Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді: Типи TypeScript

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

16 питань

Для опису форми об'єкта обидва працюють майже однаково:

interface User {
  id: number;
  name: string;
}

type UserType = {
  id: number;
  name: string;
};

Відмінності:

  • type описує будь-що, не лише об'єкти: об'єднання (type Status = 'draft' | 'published'), кортежі, примітиви, умовні й зіставлені типи. interface - лише форму об'єкта (і функції, класу).
  • Злиття оголошень: два interface з однаковим іменем зливаються в один. Так розширюють чужі типи - наприклад, додають поле до Window. type з тим самим іменем - помилка.
  • Розширення: interface Admin extends User {} проти type Admin = User & { role: string }. При конфлікті полів extends одразу дає зрозумілу помилку, а перетин & може мовчки дати never.
  • Повідомлення про помилки з інтерфейсами інколи читабельніші, а великі ієрархії інтерфейсів компілятор перевіряє трохи швидше.

Практичне правило: interface - для форм об'єктів і публічних API (їх можна розширити), type - для об'єднань, кортежів і всього обчислюваного. Головне - послідовність у кодовій базі: обидва варіанти правильні.

Докладніше в документації: Аліаси типів та інтерфейси

Обидва означають «тут може бути будь-яке значення», але з протилежним ставленням до перевірок:

  • any вимикає перевірку типів. З ним можна робити що завгодно - викликати методи, звертатися до полів, передавати куди завгодно. Компілятор мовчить, а помилка вилізе під час виконання.
  • unknown - безпечний аналог: присвоїти в нього можна будь-що, але використати значення не можна, доки не доведете, що воно потрібного типу.
const a: any = JSON.parse(text);
a.user.name.toUpperCase();     // компілюється - і може впасти

const u: unknown = JSON.parse(text);
u.user;                        // помилка компіляції

if (typeof u === 'object' && u !== null && 'user' in u) {
  // тут TypeScript знає більше
}

Чому any шкідливий: він «заразний». Значення, отримане з any, теж any, і відсутність перевірок непомітно розповзається кодом.

Коли що:

  • unknown - для даних ззовні: JSON.parse, відповідь API, catch (error) (у строгому режимі error і так unknown), значення з localStorage. Звужуєте перевірками або схемою валідації (Zod).
  • any - як тимчасовий захід при міграції з JavaScript, з коментарем і планом прибрати.

У tsconfig варто тримати "strict": true (він вмикає noImplicitAny), а лінтер налаштувати так, щоб явний any був помітним.

Докладніше в документації: unknown

TypeScript виводить типи (type inference) з ініціалізації, повернених значень і контексту. Анотації потрібні не всюди - надлишкові лише засмічують код.

const title = 'Laravel Ukraine';            // string - виведено
const ids = [1, 2, 3];                      // number[]
const user = { id: 7, name: 'Оля' };        // { id: number; name: string }

function total(prices: number[]) {          // параметри - анотувати
  return prices.reduce((sum, p) => sum + p, 0);   // повернення number - виведено
}

Де анотація обов'язкова або корисна:

  • параметри функцій - TypeScript не знає, що в них передадуть (виняток - колбеки, де тип відомий з контексту: ids.map((id) => ...));
  • змінна без ініціалізатора: let current: User | null = null; - інакше тип буде лише null;
  • порожні колекції: const errors: string[] = []; - інакше never[] чи any[];
  • публічний API модуля - експортовані функції з явним типом повернення: помилка в реалізації буде помічена в самій функції, а не в місцях виклику, і зміна поведінки не змінить API непомітно;
  • коли виведений тип ширший за потрібний: const status: 'draft' | 'published' = 'draft' - щоб змінна не стала просто string для let.

Основні типи:

  • примітиви: string, number, boolean, bigint, symbol, null, undefined;
  • масиви: string[] або Array<string>;
  • об'єкти: { id: number; email?: string } (? - необов'язкове поле);
  • об'єднання: string | number;
  • функції: (value: string) => boolean.

Що не варто анотувати: очевидні локальні змінні (const count: number = 0) - це шум. Те саме з типом повернення простих внутрішніх функцій.

Корисна перевірка в редакторі: наведення курсору показує виведений тип. Якщо він any чи несподівано широкий - місце для анотації.

strict: true вмикає noImplicitAny: параметр без анотації, тип якого не вдалося вивести, стане помилкою, а не тихим any. З TypeScript 6.0 strict увімкнено за замовчуванням - у старих проєктах його варто перевірити явно в tsconfig.

Докладніше в документації: Повсякденні типи

Задача та сама - обмежити значення фіксованим набором. Підходи різні.

enum - конструкція TypeScript, яка генерує JavaScript-код (об'єкт під час виконання):

enum Status {
  Draft = 'draft',
  Published = 'published',
}

function publish(status: Status) {}
publish(Status.Published);
publish('published');   // помилка: рядок не є Status

Об'єднання літеральних типів - лише тип, після компіляції зникає повністю:

type Status = 'draft' | 'published';

function publish(status: Status) {}
publish('published');   // ок

Аргументи на користь об'єднання:

  • нуль коду під час виконання - тип стирається;
  • сумісність зі звичайними рядками: значення з API ('published') одразу підходять, без перетворень;
  • сумісність з інструментами, що лише стирають типи: Node.js із вбудованим запуском TypeScript, erasableSyntaxOnly, швидкі транспілятори. enum - не «стиральний» синтаксис: його треба перетворювати на код, і з erasableSyntaxOnly компілятор його забороняє;
  • числові enum мають історичні дивацтва: зворотне відображення (Status[0] === 'Draft'), а у старих версіях TypeScript дозволяв присвоїти будь-яке число. З TS 5.0 присвоєння числа поза значеннями enum - помилка.

Коли потрібен ще й список значень (для <select>, валідації) - об'єкт з as const:

const STATUSES = ['draft', 'published', 'archived'] as const;
type Status = (typeof STATUSES)[number];   // 'draft' | 'published' | 'archived'

STATUSES.includes(value);   // перевірка під час виконання

Або об'єкт-«перелік»:

const Status = { Draft: 'draft', Published: 'published' } as const;
type Status = (typeof Status)[keyof typeof Status];

Один і той самий ідентифікатор - і значення, і тип: використання як в enum, але без генерації коду.

const enum вбудовує значення під час компіляції, але не працює з ізольованою транспіляцією (кожен файл окремо - Vite, esbuild) і має проблеми з бібліотеками.

Практична рекомендація: для нового коду - об'єднання літералів або as const-об'єкти. enum - якщо так прийнято в проєкті чи потрібна сумісність з наявним кодом.

Зв'язок з Laravel: PHP-енуми (enum Status: string) зручно генерувати у TypeScript як об'єднання літералів - значення збігаються з тими, що приходять у JSON.

Докладніше в документації: Enums

Без strictNullChecks значення null і undefined можна присвоїти будь-якому типу - і TypeScript не попереджає про найчастішу помилку JavaScript: Cannot read properties of undefined.

З strictNullChecks (входить у strict: true) null і undefined - окремі типи, і їх треба явно дозволити:

let name: string = null;            // помилка
let middleName: string | null = null;   // ок

function findUser(id: number): User | undefined {
  return users.find((u) => u.id === id);
}

const user = findUser(5);
user.name;                          // помилка: user може бути undefined

Як працювати з можливою відсутністю значення:

// перевірка - TypeScript звужує тип
if (user) {
  user.name;                        // User
}

// опціональний ланцюжок
const city = user?.address?.city;   // string | undefined

// значення за замовчуванням
const displayName = user?.name ?? 'Гість';

// ранній вихід
if (!user) throw new Error('Користувача не знайдено');
user.name;                          // далі - User

Необов'язкові властивості (email?: string) мають тип string | undefined. Перед використанням - перевірка.

null чи undefined? У JavaScript обидва означають «немає значення»:

  • undefined - «не задано» (необов'язкові параметри, відсутні поля, результат find);
  • null - «навмисно порожньо» (часто з бази й API: Laravel серіалізує NULL колонки як null у JSON).

Корисно домовитися в проєкті: наприклад, undefined у власному коді, а null - там, де так приходить з сервера.

Оператор ! (non-null assertion) - user!.name - каже компілятору «повір, тут не null». Перевірки під час виконання немає: якщо твердження хибне, помилка повернеться. Використовувати лише там, де гарантію справді дає щось поза системою типів, і краще з коментарем.

Чому це найцінніша опція strict: вона змушує обробити випадки «не знайдено», «ще не завантажено», «поле не заповнене» - саме там, де найчастіше падають застосунки.

Докладніше в документації: null і undefined

string[] і Array<string> - одне й те саме, два записи одного типу. Короткий запис зазвичай читається простіше; узагальнений зручніший для складних типів елементів:

const tags: string[] = ['php', 'vue'];
const handlers: Array<() => void> = [];   // замість (() => void)[]

Readonly-масиви забороняють змінювати масив через це посилання:

function sum(values: readonly number[]): number {
  values.push(1);      // помилка: push немає в readonly number[]
  values[0] = 5;       // помилка
  return values.reduce((a, b) => a + b, 0);   // читання - можна
}

readonly number[] і ReadonlyArray<number> - знову два записи одного типу. Методи, що змінюють масив (push, pop, splice, sort, reverse), у ньому відсутні; немутуючі (map, filter, toSorted) - доступні.

Навіщо:

  • контракт функції: параметр readonly T[] повідомляє, що функція масив не змінить. Викликач може спокійно передати свій стан;
  • ширша сумісність: у readonly number[] можна передати і звичайний масив, і readonly. Функція з параметром number[] не прийме readonly-масив. Тому для параметрів, які лише читаються, readonly - кращий вибір;
  • стан у React/Vue/Redux: заборона випадкової мутації на рівні типів.

as const робить масив літералів readonly-кортежем:

const sizes = ['sm', 'md', 'lg'] as const;   // readonly ['sm', 'md', 'lg']
type Size = (typeof sizes)[number];          // 'sm' | 'md' | 'lg'

Обмеження:

  • лише на рівні типів: під час виконання це звичайний масив. Хтось із посиланням number[] чи через as може його змінити. Для справжньої незмінності - Object.freeze;
  • поверхнево: readonly User[] забороняє змінювати масив, але не об'єкти в ньому - users[0].name = 'x' пройде. Для глибокої незмінності - ReadonlyArray<Readonly<User>> або власний тип DeepReadonly;
  • присвоєння readonly-масиву в змінну типу T[] - помилка; інколи це змушує додавати readonly у сигнатури по всьому ланцюжку викликів (і це правильно).

Докладніше в документації: Тип ReadonlyArray

Generics - параметри типів: функція, клас чи тип працює з різними типами, зберігаючи зв'язок між ними. Без generics довелося б вибирати між дублюванням коду й any.

function first<T>(items: T[]): T | undefined {
  return items[0];
}

const n = first([1, 2, 3]);        // number | undefined
const s = first(['a', 'b']);       // string | undefined

TypeScript сам вивів T з аргументу - писати first<number>(...) не потрібно.

Обмеження extends - вимога до параметра типу:

function longest<T extends { length: number }>(a: T, b: T): T {
  return a.length >= b.length ? a : b;
}

longest('abc', 'de');       // працює з рядками
longest([1, 2], [3]);       // і з масивами
longest(10, 20);            // помилка: у number немає length

keyof разом з generics - типобезпечний доступ до полів:

function pluck<T, K extends keyof T>(items: T[], key: K): T[K][] {
  return items.map((item) => item[key]);
}

pluck(users, 'email');      // string[]
pluck(users, 'emial');      // помилка компіляції: опечатка видна одразу

Де generics щодня: Array<T>, Promise<T>, Map<K, V>, хуки (useState<User | null>(null)), типізовані API-клієнти (get<User>('/users/1')).

Пастка: generic, який використовується лише раз (function log<T>(x: T): void), нічого не дає - тут достатньо unknown. Параметр типу має сенс, коли він пов'язує кілька місць: аргументи між собою або аргумент з результатом.

Докладніше в документації: Generics

Звуження (narrowing) - TypeScript аналізує перевірки в коді й усередині гілки вважає тип вужчим, ніж оголошений.

function format(value: string | number | null) {
  if (value === null) return '-';
  if (typeof value === 'number') {
    return value.toFixed(2);   // тут value: number
  }
  return value.trim();         // а тут value: string
}

Що звужує тип:

  • typeof x === 'string', x instanceof Date, Array.isArray(x);
  • перевірки на null/undefined і на істинність;
  • 'field' in obj - чи є властивість;
  • порівняння з літералом (status === 'paid') - основа discriminated unions;
  • ранній return чи throw: після них тип уже звужено до кінця функції.

Власний type guard - функція з типом повернення value is T:

interface Cat { meow(): void }
interface Dog { bark(): void }

function isCat(animal: Cat | Dog): animal is Cat {
  return 'meow' in animal;
}

if (isCat(pet)) pet.meow();

Assertion function - кидає виняток, якщо умова не виконана, і звужує тип після виклику:

function assertDefined<T>(value: T): asserts value is NonNullable<T> {
  if (value == null) throw new Error('Значення відсутнє');
}

Пастка: type guard - це обіцянка, яку компілятор не перевіряє. Якщо isCat повертає true для собаки, TypeScript повірить. Тому логіка в guard має бути простою й надійною, а для даних ззовні краще схема валідації.

Докладніше в документації: Звуження типів

Кортеж - масив фіксованої структури: відомо, скільки елементів і якого типу кожен.

type Point = [number, number];
type Entry = [key: string, value: number];   // іменовані елементи

const p: Point = [10, 20];
const [x, y] = p;

Імена елементів (key, value) нічого не змінюють у поведінці - вони лише для читабельності й підказок редактора.

Де кортежі зустрічаються:

  • повернення кількох значень: useState в React повертає [value, setValue] - кортеж, тому деструктуризація дає правильні типи кожному елементу;
  • Object.entries, пари ключ-значення;
  • параметри функцій як кортеж: Parameters<typeof fn> - кортеж типів аргументів.

Необов'язкові елементи - лише в кінці:

type Range = [start: number, end?: number];
const r1: Range = [1];
const r2: Range = [1, 5];

Залишкові (rest) елементи - змінна довжина:

type Command = [name: string, ...args: string[]];
type WithFlag = [...items: number[], flag: boolean];   // rest може бути й не в кінці

Варіадичні кортежі - комбінування типів кортежів у узагальненнях:

function concat<A extends unknown[], B extends unknown[]>(a: [...A], b: [...B]): [...A, ...B] {
  return [...a, ...b];
}

const result = concat([1, 'a'], [true]);   // [number, string, boolean]

Так типізуються функції-обгортки, що додають аргументи на початок чи в кінець (bind, middleware, каррування).

Пастки:

  • виведення типу масиву - не кортеж: const pair = [1, 'a'] має тип (string | number)[]. Для кортежу - анотація або as const (тоді readonly [1, 'a']);
  • кортеж можна змінити через методи масиву: point.push(30) компілюється для звичайного кортежу. readonly [number, number] це забороняє;
  • довгі кортежі погано читаються: якщо елементів більше 2-3, краще об'єкт з іменованими полями - { lat, lng } замість [number, number].

Докладніше в документації: Кортежі

Обидва способи складають тип з кількох частин:

interface HasId { id: number }
interface HasTimestamps { createdAt: string; updatedAt: string }

// успадкування інтерфейсів
interface Post extends HasId, HasTimestamps {
  title: string;
}

// перетин типів
type Comment = HasId & HasTimestamps & { body: string };

Для простих випадків результат однаковий. Різниця - у конфліктах і в тому, як компілятор з ними працює.

1. Конфлікт властивостей.

interface A { status: string }
interface B extends A { status: number }   // помилка одразу: number не сумісний з string

type C = { status: string } & { status: number };   // помилки немає...
// ...але C['status'] - це never: жодне значення не підійде, і об'єкт типу C не створити

extends повідомляє про несумісність в оголошенні. Перетин мовчки дає never, і помилка з'являється далеко - там, де намагаються створити об'єкт.

2. Продуктивність перевірки типів. Інтерфейси кешуються як іменовані типи; компілятор порівнює їх за назвою. Великі перетини перераховуються щоразу. Документація TypeScript з продуктивності радить у великих кодових базах складати об'єктні типи через interface ... extends, а не через довгі ланцюжки &.

3. Що можна скласти. extends в інтерфейсі - лише з об'єктними типами (й класами). Перетин працює з будь-якими типами, включно з об'єднаннями й узагальненнями:

type WithMeta<T> = T & { meta: { requestId: string } };
type Branded = string & { readonly __brand: 'UserId' };

Перетин з об'єднаннями розподіляється: (A | B) & C - це (A & C) | (B & C).

Перетин примітивів - string & number - дає never: значення, що водночас рядок і число, не існує.

Практичні правила:

  • об'єктні сутності й їх розширення - interface ... extends: краща діагностика й швидкість;
  • узагальнені «домішки» (T & { ... }), брендовані типи, композиція типів з утиліт - перетин;
  • якщо перетин дає несподіваний never, - майже завжди конфлікт однойменних властивостей.

Докладніше в документації: Перетин типів

void - функція нічого корисного не повертає; результат не слід використовувати:

function log(message: string): void {
  console.log(message);
}

Особливість: тип функції з void, наприклад () => void для колбеку, дозволяє передати функцію, що щось повертає. Результат просто ігнорується:

const ids: number[] = [];
[1, 2].forEach((n) => ids.push(n));   // push повертає number, але forEach очікує () => void - ок

Це навмисно: інакше багато звичайних колбеків довелося б обгортати.

undefined як тип повернення - функція явно повертає undefined, і результат можна використовувати як значення. З TS 5.1 функцію з типом undefined можна не закінчувати return.

never - функція ніколи не повертає керування:

function fail(message: string): never {
  throw new Error(message);
}

function loop(): never {
  while (true) {}
}

Після виклику такої функції код недосяжний, і TypeScript це враховує при звуженні:

const user = findUser(id) ?? fail('Користувача не знайдено');   // user: User, без undefined

never також - порожній тип: значення такого типу не існує. Тому його використовують для перевірки вичерпності (const _exhaustive: never = value) і він зникає з об'єднань: string | never - це string.

unknown - функція повертає щось, але тип невідомий: викликач має перевірити перед використанням. Правильний тип для JSON.parse, результатів сторонніх бібліотек без типів, catch (error).

Підсумок:

Тип Значення
void «результат не використовувати»
undefined «повертає саме undefined»
never «не повертає взагалі» (виняток, нескінченний цикл, вихід з процесу)
unknown «повертає щось, перевір перед використанням»

Пастка з асинхронністю: async функція, що нічого не повертає, має тип Promise<void>, а не void. Передача її туди, де очікується () => void (обробник події), дозволена, але відхилений проміс ніхто не обробить - лінтер no-misused-promises це помічає.

Докладніше в документації: Тип never

Utility types - вбудовані перетворення типів, щоб не описувати схожі форми вручну:

interface User {
  id: number;
  name: string;
  email: string;
  password: string;
}

type UserUpdate = Partial<Omit<User, 'id'>>;   // усі поля, крім id, необов'язкові
type PublicUser = Omit<User, 'password'>;
type UserPreview = Pick<User, 'id' | 'name'>;
type RolesMap = Record<'admin' | 'editor', string[]>;
type Frozen = Readonly<User>;

Ще корисні: Required, NonNullable, ReturnType<typeof fn>, Parameters<typeof fn>, Awaited<Promise<T>>.

Під капотом це mapped types - тип, що проходить по ключах іншого типу:

type MyPartial<T> = {
  [K in keyof T]?: T[K];
};

// Модифікатори можна і додавати, і знімати
type Mutable<T> = {
  -readonly [K in keyof T]: T[K];
};

// Перейменування ключів через as (TS 4.1+)
type Getters<T> = {
  [K in keyof T as `get${Capitalize<string & K>}`]: () => T[K];
};

type UserGetters = Getters<Pick<User, 'name'>>;   // { getName: () => string }

Навіщо на практиці: один джерельний тип (User), а похідні - форма оновлення, публічне представлення, стан форми - виводяться з нього. Додали поле в User - усі похідні оновилися, і компілятор покаже місця, які треба доробити.

Обережно: надто «розумні» типи важко читати й налагоджувати, а повідомлення про помилки в них стають незрозумілими. Якщо тип потрібно пояснювати, інколи простіше описати його явно.

Докладніше в документації: Utility Types

Discriminated union - об'єднання об'єктних типів зі спільним полем-літералом («дискримінантом»). Перевірка цього поля звужує тип до конкретного варіанта.

type RequestState =
  | { status: 'idle' }
  | { status: 'loading' }
  | { status: 'success'; data: User[] }
  | { status: 'error'; error: string };

function render(state: RequestState) {
  switch (state.status) {
    case 'idle':
      return 'Натисніть «Завантажити»';
    case 'loading':
      return 'Завантаження...';
    case 'success':
      return `${state.data.length} користувачів`;   // data доступне лише тут
    case 'error':
      return `Помилка: ${state.error}`;
  }
}

Чому це краще за набір необов'язкових полів ({ loading?: boolean; data?: User[]; error?: string }): неможливі стани (одночасно data і error, loading і data) стають непредставлюваними на рівні типів.

Перевірка вичерпності: якщо додати новий варіант, компілятор має вказати всі місця, де його не обробили:

function assertNever(value: never): never {
  throw new Error(`Необроблений стан: ${JSON.stringify(value)}`);
}

switch (state.status) {
  // ...усі case
  default:
    return assertNever(state);
}

У default після всіх case тип state звузився до never. Додали { status: 'cancelled' } - тепер у default потрапляє цей варіант, і передати його в параметр типу never не можна: помилка компіляції саме там, де треба доробити.

Де застосовують: стани запитів і форм, події та повідомлення (Redux actions, WebSocket-повідомлення), результати операцій ({ ok: true; value } | { ok: false; error }).

Докладніше в документації: Discriminated unions

Розширення (widening) - TypeScript виводить для змінної ширший тип, ніж конкретне значення, якщо змінна може змінитися.

const a = 'draft';   // тип 'draft' - константа ніколи не зміниться
let b = 'draft';     // тип string - змінна може отримати інше значення

Об'єкти й масиви розширюються навіть у const, бо їх вміст змінюваний:

const post = { status: 'draft' };   // { status: string }
post.status = 'anything';           // дозволено

function publish(status: 'draft' | 'published') {}
publish(post.status);               // помилка: string не 'draft' | 'published'

Способи зберегти вузький тип:

const post = { status: 'draft' as const };                 // { status: 'draft' }
const post2 = { status: 'draft' } as const;                // { readonly status: 'draft' }
const post3: { status: 'draft' | 'published' } = { status: 'draft' };
const post4 = { status: 'draft' } satisfies { status: 'draft' | 'published' };
  • as const - найвужчі літеральні типи й readonly на всіх рівнях;
  • анотація - тип визначає анотація (вона ж і обмежує);
  • satisfies - перевіряє відповідність, але зберігає виведений тип значення.

Контекстна типізація - виведення «ззовні»: якщо тип очікуваного значення відомий, літерал не розширюється:

type Options = { method: 'GET' | 'POST' };
const options: Options = { method: 'GET' };   // ок
fetchJson({ method: 'GET' });                 // ок, якщо параметр типізовано як Options

Також параметри колбеків отримують типи з контексту: items.map((item) => ...).

«Найкращий загальний тип» для масивів - об'єднання типів елементів: [1, 'a'] - (string | number)[], а не кортеж.

Константні параметри типу (TS 5.0) - function f<const T>(x: T) змушує виводити T так, ніби аргумент записано з as const, без вимоги до викликача.

Типова помилка в коді:

const config = { mode: 'production' };   // mode: string
createApp(config);                       // помилка: очікується 'production' | 'development'

Рішення - satisfies AppConfig чи анотація типу при оголошенні, а не as при виклику: as вимикає перевірку значення.

Звуження після перевірок - зворотний процес: let x: string | number, а після typeof x === 'string' у гілці - string.

Докладніше в документації: Виведення типів

Чотири типи, які легко сплутати, і вони приймають різні множини значень.

Тип Що приймає
unknown будь-що, включно з null і undefined
{} будь-що, крім null і undefined (і рядки, і числа!)
object лише не-примітиви: об'єкти, масиви, функції
Object майже як {} (будь-що з методами Object.prototype), застарілий запис
const a: {} = 5;          // ок - число не null і не undefined
const b: {} = 'текст';    // ок
const c: {} = null;       // помилка

const d: object = { };    // ок
const e: object = [];     // ок
const f: object = 5;      // помилка - примітив

Пастка {}. Його часто пишуть, маючи на увазі «порожній об'єкт» чи «якийсь об'єкт», а отримують «будь-яке ненульове значення». Правило лінтера @typescript-eslint/no-empty-object-type попереджає саме про це.

Що використовувати насправді:

  • «будь-яке значення, перевірю пізніше» - unknown;
  • «будь-який об'єкт, ключі невідомі» - Record<string, unknown>. Доступ до поля дає unknown, і код змушений перевіряти;
  • «не-примітив» (наприклад, для WeakMap-ключів чи функцій, що працюють з посиланнями) - object;
  • «справді порожній об'єкт, без полів» - Record<PropertyKey, never>;
  • «будь-що, крім null/undefined» у узагальненнях - обмеження T extends {}, наприклад у власному NonNullable.

{} в узагальненнях - корисний інструмент: NonNullable<T> визначено як T & {} - перетин прибирає null і undefined з об'єднання.

Object з великої літери - тип обгортки, що лишився з ранніх версій. Документація радить ніколи його не використовувати.

Чому object не дає доступу до полів:

function print(value: object) {
  value.name;   // помилка: у object немає властивості name
}

object лише гарантує, що це не примітив. Щоб читати поля, тип має їх описувати або бути Record<string, unknown> з подальшою перевіркою.

Докладніше в документації: Тип object