TypeScript: Загальний
20 питань · ~18 хв · Версія v3.0
Увійдіть, щоб продовжити
Система типів: union/intersection, generics, keyof, utility types, звуження, structural typing.
- За спробу
- 20
- У пулі
- 100
- Проходжень
- 0
- Середній бал
- -
- Пройшли на 70%+
- -
Питання для підготовки
100 питаньДля опису форми об'єкта обидва працюють майже однаково:
interface User {
id: number;
name: string;
}
type UserType = {
id: number;
name: string;
};
Відмінності:
typeописує будь-що, не лише об'єкти: об'єднання (type Status = 'draft' | 'published'), кортежі, примітиви, умовні й зіставлені типи.interface- лише форму об'єкта (і функції, класу).- Злиття оголошень: два
interfaceз однаковим іменем зливаються в один. Так розширюють чужі типи - наприклад, додають поле доWindow.typeз тим самим іменем - помилка. - Розширення:
interface Admin extends User {}протиtype Admin = User & { role: string }. При конфлікті полівextendsодразу дає зрозумілу помилку, а перетин&може мовчки датиnever. - Повідомлення про помилки з інтерфейсами інколи читабельніші, а великі ієрархії інтерфейсів компілятор перевіряє трохи швидше.
Практичне правило: interface - для форм об'єктів і публічних API (їх можна розширити), type - для об'єднань, кортежів і всього обчислюваного. Головне - послідовність у кодовій базі: обидва варіанти правильні.
Обидва означають «тут може бути будь-яке значення», але з протилежним ставленням до перевірок:
anyвимикає перевірку типів. З ним можна робити що завгодно - викликати методи, звертатися до полів, передавати куди завгодно. Компілятор мовчить, а помилка вилізе під час виконання.unknown- безпечний аналог: присвоїти в нього можна будь-що, але використати значення не можна, доки не доведете, що воно потрібного типу.
const a: any = JSON.parse(text);
a.user.name.toUpperCase(); // компілюється - і може впасти
const u: unknown = JSON.parse(text);
u.user; // помилка компіляції
if (typeof u === 'object' && u !== null && 'user' in u) {
// тут TypeScript знає більше
}
Чому any шкідливий: він «заразний». Значення, отримане з any, теж any, і відсутність перевірок непомітно розповзається кодом.
Коли що:
unknown- для даних ззовні:JSON.parse, відповідь API,catch (error)(у строгому режиміerrorі такunknown), значення зlocalStorage. Звужуєте перевірками або схемою валідації (Zod).any- як тимчасовий захід при міграції з JavaScript, з коментарем і планом прибрати.
У tsconfig варто тримати "strict": true (він вмикає noImplicitAny), а лінтер налаштувати так, щоб явний any був помітним.
Discriminated union - об'єднання об'єктних типів зі спільним полем-літералом («дискримінантом»). Перевірка цього поля звужує тип до конкретного варіанта.
type RequestState =
| { status: 'idle' }
| { status: 'loading' }
| { status: 'success'; data: User[] }
| { status: 'error'; error: string };
function render(state: RequestState) {
switch (state.status) {
case 'idle':
return 'Натисніть «Завантажити»';
case 'loading':
return 'Завантаження...';
case 'success':
return `${state.data.length} користувачів`; // data доступне лише тут
case 'error':
return `Помилка: ${state.error}`;
}
}
Чому це краще за набір необов'язкових полів ({ loading?: boolean; data?: User[]; error?: string }): неможливі стани (одночасно data і error, loading і data) стають непредставлюваними на рівні типів.
Перевірка вичерпності: якщо додати новий варіант, компілятор має вказати всі місця, де його не обробили:
function assertNever(value: never): never {
throw new Error(`Необроблений стан: ${JSON.stringify(value)}`);
}
switch (state.status) {
// ...усі case
default:
return assertNever(state);
}
У default після всіх case тип state звузився до never. Додали { status: 'cancelled' } - тепер у default потрапляє цей варіант, і передати його в параметр типу never не можна: помилка компіляції саме там, де треба доробити.
Де застосовують: стани запитів і форм, події та повідомлення (Redux actions, WebSocket-повідомлення), результати операцій ({ ok: true; value } | { ok: false; error }).
У TypeScript дві несумісні реалізації декораторів.
Стандартні декоратори (TypeScript 5.0+, відповідають пропозиції TC39) - працюють без прапорців:
function logged<This, Args extends unknown[], R>(
target: (this: This, ...args: Args) => R,
context: ClassMethodDecoratorContext<This, (this: This, ...args: Args) => R>,
) {
return function (this: This, ...args: Args): R {
console.log(`виклик ${String(context.name)}`);
return target.call(this, ...args);
};
}
class OrderService {
@logged
place(id: number) { /* ... */ }
}
Декоратор отримує значення (метод, поле, клас) і об'єкт context: kind, name, static, private, addInitializer(), access, metadata. Повертає заміну чи нічого.
Ключове слово accessor - поле з автоматичними гетером і сетером, які декоратор може перехопити (основа реактивних полів у Lit, MobX):
class Counter {
@observable accessor count = 0;
}
Експериментальні декоратори (experimentalDecorators: true) - стара реалізація ранньої пропозиції. Сигнатура інша: (target, propertyKey, descriptor). На них побудовані Angular, NestJS, TypeORM, class-validator, Inversify.
function old(target: any, key: string, descriptor: PropertyDescriptor) {}
Без прапорця такий декоратор не скомпілюється: TypeScript перевіряє його як стандартний і повідомляє, що під час виконання він отримає 2 аргументи, а очікує 3.
Відмінності, що мають значення:
- декоратори параметрів (
constructor(@Inject() service: X)) є лише в експериментальних - стандарт їх не має. Саме на них тримається впровадження залежностей у NestJS і Angular; emitDecoratorMetadata(метадані типів для DI,reflect-metadata) - лише з експериментальними;- метадані в стандарті -
context.metadataіSymbol.metadata, без автоматичних типів параметрів; - порядок виконання й семантика ініціалізації полів відрізняються.
Що обирати:
- фреймворк вимагає експериментальних (Angular, NestJS) - лишатися на них, доки фреймворк не перейде;
- новий код без таких фреймворків - стандартні декоратори: вони стануть частиною JavaScript і не залежать від прапорця компілятора.
Стан стандарту: пропозиція на стадії 3; рушії браузерів і Node.js нативно декоратори ще не виконують - TypeScript компілює їх у допоміжний код (__esDecorate). Тому декоратори несумісні з erasableSyntaxOnly-підходом «просто стерти типи».
TypeScript виводить типи (type inference) з ініціалізації, повернених значень і контексту. Анотації потрібні не всюди - надлишкові лише засмічують код.
const title = 'Laravel Ukraine'; // string - виведено
const ids = [1, 2, 3]; // number[]
const user = { id: 7, name: 'Оля' }; // { id: number; name: string }
function total(prices: number[]) { // параметри - анотувати
return prices.reduce((sum, p) => sum + p, 0); // повернення number - виведено
}
Де анотація обов'язкова або корисна:
- параметри функцій - TypeScript не знає, що в них передадуть (виняток - колбеки, де тип відомий з контексту:
ids.map((id) => ...)); - змінна без ініціалізатора:
let current: User | null = null;- інакше тип буде лишеnull; - порожні колекції:
const errors: string[] = [];- інакшеnever[]чиany[]; - публічний API модуля - експортовані функції з явним типом повернення: помилка в реалізації буде помічена в самій функції, а не в місцях виклику, і зміна поведінки не змінить API непомітно;
- коли виведений тип ширший за потрібний:
const status: 'draft' | 'published' = 'draft'- щоб змінна не стала простоstringдляlet.
Основні типи:
- примітиви:
string,number,boolean,bigint,symbol,null,undefined; - масиви:
string[]абоArray<string>; - об'єкти:
{ id: number; email?: string }(?- необов'язкове поле); - об'єднання:
string | number; - функції:
(value: string) => boolean.
Що не варто анотувати: очевидні локальні змінні (const count: number = 0) - це шум. Те саме з типом повернення простих внутрішніх функцій.
Корисна перевірка в редакторі: наведення курсору показує виведений тип. Якщо він any чи несподівано широкий - місце для анотації.
strict: true вмикає noImplicitAny: параметр без анотації, тип якого не вдалося вивести, стане помилкою, а не тихим any. З TypeScript 6.0 strict увімкнено за замовчуванням - у старих проєктах його варто перевірити явно в tsconfig.
Прочитати - ще не значить знати
20 питань, по одному на екран, ~18 хв. Після завершення - розбір кожної помилки з посиланням на питання.