Adapter - узгодження інтерфейсів

Adapter перекладає інтерфейс одного класу в інтерфейс, який очікує ваш код, щоб несумісні компоненти могли працювати разом.

Яку проблему вирішує

Стороння бібліотека чи зовнішнє API майже завжди має свій інтерфейс, який не збігається з тим, що використовує ваша бізнес-логіка. Підлаштовувати весь код під чужий SDK - означає прив'язатися до нього й переписувати все при зміні провайдера.

Як вирішує

Ви описуєте власний контракт, а адаптер реалізує його, всередині викликаючи чужий код і перекладаючи виклики у потрібний формат. Бізнес-логіка працює лише з вашим контрактом.

interface PaymentGateway
{
  public function charge(int $amount, string $currency): string;
}

class StripeClient
{
  public function pay(array $payload): array
  {
    return ['id' => 'ch_123'];
  }
}

class StripeAdapter implements PaymentGateway
{
  public function __construct(private StripeClient $client) {}

  public function charge(int $amount, string $currency): string
  {
    $result = $this->client->pay([
      'amount' => $amount,
      'currency' => $currency,
    ]);

    return $result['id'];
  }
}

StripeAdapter перекладає наш контракт PaymentGateway у виклики SDK Stripe. Якщо завтра прийде інший процесинг, ми напишемо новий адаптер, а решта коду не зміниться.

Де застосовувати

• Платіжні шлюзи, логери, зовнішні API, легасі-код із незручним інтерфейсом.
• Скрізь, де треба підмінювати провайдерів за єдиним контрактом.

Плюси та мінуси

• + Ізолює бізнес-логіку від чужих інтерфейсів - провайдер міняється без правок ядра.
• + Дозволяє підключити несумісний код, не торкаючись його.
• − Додатковий шар класів і перекладу.
• − Надлишковий, якщо ви контролюєте обидва боки й можете відразу узгодити інтерфейси; адаптер потрібен саме для чужого коду, який не можна змінити.