Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді з Безпека

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

103 питань

OWASP Top 10 - перелік найкритичніших категорій ризиків вебзастосунків від некомерційної спільноти OWASP. Він складається з даних про реальні вразливості й опитування спеціалістів і оновлюється раз на кілька років. Це не стандарт і не чекліст для повної перевірки, а спільна мова й відправна точка для навчання та пріоритизації.

OWASP Top 10:2025:

  1. A01 Broken Access Control - порушення контролю доступу (чужі дані за зміненим id, відсутні перевірки прав);
  2. A02 Security Misconfiguration - помилки конфігурації (налагодження на продакшені, відкриті службові файли, стандартні паролі);
  3. A03 Software Supply Chain Failures - збої ланцюжка постачання ПЗ (вразливі й скомпрометовані залежності, збірка, CI);
  4. A04 Cryptographic Failures - криптографічні помилки (незашифровані дані, слабкі алгоритми, погане керування ключами);
  5. A05 Injection - ін'єкції (SQL, команди ОС, XSS);
  6. A06 Insecure Design - небезпечний дизайн (вразливості в самій архітектурі й логіці);
  7. A07 Authentication Failures - збої автентифікації;
  8. A08 Software or Data Integrity Failures - порушення цілісності ПЗ і даних;
  9. A09 Security Logging and Alerting Failures - збої журналювання й сповіщень;
  10. A10 Mishandling of Exceptional Conditions - неправильна обробка виняткових ситуацій.

Що помітно змінилося порівняно з 2021:

  • ланцюжок постачання став окремою широкою категорією (замість вужчої «вразливі й застарілі компоненти»);
  • неправильна конфігурація піднялася на друге місце;
  • SSRF більше не окрема категорія - увійшла до контролю доступу;
  • з'явилася нова категорія про обробку виняткових ситуацій: помилки, що «відкривають» доступ (fail-open), витоки через повідомлення про помилки;
  • у категорії журналювання акцент на сповіщеннях: недостатньо писати журнали, хтось має реагувати.

Як використовувати на практиці:

  • як основу навчання команди й пунктів рев'ю коду;
  • для пріоритизації: контроль доступу - на першому місці не випадково, його варто перевіряти в кожному ендпойнті;
  • для повнішої перевірки - OWASP ASVS (стандарт вимог до перевірки безпеки), а не лише Top 10.

Докладніше в документації: OWASP Top 10:2025

security.txt (RFC 9116) - текстовий файл за адресою /.well-known/security.txt, що повідомляє дослідникам безпеки, як повідомити про знайдену вразливість.

Без нього людина, що знайшла проблему, шукає контакти навмання: пише в загальну підтримку, в соцмережі - або не пише взагалі. Повідомлення губляться, а вразливість лишається відкритою.

Приклад:

Contact: mailto:security@example.com
Contact: https://example.com/security/report
Expires: 2027-10-01T00:00:00.000Z
Preferred-Languages: uk, en
Policy: https://example.com/security/policy
Acknowledgments: https://example.com/security/thanks
Canonical: https://example.com/.well-known/security.txt
Encryption: https://example.com/pgp-key.txt

Поля:

  • Contact (обов'язкове) - email, форма чи телефон для повідомлень; можна кілька;
  • Expires (обов'язкове) - до якої дати інформація актуальна. RFC радить не більше ніж на рік уперед - щоб застарілий файл з неробочими контактами не вводив в оману;
  • Policy - посилання на політику розкриття вразливостей: що досліджувати можна, а що ні, як ви реагуєте;
  • Preferred-Languages, Acknowledgments, Encryption (ключ для зашифрованих повідомлень), Canonical - необов'язкові.

Практичні моменти:

  • файл має бути доступний за HTTPS саме за шляхом /.well-known/security.txt. Правила вебсервера чи WAF, що блокують «приховані» шляхи, мають робити виняток для /.well-known/;
  • у Laravel - статичний файл public/.well-known/security.txt або маршрут, що генерує його з актуальною датою Expires;
  • адреса Contact має реально читатися - скринька, яку ніхто не перевіряє, гірша за її відсутність;
  • файл можна підписати OpenPGP, щоб підтвердити автентичність;
  • нагадування про оновлення Expires - інакше файл «протухне» через рік.

Це частина ширшої картини - політики розкриття вразливостей (VDP): security.txt лише вказує, куди писати, а процес реагування має існувати насправді.

Докладніше в документації: RFC 9116: security.txt

CVE (Common Vulnerabilities and Exposures) - унікальний ідентифікатор публічно відомої вразливості: CVE-2025-12345. Він дає змогу однозначно говорити про ту саму проблему в базах даних, звітах сканерів, бюлетенях вендорів. Інші екосистеми мають свої ідентифікатори: GHSA-... (GitHub Advisory Database), PKSA-... (Packagist).

CVSS (Common Vulnerability Scoring System) - оцінка серйозності від 0 до 10:

Бал Рівень
0.1-3.9 низький
4.0-6.9 середній
7.0-8.9 високий
9.0-10.0 критичний

Оцінка складається з метрик: вектор атаки (мережа чи потрібен локальний доступ), складність, потрібні привілеї, участь користувача, вплив на конфіденційність, цілісність і доступність. Актуальна версія стандарту - CVSS 4.0.

Як читати повідомлення (advisory) у залежності:

  1. чи вразлива наша версія? Діапазон уражених версій і версія з виправленням;
  2. чи використовуємо ми вразливу частину? Вразливість у функції завантаження XML не загрожує, якщо застосунок її не викликає. Але «не використовуємо» треба перевірити, а не припустити;
  3. чи досяжна вона ззовні? Вектор «мережа, без автентифікації» в публічному застосунку - найгірший випадок;
  4. чи є публічний експлойт або ознаки активної експлуатації (каталог CISA KEV) - це різко підвищує терміновість;
  5. що потрібно зробити: оновити, застосувати обхідний шлях, тимчасове правило WAF.

CVSS - не пріоритет у вашому контексті. «Критична» вразливість у бібліотеці, що використовується лише в CLI-скрипті розробника, може бути менш терміновою, ніж «середня» в публічному ендпойнті оплати. Бал - відправна точка, оцінка ризику - ваша.

Інструменти: composer audit, npm audit, Dependabot alerts, Snyk - зіставляють залежності з базами вразливостей. Важливо мати процес: хто розбирає сповіщення, у які терміни виправляються критичні й високі, як фіксується рішення «не стосується нас».

Докладніше в документації: FIRST: Common Vulnerability Scoring System

composer audit перевіряє встановлені PHP-пакети за базами відомих вразливостей (GitHub Advisory Database, Packagist) і повідомляє про уражені версії.

composer audit                 # за встановленими пакетами
composer audit --locked        # за composer.lock - зручно в CI до встановлення
composer audit --no-dev        # лише залежності продакшену
composer audit --format=json   # для автоматичної обробки

Команда повертає ненульовий код виходу, якщо є вразливості, - збірка в CI падає. Також вона повідомляє про покинуті пакети (abandoned), які більше не отримують виправлень.

npm audit - те саме для JavaScript-залежностей фронтенду:

npm audit --omit=dev           # лише залежності, що потрапляють у збірку
npm audit --audit-level=high   # падати лише на high і critical

Як вбудувати в процес:

  1. CI на кожен пул-реквест і за розкладом. Нові вразливості публікуються щодня - проєкт без змін теж може стати вразливим, тож перевірка за розкладом (щодня чи щотижня) обов'язкова;
  2. автоматичні PR оновлень - Dependabot чи Renovate створюють пул-реквести з оновленнями й security-сповіщеннями;
  3. блокування вразливих версій - сучасний Composer за замовчуванням не дає встановити через update/require версію пакета з відомою вразливістю (налаштовується в config.policy, у старіших версіях - через ключі audit);
  4. винятки - явні й з причиною: якщо вразливість не стосується проєкту, її ігнорують з поясненням і, бажано, терміном перегляду, а не вимикають перевірку повністю:
"config": {
    "policy": {
        "advisories": {
            "ignore-id": { "CVE-2026-0001": "Не використовуємо XML-парсер пакета" }
        }
    }
}

Типові помилки:

  • запуск лише вручну «колись» - фактично ніколи;
  • ігнорування npm audit, бо «там завжди щось є». Багато знахідок - у залежностях інструментів збирання (devDependencies), що не потрапляють у браузер; --omit=dev відфільтровує шум і показує те, що справді важливо;
  • оновлення лише composer.json без composer.lock - на продакшен потрапляє версія із замка.

Пам'ятати: аудит знаходить лише відомі вразливості відомих пакетів - це не захист від скомпрометованого пакета з нульового дня.

Докладніше в документації: Composer: команда audit

Персональні дані - будь-яка інформація, за якою можна ідентифікувати людину: ім'я, email, телефон, IP-адреса, ідентифікатор пристрою, геолокація, історія замовлень. Принципи GDPR (стаття 5), на які орієнтуються й українське законодавство, і більшість сучасних регуляцій:

1. Мінімізація даних - збирати лише те, що потрібно для конкретної мети. Не просити дату народження, якщо достатньо підтвердити вік; не зберігати повний номер картки, якщо потрібні останні 4 цифри.

2. Обмеження мети - дані, зібрані для доставки замовлення, не використовуються для розсилки без окремої згоди.

3. Обмеження зберігання - дані зберігаються не довше, ніж потрібно. Неактивні облікові записи, старі журнали з IP-адресами, логи запитів - видаляються чи анонімізуються за розкладом (у Laravel - Prunable/MassPrunable моделі й запланована model:prune).

4. Точність - користувач може виправити свої дані.

5. Цілісність і конфіденційність - захист від несанкціонованого доступу: шифрування, контроль доступу, журнали дій.

6. Законність і прозорість - зрозуміла політика конфіденційності, правова підстава обробки (згода, договір, законний інтерес).

Що це означає в коді:

  • права користувача: експорт своїх даних, видалення облікового запису (з даними, що за ним стоять, - включно з резервними копіями за розумний час), відкликання згоди;
  • персональні дані не потрапляють у журнали й системи моніторингу без потреби (маскування email, телефонів, токенів);
  • розділення доступу: не всі співробітники бачать усі дані; адмінка з журналом переглядів чутливих записів;
  • шифрування особливо чутливих полів (документи, медичні дані) - каст encrypted у Laravel;
  • тестові дані: не копіювати продакшен-базу з реальними людьми на ноутбуки розробників без анонімізації;
  • сторонні сервіси (аналітика, CRM, LLM) отримують лише потрібне, з договором обробки даних.

Витік персональних даних - юридична подія: GDPR вимагає повідомити наглядовий орган протягом 72 годин після виявлення, якщо витік несе ризик для людей. План дій має бути готовий заздалегідь.

Докладніше в документації: GDPR, стаття 5: принципи обробки

CSRF (Cross-Site Request Forgery) - чужий сайт змушує браузер користувача надіслати запит на ваш сайт. Браузер автоматично додає cookie вашого сайту, тож запит виглядає як справжній запит залогіненого користувача.

<!-- на evil.example -->
<form action="https://bank.example/transfer" method="POST">
  <input type="hidden" name="to" value="attacker">
  <input type="hidden" name="amount" value="10000">
</form>
<script>document.forms[0].submit()</script>

Нападник не бачить відповіді, але дія виконується.

Захист 1 - CSRF-токен. Сервер кладе в сесію випадковий токен і вимагає його в кожному запиті, що змінює стан. Чужий сайт не може прочитати токен (same-origin policy), тож не може його підставити.

<form method="POST" action="/transfer">
    @csrf
</form>

Laravel перевіряє токен автоматично для всіх POST/PUT/PATCH/DELETE у групі web.

Захист 2 - атрибут cookie SameSite:

  • Lax (його ставить Laravel; браузери на Chromium застосовують його й до cookie без атрибута) - cookie не надсилається в міжсайтових POST-запитах, лише при звичайних переходах за посиланнями (GET).
  • Strict - не надсилається в жодних міжсайтових запитах.

Чому потрібні обидва: SameSite не захищає від запитів з піддоменів того самого сайту, а старі браузери його не підтримують. Токен - основний захист, SameSite - додатковий рівень.

Важливо: GET-запити не мають змінювати стан. GET /logout чи GET /delete?id=5 легко викликати картинкою на чужій сторінці.

API з токенами в заголовку Authorization (не в cookie) до CSRF не вразливі: браузер не додає такий заголовок автоматично.

Докладніше в документації: OWASP: запобігання CSRF

SSRF (Server-Side Request Forgery) - нападник змушує ваш сервер зробити запит туди, куди йому самому не дістатися: до внутрішніх сервісів, адмінок без авторизації, метаданих хмари.

Типові функції-мішені: імпорт аватара за URL, попередній перегляд посилання, вебхуки з адресою від користувача, конвертація HTML у PDF.

// Вразливо: адресу задає користувач
$image = Http::get($request->input('avatar_url'))->body();
// avatar_url = http://169.254.169.254/latest/meta-data/iam/security-credentials/
// → сервер віддасть тимчасові ключі хмари

Інші цілі: http://localhost:6379 (Redis без пароля), http://10.0.0.5:8080/admin, file:///etc/passwd у бібліотеках, що підтримують інші схеми.

Захист:

  • Білий список, якщо можливо: дозволені лише конкретні домени.
  • Лише http/https, жодних file:, gopher:, ftp:.
  • Перевірка IP після резолву DNS: відхиляти приватні діапазони (10.0.0.0/8, 172.16.0.0/12, 192.168.0.0/16), 127.0.0.0/8, 169.254.0.0/16, IPv6-аналоги. Перевіряти саме той IP, до якого піде з'єднання, - інакше обхід через DNS rebinding (домен спершу резолвиться в публічну адресу, а при з'єднанні - у внутрішню).
  • Редиректи: вимкнути або перевіряти кожен, бо https://evil.example може перенаправити на http://127.0.0.1.
  • Мережева ізоляція: вихідні запити через окремий проксі чи сервіс без доступу до внутрішньої мережі.
  • У хмарі - IMDSv2 на AWS (вимагає токен, який SSRF зазвичай не отримає).

Таймаути й ліміт розміру відповіді - теж обов'язкові, інакше функцію можна використати для навантаження на сервер.

Докладніше в документації: OWASP: запобігання SSRF

SSTI (server-side template injection) - дані користувача потрапляють у сам шаблон, а не в змінну, яку шаблон виводить. Рушій шаблонів компілює їх як код.

// вразливо: текст від користувача стає шаблоном
return Blade::render($request->input('greeting'), ['user' => $user]);
// greeting = "{{ system('cat .env') }}"  - або @php ... @endphp

Blade компілюється в PHP, тож SSTI в Blade - це виконання довільного PHP-коду на сервері.

Різниця, яку треба розуміти:

// безпечно: шаблон - ваш, дані - змінна, екранована {{ }}
return view('emails.welcome', ['greeting' => $request->input('greeting')]);

// небезпечно: дані користувача - частина шаблону
Blade::render($userTemplate, $data);

Де таке трапляється на практиці:

  • «шаблони листів, які редагує адміністратор» в адмінці - якщо адмінку зламано чи редакторів багато, це шлях до виконання коду на сервері;
  • конструктори сторінок і повідомлень для клієнтів (SaaS: «налаштуйте текст сповіщення з плейсхолдерами»);
  • генерація PDF чи документів з шаблонів, що зберігаються в базі;
  • Twig/Smarty/Mustache у сторонніх пакетах - кожен рушій має свої способи «вирватися» з пісочниці.

Як робити безпечно:

  • користувацьким шаблонам - лише заміна плейсхолдерів, а не повноцінний рушій:
$text = strtr($template, [
    '{name}' => e($user->name),
    '{order}' => e($order->number),
]);
  • якщо потрібна логіка (умови, цикли) - рушій з пісочницею і білим списком дозволених функцій (наприклад, Twig Sandbox), обмежений набір змінних, без доступу до об'єктів з методами;
  • Markdown замість HTML/Blade для контенту від користувачів - і рендер із санітизацією;
  • ніколи Blade::render, eval, create_function-подібних механізмів з даними ззовні.

Схоже на SSTI на клієнті: вираз {{ }} у даних, які Vue чи Angular компілюють як шаблон на сторінці (Vue змонтований на розмітку з користувацьким вмістом), - client-side template injection, що дає XSS.

Докладніше в документації: PortSwigger: Server-side template injection

XXE (XML External Entity) - атака через XML з визначенням зовнішньої сутності, яка вказує на файл чи URL. Парсер, що підставляє такі сутності, вставляє в документ вміст файлу сервера чи відповідь внутрішнього сервісу.

<?xml version="1.0"?>
<!DOCTYPE order [
  <!ENTITY secret SYSTEM "file:///var/www/app/.env">
]>
<order><comment>&secret;</comment></order>

Якщо застосунок потім показує чи зберігає comment - зловмисник отримує вміст .env. Варіанти - SSRF через http:// у сутності, «сліпий» XXE з передачею даних на зовнішній сервер, DoS «мільярдом сміхів» (експоненційно вкладені сутності).

Де трапляється XML: імпорт прайсів і фідів, SOAP-інтеграції, SAML (вхід через корпоративний SSO), формати Office (DOCX, XLSX - це zip з XML), SVG.

Сучасний PHP за замовчуванням безпечніший. З libxml 2.9 зовнішні сутності не підставляються, якщо їх не ввімкнути явно. Небезпечні - прапорці:

$doc = new DOMDocument();
$doc->loadXML($xml);                     // за замовчуванням сутності не розкриваються
$doc->loadXML($xml, LIBXML_NOENT);       // НЕБЕЗПЕЧНО: розкриває сутності, зокрема зовнішні
$doc->loadXML($xml, LIBXML_DTDLOAD);     // НЕБЕЗПЕЧНО: завантажує зовнішні DTD

Назва LIBXML_NOENT вводить в оману: «no entities» означає «замінити сутності їхнім вмістом», тобто ввімкнути підстановку. Його часто додають «щоб працювали &amp;-подібні сутності» - і відкривають XXE.

Функцію libxml_disable_entity_loader() оголошено застарілою в PHP 8.0 - вона більше не потрібна для захисту за замовчуванням.

Правила:

  • не використовувати LIBXML_NOENT і LIBXML_DTDLOAD з даними ззовні;
  • відхиляти документи з <!DOCTYPE>, якщо формату він не потрібен;
  • обмежувати розмір XML і глибину вкладеності;
  • бібліотеки для SAML і SOAP - актуальні версії: XXE в них - відомий клас вразливостей;
  • SVG від користувачів - окрема тема: окрім XXE під час обробки на сервері, SVG може містити скрипти (XSS при відкритті).

JSON замість XML, де це можливо, - менше поверхня атаки: у JSON немає сутностей і DTD.

Докладніше в документації: OWASP: запобігання XXE

У JavaScript об'єкти успадковують властивості від прототипу, і всі звичайні об'єкти мають спільний Object.prototype. Забруднення прототипу - зловмисник через дані змушує код записати властивість у сам прототип, і вона з'являється в усіх об'єктах застосунку.

Як це трапляється - рекурсивне злиття чи встановлення властивості за шляхом з даних користувача:

function merge(target, source) {
  for (const key in source) {
    if (typeof source[key] === 'object') {
      target[key] ??= {};
      merge(target[key], source[key]);
    } else {
      target[key] = source[key];
    }
  }
}

merge({}, JSON.parse('{"__proto__": {"isAdmin": true}}'));

({}).isAdmin;   // true - у кожного об'єкта

Ключ __proto__ вказує на прототип, тож запис іде в Object.prototype. Так само через constructor.prototype.

Наслідки:

  • обхід перевірок: if (user.isAdmin) для об'єкта, в якому поля немає, раптом дає true;
  • XSS у браузері: бібліотека читає налаштування з об'єкта опцій (options.innerHTML, options.src), а «забруднене» значення підставляється в DOM. Так атакують через параметри URL (?__proto__[x]=...) з бібліотеками, що розбирають рядок запиту у вкладені об'єкти;
  • виконання коду на сервері (Node.js): забруднені опції child_process, рушіїв шаблонів;
  • DoS - зламана логіка всього застосунку.

Захист:

  • блокувати небезпечні ключі при злитті й записі за шляхом: __proto__, constructor, prototype;
  • об'єкти без прототипу для словників з даних: Object.create(null);
  • Map замість звичайного об'єкта для довільних ключів;
  • валідація схемою (Zod) з «суворими» об'єктами - невідомі ключі відкидаються;
  • оновлювати бібліотеки злиття, розбору рядка запиту, глибокого копіювання - багато відомих CVE саме тут (lodash merge, qs, jQuery extend);
  • Object.freeze(Object.prototype) - радикальний захист, але може зламати сторонні бібліотеки.

Чим це стосується PHP-розробника: фронтенд Laravel-застосунку (Vue, React, Alpine) і Node-скрипти збирання/SSR - теж частина поверхні атаки; оновлення npm-залежностей важливе так само, як composer.

Докладніше в документації: PortSwigger: Prototype pollution

Сесія: сервер зберігає стан (в базі, Redis, файлах), а клієнт має лише випадковий ID у cookie. Кожен запит - пошук сесії за ID.

  • Миттєве відкликання: видалили сесію - доступу немає.
  • Потрібне спільне сховище для кількох серверів.

JWT: токен сам містить дані (ID користувача, ролі, термін дії) і підписаний сервером. Перевірка - лише підпис, без звернення до сховища.

  • Зручно між сервісами й доменами: будь-який сервіс з ключем перевірки довіряє токену.
  • Відкликати до закінчення терміну складно: токен дійсний, поки не сплив. Звідси короткий термін access-токена (хвилини) плюс refresh-токен, або список відкликаних - що повертає стан на сервер.
  • Дані в JWT не зашифровані, лише підписані: base64 розкодує будь-хто.

Де зберігати токен у браузері:

  • localStorage - доступний будь-якому JavaScript на сторінці. Одна XSS-вразливість - і токен викрадено й використано з іншого місця.
  • Cookie з HttpOnly, Secure, SameSite - JavaScript токен не бачить. XSS усе ще може робити запити від імені користувача, але не може винести токен. Потрібен захист від CSRF (SameSite + токен).

Для власного SPA на тому самому домені найпростіше й надійніше - звичайна сесія в cookie (як Sanctum у SPA-режимі). JWT і bearer-токени доречні для мобільних застосунків, інтеграцій сервер-сервер, мікросервісів.

Пастки JWT (RFC 8725): приймати лише очікуваний алгоритм (атака з alg: none і підміною алгоритму), перевіряти exp, iss, aud, не класти в токен секретних даних.

Докладніше в документації: RFC 8725: найкращі практики JWT

Фіксація сесії (session fixation): нападник заздалегідь отримує ID сесії (просто відкривши сайт) і змушує жертву використовувати цей самий ID - через посилання з параметром, вразливість на піддомені, що встановлює cookie. Жертва входить в обліковий запис, сесія стає автентифікованою - а її ID нападник уже знає.

Захист - новий ID сесії при зміні рівня привілеїв: після входу, після підвищення прав (вхід в адмінку, підтвердження пароля), після виходу.

if (Auth::attempt($credentials)) {
    $request->session()->regenerate();   // новий ID, дані сесії збережено
    return redirect()->intended('/dashboard');
}

// вихід
Auth::logout();
$request->session()->invalidate();       // знищити сесію
$request->session()->regenerateToken();  // новий CSRF-токен

Стартові набори Laravel (Breeze, Jetstream, Fortify) роблять це автоматично; у власній логіці входу про це легко забути.

Інші правила керування сесіями:

  • ID лише в cookie (HttpOnly, Secure, SameSite), ніколи в URL: звідти він потрапляє в логи, історію браузера й заголовок Referer.
  • Не приймати ID сесії, які сервер не видавав (строгий режим, session.use_strict_mode у PHP).
  • Тайм-аути: неактивності (наприклад, 30 хвилин для чутливих застосунків) і абсолютний.
  • Вихід на всіх пристроях після зміни пароля (Auth::logoutOtherDevices() у Laravel).
  • Повторне підтвердження пароля перед критичними діями - зміною email, видаленням облікового запису.

Докладніше в документації: OWASP: керування сесіями

Скидання пароля - «чорний хід» в обліковий запис. Якщо він слабший за вхід, атакують саме його.

Вимоги до токена скидання:

  • випадковий і довгий - криптографічно стійкий генератор (random_bytes, Str::random()), не похідний від email, часу чи id;
  • одноразовий - після використання недійсний;
  • короткий термін дії - хвилини чи година;
  • у базі - хеш токена, а не сам токен: витік бази не дає активних посилань для скидання;
  • прив'язаний до облікового запису - токен одного користувача не працює для іншого.

Процес:

  1. користувач вводить email - відповідь однакова незалежно від того, чи існує обліковий запис («Якщо обліковий запис існує, ми надіслали лист»);
  2. лист із посиланням, що містить токен; відправка - через чергу (щоб час відповіді не видавав існування облікового запису);
  3. перехід за посиланням - форма нового пароля; токен перевіряється порівнянням хешів у постійному часі;
  4. новий пароль - з тими самими правилами, що й при реєстрації (довжина, перевірка у базі витоків);
  5. після зміни: токен знищено, усі інші сесії й токени API користувача відкликано, лист-сповіщення «ваш пароль змінено».

Пастки:

  • отруєння посилання через заголовок Host: якщо URL у листі будується з Host запиту, а сервер приймає довільні хости, зловмисник ініціює скидання для жертви з підробленим Host: evil.example - жертва отримує справжній лист з посиланням на домен зловмисника. Захист - фіксований APP_URL для посилань і перевірка дозволених хостів;
  • витік токена через Referer: сторінка скидання завантажує сторонні ресурси (аналітику, шрифти) - токен з URL потрапляє в Referer. Referrer-Policy: no-referrer на цій сторінці;
  • відповідь на секретні питання замість пошти - слабкий механізм, відповіді легко знайти в соцмережах;
  • автоматичний вхід після скидання без MFA - обхід другого фактора;
  • необмежена кількість запитів - спам листами на чужу адресу.

У Laravel брокер паролів (Password::sendResetLink, Password::reset) зберігає хеш токена в password_reset_tokens, має термін дії й обмеження частоти (throttle у config/auth.php). Після скидання варто викликати Auth::logoutOtherDevices() чи прибрати сесії й токени Sanctum.

Докладніше в документації: OWASP: забутий пароль

Passkey - облікові дані на основі криптографії з відкритим ключем (стандарт WebAuthn/FIDO2) замість пароля.

Як це працює:

  1. реєстрація: пристрій користувача (телефон, ноутбук, апаратний ключ) створює пару ключів для конкретного сайту. Приватний ключ лишається на пристрої (в захищеному сховищі), сайт отримує й зберігає лише публічний;
  2. вхід: сервер надсилає випадковий виклик (challenge), пристрій підписує його приватним ключем після локального підтвердження (відбиток, обличчя, PIN пристрою), сервер перевіряє підпис публічним ключем.

Чому це сильніше за пароль + код:

  • стійкість до фішингу. Ключ прив'язаний до домену сайту (relying party ID). Браузер просто не дасть використати ключ для laravelukraine.com на сторінці laravelukraine-login.com. Фальшивий сайт нічого не отримає - на відміну від пароля й навіть TOTP-коду, які користувач введе куди завгодно;
  • нічого вкрасти з сервера: у базі лише публічні ключі - їх витік нікому не допомагає;
  • немає повторного використання: кожен сайт має свою пару ключів;
  • немає перебору й credential stuffing - немає пароля;
  • два фактори в одному: «маю пристрій» + «біометрія/PIN пристрою».

Синхронізовані й прив'язані до пристрою:

  • синхронізовані passkeys (iCloud Keychain, Google Password Manager, 1Password) - доступні на всіх пристроях користувача, не губляться разом з телефоном;
  • прив'язані до пристрою (апаратні ключі YubiKey) - максимальна безпека, але потрібен резервний ключ.

Що врахувати при впровадженні:

  • відновлення доступу: втратили всі пристрої - потрібен запасний шлях (резервний passkey, перевірена пошта з додатковими перевірками), і він не повинен бути слабшим за сам passkey;
  • поступовий перехід: спершу passkey як додатковий спосіб входу чи другий фактор, пароль поки лишається;
  • кілька passkeys на обліковий запис - з назвами пристроїв і можливістю видалити;
  • бібліотеки: реалізовувати WebAuthn вручну не варто - перевірка підпису, лічильників, атестації має багато тонкощів. Для PHP/Laravel є готові пакети, на фронтенді - API браузера navigator.credentials.

Підтримка: усі сучасні браузери й операційні системи; великі сервіси (Google, Apple, GitHub, Microsoft) уже пропонують вхід без пароля.

Докладніше в документації: Passkeys.dev: що таке passkeys

«Запам'ятати мене» - користувач лишається автентифікованим тижні й місяці, навіть після закриття браузера, коли звичайна сесія вже завершилася.

Як це роблять правильно:

  • окремий довгоживучий токен у cookie - випадковий, криптографічно стійкий, а не email, id чи хеш пароля;
  • у базі - хеш токена (чи токен, прив'язаний до користувача, як у Laravel - remember_token), щоб витік бази не давав готових cookie;
  • cookie з HttpOnly, Secure, SameSite - недоступна JavaScript і не передається по HTTP;
  • при використанні токен створює нову звичайну сесію;
  • при виході токен знищується на сервері, а не лише стирається cookie в браузері.

Ризики довгих сесій і що з ними робити:

  • викрадена cookie діє довго. Обмежити абсолютний термін (наприклад, 30 днів), а для чутливих дій вимагати повторного підтвердження паролем (зміна email, пароля, MFA, платіжних даних) - так працює password.confirm middleware в Laravel;
  • вихід «з усіх пристроїв» має справді анулювати remember-токени. У Laravel зміна remember_token (наприклад, при зміні пароля чи Auth::logoutOtherDevices()) робить старі cookie недійсними;
  • «ротація» токена при кожному використанні з виявленням повторного використання - так помічають, що cookie скопійовано;
  • список активних сесій у налаштуваннях облікового запису з пристроєм, місцем і часом останньої активності - користувач бачить чужий вхід і може його завершити (драйвер сесій database дає таку можливість).

Таймаути сесій (рекомендації OWASP):

  • неактивність - сесія завершується після N хвилин без дій (для банківських застосунків - хвилини, для звичайних сайтів - години);
  • абсолютний - навіть активна сесія закінчується після певного часу;
  • для адмінок і фінансових операцій - коротші терміни, ніж для звичайних користувачів.

Регенерація ідентифікатора сесії після входу, зміни прав і виходу - захист від фіксації сесії ($request->session()->regenerate()).

Компроміс: «Запам'ятати мене» - зручність коштом безпеки. Для публічних і спільних комп'ютерів його не варто вмикати за замовчуванням; для застосунків з чутливими даними варто обмежити або вимагати MFA при відновленні сесії з remember-токена.

Докладніше в документації: OWASP: керування сесіями

Питання з реальних технічних співбесід - 103 питання у 7 темах, розібраних із відповідями. Нижче - розбивка за рівнями та темами, якщо хочете звузити підготовку.

Рівні
Junior 35 Middle 37 Senior 31

Готуєтесь до співбесіди не просто так: зараз на сайті 90 відкритих вакансій Laravel і PHP. Переглянути вакансії