Що змінює strictNullChecks і як працювати з null та undefined?

Без strictNullChecks значення null і undefined можна присвоїти будь-якому типу - і TypeScript не попереджає про найчастішу помилку JavaScript: Cannot read properties of undefined.

З strictNullChecks (входить у strict: true) null і undefined - окремі типи, і їх треба явно дозволити:

let name: string = null;            // помилка
let middleName: string | null = null;   // ок

function findUser(id: number): User | undefined {
  return users.find((u) => u.id === id);
}

const user = findUser(5);
user.name;                          // помилка: user може бути undefined

Як працювати з можливою відсутністю значення:

// перевірка - TypeScript звужує тип
if (user) {
  user.name;                        // User
}

// опціональний ланцюжок
const city = user?.address?.city;   // string | undefined

// значення за замовчуванням
const displayName = user?.name ?? 'Гість';

// ранній вихід
if (!user) throw new Error('Користувача не знайдено');
user.name;                          // далі - User

Необов'язкові властивості (email?: string) мають тип string | undefined. Перед використанням - перевірка.

null чи undefined? У JavaScript обидва означають «немає значення»:

• undefined - «не задано» (необов'язкові параметри, відсутні поля, результат find);
• null - «навмисно порожньо» (часто з бази й API: Laravel серіалізує NULL колонки як null у JSON).

Корисно домовитися в проєкті: наприклад, undefined у власному коді, а null - там, де так приходить з сервера.

Оператор ! (non-null assertion) - user!.name - каже компілятору «повір, тут не null». Перевірки під час виконання немає: якщо твердження хибне, помилка повернеться. Використовувати лише там, де гарантію справді дає щось поза системою типів, і краще з коментарем.

Чому це найцінніша опція strict: вона змушує обробити випадки «не знайдено», «ще не завантажено», «поле не заповнене» - саме там, де найчастіше падають застосунки.

Докладніше в документації: null і undefined