний шифрувальник для моделей (Model::encryptUsing($encrypter)), щоб ключ даних був окремо від APP_KEY і ротувався незалежно.

Не шифрувати те, що має бути хешованим: паролі й одноразові токени - хеш (їх не потрібно розшифровувати), а шифрування - для даних, які застосунку треба прочитати у відкритому вигляді.

Докладніше в документації: Laravel: шифровані касти

Підписаний URL містить параметр signature - HMAC від адреси, обчислений з APP_KEY. Будь-яка зміна URL (інший id, інший термін) робить підпис недійсним.

use Illuminate\Support\Facades\URL;

// безстроковий
$url = URL::signedRoute('unsubscribe', ['user' => $user->id]);

// з терміном дії
$url = URL::temporarySignedRoute('invoices.download', now()->plus(hours: 24), ['invoice' => $invoice->id]);
// https://example.com/invoices/42/download?expires=1760000000&signature=9a1f...

Перевірка на маршруті:

Route::get('/invoices/{invoice}/download', DownloadInvoice::class)
    ->name('invoices.download')
    ->middleware('signed');

Недійсний чи прострочений підпис - відповідь 403. Вручну - $request->hasValidSignature().

Де доречні:

  • відписка від розсилки одним кліком з листа - без входу в обліковий запис;
  • підтвердження email (так працює стандартна верифікація Laravel);
  • тимчасові посилання на файли - звіти, рахунки, експорт, які надсилаються поштою;
  • «чарівні посилання» для входу без пароля;
  • запрошення в команду чи проєкт.

Що важливо розуміти:

  • підпис захищає від зміни URL, а не від передачі. Хто має посилання, той має доступ. Тому для чутливих дій - короткий термін, а для «чарівних посилань» входу - ще й одноразовість (позначка в базі, що посилання використано);
  • підписується вся адреса з параметрами. Додатковий параметр, доданий після підписання (?utm_source=... від поштового сервісу), зламає підпис. Для таких випадків - hasValidSignatureWhileIgnoring(['utm_source']) або signed:relative для підпису лише шляху;
  • підпис залежить від APP_KEY і домену - зміна ключа без APP_PREVIOUS_KEYS зламає всі видані посилання; за проксі Laravel має знати правильну схему й хост (trustProxies), інакше перевірка https-посилання на http-запиті не пройде;
  • підписане посилання потрапляє в історію браузера, логи й поле Referer - не кладіть туди нічого, що має лишатися секретом довше за термін дії.

Для файлів на S3/R2 аналог - Storage::temporaryUrl(): підписує вже сховище, і файл віддається без участі застосунку.

Докладніше в документації: Laravel: підписані URL

Два типи файлів - два способи зберігання:

  • публічні (аватари, зображення статей) - диск public чи публічний бакет; доступні за прямим URL усім;
  • приватні (рахунки, документи, вкладення в листуванні) - диск local (каталог storage/app/private) чи приватний бакет; недоступні за прямим URL.

Типова помилка - класти все на public. php artisan storage:link робить storage/app/public доступним з вебу. Документ, збережений туди, відкривається будь-ким, хто вгадає чи отримає шлях - а шляхи потрапляють у листи, логи, історію браузера.

Віддача приватних файлів - через контролер з перевіркою прав:

Route::get('/documents/{document}', function (Document $document) {
    Gate::authorize('view', $document);

    return Storage::disk('private')->download($document->path, $document->original_name);
})->middleware('auth');

Для хмарних сховищ - тимчасове підписане посилання, файл віддає саме сховище:

return redirect(Storage::disk('s3')->temporaryUrl($document->path, now()->plus(minutes: 5)));

Правила збереження:

  • власні назви файлів - $file->store('documents') генерує випадкову назву. Оригінальну назву зберегти в базі для показу, але не використовувати як шлях (обхід шляху, перезапис чужих файлів, спецсимволи);
  • перевірка вмісту, а не розширення: правило mimes:pdf,jpg перевіряє MIME за вмістом; extensions: - лише розширення. Для зображень корисно ще й перекодувати (знімає вбудовані скрипти й метадані з геолокацією);
  • обмеження розміру - правило max: і ліміти PHP/вебсервера;
  • жодного виконання в каталогах завантажень: вебсервер не повинен виконувати .php з storage чи публічних каталогів;
  • Content-Disposition: attachment для файлів, які не повинні відкриватися в браузері (HTML чи SVG від користувача, відкриті як сторінка вашого домену, - XSS).

Видимість у хмарі: у Laravel/Flysystem файли за замовчуванням приватні; 'visibility' => 'public' - свідоме рішення. Бакет без публічного доступу на рівні налаштувань провайдера - додатковий захист від помилки в коді.

Видалення: при видаленні запису видаляти й файл (і навпаки - прибирати «осиротілі» файли), інакше дані, які користувач вважає видаленими, лишаються доступними.

Докладніше в документації: Laravel: видимість файлів

Чутливі дані часто витікають не через злам бази, а через допоміжні системи: логи, звіти про помилки, інструменти налагодження, сторонні сервіси моніторингу.

Де вони з'являються:

  • стек винятку містить аргументи функцій - пароль, переданий у login($email, $password), опиниться у звіті про помилку;
  • контекст запиту в Sentry/Flare/Bugsnag - тіло запиту, заголовки (Authorization, Cookie);
  • власні логи - Log::info('Login attempt', $request->all());
  • Telescope і Debugbar - записують запити, SQL з параметрами, сесії;
  • серіалізовані моделі в логах і черзі - усі атрибути, крім $hidden.

Інструменти Laravel і PHP:

1. #[\SensitiveParameter] (PHP 8.2+) - значення параметра не потрапить у стек винятку:

public function attempt(string $email, #[\SensitiveParameter] string $password): bool

Laravel позначає так паролі у своїх методах автентифікації.

2. $hidden у моделях - атрибути, що не серіалізуються в масив і JSON (password, remember_token, two_factor_secret).

3. dontFlash у налаштуванні винятків - поля, які не повертаються в сесію після помилки валідації (за замовчуванням password, password_confirmation, current_password):

$exceptions->dontFlash(['card_number', 'cvv']);

4. Налаштування сервісів моніторингу - фільтри полів і заголовків перед відправкою (у Sentry - before_send, списки чутливих ключів).

5. Telescope на продакшені - вимкнений або з фільтрами (Telescope::hideRequestParameters([...]), hideRequestHeaders([...])) і доступом лише для адміністраторів.

Правила для власного логування:

  • логувати ідентифікатори, а не дані: user_id, order_id, а не email, адресу, номер картки;
  • ніколи $request->all() у лог;
  • структуровані логи з явним переліком полів - простіше перевірити, що туди потрапляє;
  • термін зберігання логів - персональні дані в них теж підпадають під вимоги захисту даних.

Якщо секрет усе ж потрапив у лог чи систему моніторингу - вважати його скомпрометованим: змінити пароль, відкликати токен, ротувати ключ. Видалення запису з логу не скасовує того, що його могли прочитати.

Перевірка: раз на якийсь час переглядати реальні записи логів і звітів про помилки очима - саме так знаходять «а тут, виявляється, повний JSON запиту з паролем».

Докладніше в документації: Laravel: шифрування

Щоб зупинити застосунок, не потрібні мільйони запитів: досить кількох, кожен з яких змушує сервер робити величезну роботу. Захист від мережевих атак (CDN, WAF) тут не допомагає - запити виглядають цілком легітимно.

Типові «дорогі» запити:

Вектор Приклад
необмежена пагінація GET /api/orders?per_page=1000000
важкі фільтри й сортування сортування за колонкою без індексу, LIKE '%...%' по мільйонах рядків
великі тіла запитів JSON на сотні мегабайтів, масив з мільйоном елементів
файли гігабайтні завантаження, zip-бомба, «бомба декомпресії» в зображенні (крихітний PNG, що розпаковується в гігабайти пікселів)
регулярні вирази катастрофічний бектрекінг на рядку від користувача (ReDoS)
дорогі операції без ліміту генерація PDF, експорт, виклик LLM чи платного API на кожен запит
хешування дуже довгі паролі з дорогим алгоритмом хешування

Захист у Laravel:

// пагінація: верхня межа
$perPage = min($request->integer('per_page', 20), 100);

// валідація розмірів і кількостей
$request->validate([
    'items' => ['required', 'array', 'max:100'],
    'items.*.sku' => ['required', 'string', 'max:64'],
    'avatar' => ['image', 'max:2048', 'dimensions:max_width=4000,max_height=4000'],
    'password' => ['required', 'string', 'max:128'],
]);
  • сортування й фільтри лише зі списку дозволених колонок (які мають індекси);
  • обмеження частоти для дорогих маршрутів окремо: RateLimiter::for('exports', fn (Request $r) => Limit::perMinute(3)->by($r->user()->id));
  • важка робота - у черзі, з окремим пулом воркерів, щоб експорт не забирав процеси вебзапитів;
  • тайм-аути: statement_timeout / max_execution_time для бази, тайм-аути HTTP-клієнта до сторонніх сервісів.

Межі на рівні інфраструктури:

  • client_max_body_size у Nginx, post_max_size і upload_max_filesize у PHP - тіло відкидається ще до Laravel;
  • memory_limit і max_execution_time - щоб один запит не з'їв увесь сервер;
  • кількість воркерів PHP-FPM - обмежений ресурс: повільні запити займають їх, і решта користувачів чекає в черзі.

Неочевидні місця:

  • розпакування архівів - перевіряти сумарний розмір і кількість файлів під час розпакування, а не за розміром архіву;
  • зображення - перевіряти розміри в пікселях до обробки, а не лише розмір файлу;
  • GraphQL і вкладені include в API - обмеження глибини й складності запиту.

Перевірка: у тестах навмисно надсилати граничні значення (per_page=100000, масив на 10 000 елементів) і очікувати 422, а не 500 і не хвилину очікування.

Докладніше в документації: OWASP API4:2023 Unrestricted Resource Consumption

APP_KEY часто сприймають як «ще одну змінну в .env», хоча його витік - один з найсерйозніших інцидентів для Laravel-застосунку.

Що дає ключ зловмиснику:

1. Розшифрування даних. Усе, що зашифровано Crypt чи кастами encrypted: токени сторонніх API, секрети 2FA, персональні дані - якщо зловмисник має й дамп бази.

2. Підробка cookie й сесій. Cookie Laravel шифруються й підписуються ключем. З ключем можна створити валідну зашифровану cookie з довільним вмістом. Наслідки залежать від конфігурації:

  • з драйвером сесій cookie сесія повністю зберігається в cookie - зловмисник створює сесію будь-якого користувача;
  • історично Laravel серіалізував вміст cookie, і підроблена cookie з об'єктом давала виконання коду на сервері через небезпечну десеріалізацію. У сучасних версіях cookie за замовчуванням не серіалізуються, але застосунки зі старими налаштуваннями чи сторонні механізми, що десеріалізують розшифровані дані, лишаються вразливими.

3. Підробка підписаних URL: підтвердження email для чужих адрес, «чарівні посилання» входу, одноразові посилання на файли, відписки - усе, що захищено signed.

4. Підробка даних сторонніх механізмів, що підписують дані ключем застосунку: наприклад, знімки стану Livewire - контрольна сума перестає захищати від зміни стану компонента.

Як ключі витікають:

  • .env у репозиторії (включно з історією Git), у Docker-образі, в архіві бекапу;
  • .env доступний з вебу через неправильний корінь вебсервера;
  • ключ з прикладів і туторіалів, який скопіювали в продакшен;
  • сторінка налагодження чи phpinfo() з змінними оточення;
  • логи CI/CD, що вивели змінні оточення.

Реагування на витік:

  1. новий APP_KEY; старий - не в APP_PREVIOUS_KEYS (інакше підроблені дані й далі розшифровуватимуться), тож свідомо прийняти, що всі сесії й посилання стануть недійсними;
  2. перешифрувати дані в базі (потрібен старий ключ для читання - тимчасово в окремому скрипті);
  3. завершити всі сесії, відкликати токени;
  4. розслідувати, як ключ витік, і перевірити логи на ознаки використання;
  5. ротувати й інші секрети з того самого .env - найімовірніше, витік не обмежився одним ключем.

Профілактика: секрети поза репозиторієм і образами (змінні оточення, менеджер секретів, env:encrypt), корінь вебсервера на public/, сканування репозиторіїв на секрети.

Докладніше в документації: Laravel: шифрування

Довірені проксі. Якщо перед застосунком стоїть балансувальник чи CDN (Cloudflare, AWS ALB, Nginx), справжні IP клієнта, протокол і хост приходять у заголовках X-Forwarded-For, X-Forwarded-Proto, X-Forwarded-Host. Laravel використовує їх, лише якщо проксі довірений:

->withMiddleware(function (Middleware $middleware): void {
    $middleware->trustProxies(at: ['10.0.0.0/8']);       // адреси своїх балансувальників
    // $middleware->trustProxies(at: '*');                // лише якщо застосунок недоступний напряму
})

Без налаштування: $request->ip() повертає IP балансувальника - ліміти частоти діють на всіх клієнтів разом, логи марні; $request->secure() - false, і генеруються http:// посилання.

З at: '*', коли застосунок доступний і напряму: будь-хто надсилає X-Forwarded-For: 1.2.3.4 - і обходить ліміти частоти за IP, підробляє адреси в журналах аудиту.

Довірені хости. TrustHosts у Laravel за замовчуванням вимкнений - застосунок приймає запити з будь-яким заголовком Host, якщо вебсервер їх пропускає.

Отруєння посилання скидання пароля (host header injection):

  1. зловмисник надсилає запит на скидання пароля для email жертви з підробленим заголовком Host: evil.example;
  2. якщо URL у листі будується з хоста поточного запиту, жертва отримує справжній лист від вашого сервісу з посиланням https://evil.example/reset-password/{token};
  3. жертва переходить - токен потрапляє до зловмисника, і він скидає пароль.

Те саме з будь-якими абсолютними посиланнями, згенерованими з запиту: підтвердження email, запрошення, посилання в кешованих сторінках (отруєння кешу).

Захист:

$middleware->trustHosts(at: ['laravelukraine.com'], subdomains: true);
  • trustHosts() - запити з іншим Host відхиляються;
  • вебсервер приймає лише свої домени (без «default server», що обслуговує будь-який хост);
  • посилання в листах і фонових задачах - з APP_URL (URL::forceRootUrl(config('app.url')) для черг і консолі, де запиту немає);
  • URL::forceScheme('https') на продакшені за проксі, якщо схему не можна надійно визначити.

Перевірка: curl -H 'Host: evil.example' https://ваш-сайт/forgot-password - відповідь має бути помилкою, а не нормальною сторінкою.

Докладніше в документації: Laravel: довірені хости

Налаштування в config/session.php (і змінні SESSION_* у .env) безпосередньо визначають, наскільки легко викрасти чи підробити сесію.

Атрибути cookie:

Параметр Безпечне значення Навіщо
secure (SESSION_SECURE_COOKIE) true на продакшені cookie лише через HTTPS
http_only true (за замовчуванням) недоступна JavaScript - XSS не вкраде сесію
same_site lax (за замовчуванням) чи strict не надсилається в міжсайтових POST - захист від CSRF
domain null чи конкретний домен cookie для .example.com бачать усі піддомени, включно з тими, що можуть бути скомпрометовані
partitioned для вбудованих сторінок у сторонніх сайтах CHIPS - окреме сховище для кожного сайту-власника

SESSION_SECURE_COOKIE за замовчуванням не задано - Laravel не виставляє Secure, доки ви не ввімкнете. На продакшені з HTTPS - обов'язково true.

Драйвер сесій:

  • database, redis - дані на сервері, у cookie лише ідентифікатор. Можна переглянути й завершити сесії користувача («вийти з усіх пристроїв»);
  • cookie - усі дані сесії в зашифрованій cookie. Неможливо примусово завершити сесію на сервері, розмір обмежений, а витік APP_KEY дає підробку сесій;
  • file - на кількох серверах не працює без спільного сховища.

encrypt (SESSION_ENCRYPT) - шифрувати дані сесії у сховищі. Корисно, якщо в сесії бувають чутливі дані, а доступ до Redis чи таблиці сесій мають інші системи.

Терміни:

  • lifetime - хвилини неактивності до завершення сесії (за замовчуванням 120);
  • expire_on_close - сесія закінчується при закритті браузера;
  • для адмінок і фінансових застосунків - коротші терміни й повторне підтвердження пароля для чутливих дій.

Регенерація ідентифікатора:

  • після входу - $request->session()->regenerate() (стандартні контролери автентифікації роблять це) - захист від фіксації сесії;
  • при виході - invalidate() і regenerateToken().

Що ще перевірити:

  • окремі назви cookie (SESSION_COOKIE) для різних застосунків на одному домені - інакше вони перезаписують сесії одне одного;
  • SameSite=None (потрібна для вбудовування в iframe на інших сайтах) - лише з Secure і з усвідомленням, що захист від CSRF тепер повністю на токенах;
  • таблиця сесій містить IP і user agent - персональні дані з відповідним терміном зберігання.

Докладніше в документації: Laravel: налаштування сесій

Laravel хешує паролі через Hash::make() (і каст hashed у моделі User). Налаштування - у config/hashing.php.

Алгоритм за замовчуванням - bcrypt з вартістю (BCRYPT_ROUNDS) 12: кожне збільшення на 1 подвоює час обчислення. Альтернатива - Argon2id (HASH_DRIVER=argon2id) з параметрами пам'яті, часу й потоків (ARGON_MEMORY, ARGON_TIME, ARGON_THREADS).

bcrypt чи Argon2id:

  • Argon2id - сучасний рекомендований OWASP варіант: вимагає багато пам'яті, тому перебір на GPU й спеціалізованих чипах значно дорожчий;
  • bcrypt - перевірений часом, доступний усюди, але має обмеження в 72 байти: усе, що довше, ігнорується. Пароль з 80 символів і той самий пароль з іншими останніми символами дадуть однаковий хеш. Для кирилиці (2 байти на символ) межа - ~36 символів. Laravel має параметр BCRYPT_LIMIT, щоб відхиляти задовгі паролі замість мовчазного обрізання.

Як обирати вартість: обчислення хешу має займати приблизно сотні мілісекунд на вашому сервері. Менше - легше перебирати при витоку бази; більше - повільний вхід і можливість DoS через масові спроби входу. Вартість варто переглядати разом з обладнанням.

Повторне хешування при вході. У Laravel 11+ rehash_on_login увімкнено за замовчуванням: при успішному вході Laravel перевіряє, чи хеш створено з поточними налаштуваннями, і якщо ні - перехешовує пароль (відкритий текст на цей момент відомий). Тому підвищення BCRYPT_ROUNDS чи перехід на Argon2id відбуваються поступово, без примусового скидання паролів.

verify (HASH_VERIFY=true) - перевірка, що хеш створено очікуваним алгоритмом. Захищає від ситуацій, коли в базі опиняються хеші іншого типу (наприклад, після імпорту), що перевірялися б іншим, можливо слабшим, способом.

Ручне перехешування:

if (Hash::needsRehash($user->password)) {
    $user->password = Hash::make($plainPassword);
    $user->save();
}

Типові помилки:

  • md5, sha1, sha256 для паролів - швидкі хеші, мільярди перевірок за секунду на GPU;
  • шифрування паролів замість хешування;
  • власна «сіль» чи комбінації алгоритмів - password_hash і Laravel уже додають сіль автоматично;
  • знижена вартість у продакшені через BCRYPT_ROUNDS з тестового .env: у тестах низька вартість доречна для швидкості (phpunit.xml задає BCRYPT_ROUNDS=4), але не на сервері.

Докладніше в документації: Laravel: хешування