Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді з Безпека

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

103 питань

APP_KEY - головний секрет застосунку. Ним Laravel шифрує й підписує дані, що залишають сервер чи зберігаються:

  • cookie: сесійна cookie й інші cookie, які шифрує middleware EncryptCookies;
  • сесії (якщо SESSION_ENCRYPT=true);
  • підписані URL (URL::signedRoute, посилання підтвердження email);
  • дані, зашифровані через Crypt та касти encrypted у моделях;
  • сторонні механізми, що на нього спираються (наприклад, підпис знімків стану Livewire).

Генерується командою php artisan key:generate (AES-256, 32 байти, у .env як base64:...).

Чому ключ не можна просто замінити: після зміни все, що зашифровано старим ключем, перестає розшифровуватися:

  • користувачі розлогінюються (cookie недійсні);
  • посилання з листів (підтвердження, скидання) перестають працювати;
  • дані в базі з кастом encrypted стають нечитабельними - це найнебезпечніше.

Плавна ротація: старі ключі перелічуються в APP_PREVIOUS_KEYS:

APP_KEY=base64:новий...
APP_PREVIOUS_KEYS=base64:старий...

Laravel шифрує лише новим ключем, а розшифровує - пробуючи поточний і попередні. Користувачі не розлогінюються, старі посилання діють.

Повна ротація (наприклад, після витоку ключа):

  1. новий ключ у APP_KEY, старий - у APP_PREVIOUS_KEYS;
  2. перешифрувати дані в базі новим ключем (команда, що читає й зберігає кожне зашифроване поле);
  3. через час, достатній для завершення сесій і закінчення терміну посилань, прибрати старий ключ з APP_PREVIOUS_KEYS.

Правила зберігання:

  • у .env чи менеджері секретів, ніколи в репозиторії;
  • різні ключі для середовищ (локальне, тестове, продакшен) - інакше cookie з тестового стенда підходять до продакшену;
  • однаковий ключ на всіх серверах одного середовища - інакше сесії «ламаються» при переході між серверами за балансувальником;
  • при підозрі на витік - ротація і перешифрування.

Не плутати з хешуванням паролів: паролі хешуються (bcrypt/argon2) без APP_KEY - зміна ключа на них не впливає.

Докладніше в документації: Laravel: ротація ключів шифрування

Для полів, витік яких особливо шкідливий (токени сторонніх API, секрети 2FA, номери документів, медичні нотатки), Laravel має касти, що шифрують значення на рівні застосунку:

protected function casts(): array
{
    return [
        'two_factor_secret' => 'encrypted',
        'api_credentials' => 'encrypted:array',
        'medical_notes' => 'encrypted',
        'settings' => AsEncryptedArrayObject::class,
    ];
}

У базі зберігається зашифрований рядок (AES-256 з APP_KEY і MAC для перевірки цілісності). Модель автоматично шифрує при записі й розшифровує при читанні.

Від чого це захищає:

  • дамп чи бекап бази потрапив не в ті руки;
  • доступ до бази без доступу до застосунку (SQL-ін'єкція, що читає таблиці, скомпрометований обліковий запис адміністратора бази, репліка для аналітики);
  • логи запитів до бази містять лише шифротекст.

Від чого не захищає: від того, хто має доступ і до бази, і до APP_KEY (скомпрометований сервер застосунку), і від вразливостей у самому застосунку, що показують розшифровані дані.

Обмеження, про які треба знати:

  • не можна шукати й сортувати: where('passport_number', $value) не знайде запис - кожне шифрування дає різний шифротекст (випадковий IV). Якщо пошук потрібен - окрема колонка з «сліпим індексом»: HMAC від значення з окремим ключем, і пошук за ним;
  • не можна індексувати, агрегувати, використовувати в unique-обмеженнях бази;
  • розмір колонки: шифротекст (base64 з IV і MAC) значно довший за значення - колонка text, а не varchar(50);
  • ротація APP_KEY вимагає перешифрування всіх таких полів; без старого ключа в APP_PREVIOUS_KEYS дані втрачено;
  • продуктивність: розшифрування при кожному читанні - помітно на великих вибірках.

Окремий ключ для шифрування даних: можна вказати власний шифрувальник для моделей (Model::encryptUsing($encrypter)), щоб ключ даних був окремо від APP_KEY і ротувався незалежно.

Не шифрувати те, що має бути хешованим: паролі й одноразові токени - хеш (їх не потрібно розшифровувати), а шифрування - для даних, які застосунку треба прочитати у відкритому вигляді.

Докладніше в документації: Laravel: шифровані касти

Підписаний URL містить параметр signature - HMAC від адреси, обчислений з APP_KEY. Будь-яка зміна URL (інший id, інший термін) робить підпис недійсним.

use Illuminate\Support\Facades\URL;

// безстроковий
$url = URL::signedRoute('unsubscribe', ['user' => $user->id]);

// з терміном дії
$url = URL::temporarySignedRoute('invoices.download', now()->plus(hours: 24), ['invoice' => $invoice->id]);
// https://example.com/invoices/42/download?expires=1760000000&signature=9a1f...

Перевірка на маршруті:

Route::get('/invoices/{invoice}/download', DownloadInvoice::class)
    ->name('invoices.download')
    ->middleware('signed');

Недійсний чи прострочений підпис - відповідь 403. Вручну - $request->hasValidSignature().

Де доречні:

  • відписка від розсилки одним кліком з листа - без входу в обліковий запис;
  • підтвердження email (так працює стандартна верифікація Laravel);
  • тимчасові посилання на файли - звіти, рахунки, експорт, які надсилаються поштою;
  • «чарівні посилання» для входу без пароля;
  • запрошення в команду чи проєкт.

Що важливо розуміти:

  • підпис захищає від зміни URL, а не від передачі. Хто має посилання, той має доступ. Тому для чутливих дій - короткий термін, а для «чарівних посилань» входу - ще й одноразовість (позначка в базі, що посилання використано);
  • підписується вся адреса з параметрами. Додатковий параметр, доданий після підписання (?utm_source=... від поштового сервісу), зламає підпис. Для таких випадків - hasValidSignatureWhileIgnoring(['utm_source']) або signed:relative для підпису лише шляху;
  • підпис залежить від APP_KEY і домену - зміна ключа без APP_PREVIOUS_KEYS зламає всі видані посилання; за проксі Laravel має знати правильну схему й хост (trustProxies), інакше перевірка https-посилання на http-запиті не пройде;
  • підписане посилання потрапляє в історію браузера, логи й поле Referer - не кладіть туди нічого, що має лишатися секретом довше за термін дії.

Для файлів на S3/R2 аналог - Storage::temporaryUrl(): підписує вже сховище, і файл віддається без участі застосунку.

Докладніше в документації: Laravel: підписані URL

Два типи файлів - два способи зберігання:

  • публічні (аватари, зображення статей) - диск public чи публічний бакет; доступні за прямим URL усім;
  • приватні (рахунки, документи, вкладення в листуванні) - диск local (каталог storage/app/private) чи приватний бакет; недоступні за прямим URL.

Типова помилка - класти все на public. php artisan storage:link робить storage/app/public доступним з вебу. Документ, збережений туди, відкривається будь-ким, хто вгадає чи отримає шлях - а шляхи потрапляють у листи, логи, історію браузера.

Віддача приватних файлів - через контролер з перевіркою прав:

Route::get('/documents/{document}', function (Document $document) {
    Gate::authorize('view', $document);

    return Storage::disk('private')->download($document->path, $document->original_name);
})->middleware('auth');

Для хмарних сховищ - тимчасове підписане посилання, файл віддає саме сховище:

return redirect(Storage::disk('s3')->temporaryUrl($document->path, now()->plus(minutes: 5)));

Правила збереження:

  • власні назви файлів - $file->store('documents') генерує випадкову назву. Оригінальну назву зберегти в базі для показу, але не використовувати як шлях (обхід шляху, перезапис чужих файлів, спецсимволи);
  • перевірка вмісту, а не розширення: правило mimes:pdf,jpg перевіряє MIME за вмістом; extensions: - лише розширення. Для зображень корисно ще й перекодувати (знімає вбудовані скрипти й метадані з геолокацією);
  • обмеження розміру - правило max: і ліміти PHP/вебсервера;
  • жодного виконання в каталогах завантажень: вебсервер не повинен виконувати .php з storage чи публічних каталогів;
  • Content-Disposition: attachment для файлів, які не повинні відкриватися в браузері (HTML чи SVG від користувача, відкриті як сторінка вашого домену, - XSS).

Видимість у хмарі: у Laravel/Flysystem файли за замовчуванням приватні; 'visibility' => 'public' - свідоме рішення. Бакет без публічного доступу на рівні налаштувань провайдера - додатковий захист від помилки в коді.

Видалення: при видаленні запису видаляти й файл (і навпаки - прибирати «осиротілі» файли), інакше дані, які користувач вважає видаленими, лишаються доступними.

Докладніше в документації: Laravel: видимість файлів

Чутливі дані часто витікають не через злам бази, а через допоміжні системи: логи, звіти про помилки, інструменти налагодження, сторонні сервіси моніторингу.

Де вони з'являються:

  • стек винятку містить аргументи функцій - пароль, переданий у login($email, $password), опиниться у звіті про помилку;
  • контекст запиту в Sentry/Flare/Bugsnag - тіло запиту, заголовки (Authorization, Cookie);
  • власні логи - Log::info('Login attempt', $request->all());
  • Telescope і Debugbar - записують запити, SQL з параметрами, сесії;
  • серіалізовані моделі в логах і черзі - усі атрибути, крім $hidden.

Інструменти Laravel і PHP:

1. #[\SensitiveParameter] (PHP 8.2+) - значення параметра не потрапить у стек винятку:

public function attempt(string $email, #[\SensitiveParameter] string $password): bool

Laravel позначає так паролі у своїх методах автентифікації.

2. $hidden у моделях - атрибути, що не серіалізуються в масив і JSON (password, remember_token, two_factor_secret).

3. dontFlash у налаштуванні винятків - поля, які не повертаються в сесію після помилки валідації (за замовчуванням password, password_confirmation, current_password):

$exceptions->dontFlash(['card_number', 'cvv']);

4. Налаштування сервісів моніторингу - фільтри полів і заголовків перед відправкою (у Sentry - before_send, списки чутливих ключів).

5. Telescope на продакшені - вимкнений або з фільтрами (Telescope::hideRequestParameters([...]), hideRequestHeaders([...])) і доступом лише для адміністраторів.

Правила для власного логування:

  • логувати ідентифікатори, а не дані: user_id, order_id, а не email, адресу, номер картки;
  • ніколи $request->all() у лог;
  • структуровані логи з явним переліком полів - простіше перевірити, що туди потрапляє;
  • термін зберігання логів - персональні дані в них теж підпадають під вимоги захисту даних.

Якщо секрет усе ж потрапив у лог чи систему моніторингу - вважати його скомпрометованим: змінити пароль, відкликати токен, ротувати ключ. Видалення запису з логу не скасовує того, що його могли прочитати.

Перевірка: раз на якийсь час переглядати реальні записи логів і звітів про помилки очима - саме так знаходять «а тут, виявляється, повний JSON запиту з паролем».

Докладніше в документації: Laravel: шифрування

Перелік дозволених доменів у script-src (script-src 'self' https://cdn.example.com) легко обходиться: на дозволеному CDN знайдеться бібліотека, яку можна використати для виконання довільного коду, або JSONP-ендпойнт. Тому сучасна рекомендація - строга CSP на основі nonce чи хешів.

Nonce - випадкове значення, нове для кожної відповіді. Скрипт виконується, лише якщо має той самий nonce, що й заголовок:

Content-Security-Policy: script-src 'nonce-R4nd0mV4lue' 'strict-dynamic'; object-src 'none'; base-uri 'none'
<script nonce="R4nd0mV4lue" src="/build/app.js"></script>
<script nonce="R4nd0mV4lue">window.App = {...}</script>

Скрипт, вставлений через XSS, nonce не знає - і не виконається.

Хеш - для незмінних інлайнових скриптів: script-src 'sha256-...' з хешем вмісту скрипта. Зручно для статичних сторінок, де nonce генерувати нікому.

'strict-dynamic' - довіра поширюється на скрипти, які завантажив уже дозволений (з nonce) скрипт. Потрібно для сучасних збірок: застосунок динамічно підвантажує частини (import()), а знати їхні адреси заздалегідь неможливо. Браузери з підтримкою strict-dynamic ігнорують перелік доменів і 'self' у script-src.

Laravel і Vite. У middleware - згенерувати nonce, передати Vite і поставити заголовок:

public function handle(Request $request, Closure $next): Response
{
    $nonce = Vite::useCspNonce();   // генерує випадковий nonce, якщо не передано свій

    return $next($request)->withHeaders([
        'Content-Security-Policy' => "script-src 'nonce-{$nonce}' 'strict-dynamic'; object-src 'none'; base-uri 'none'",
    ]);
}

Після цього @vite додає nonce до всіх згенерованих тегів <script> і <link>. Для власних інлайнових скриптів - nonce="{{ Vite::cspNonce() }}".

Пастки:

  • nonce має бути новим на кожну відповідь. Сторінка з nonce, закешована на CDN, віддає всім той самий nonce - захист зникає;
  • обробники в атрибутах (onclick="...") nonce не підтримують - їх переносять у скрипти;
  • Livewire і Alpine обчислюють вирази директив через new Function(), що потребує 'unsafe-eval'. Без нього - CSP-збірка Alpine (у Livewire 4 - опція csp_safe), яка обмежує складні вирази в директивах.

Докладніше в документації: Laravel: CSP nonce для Vite

Строга CSP на великому сайті майже напевно щось зламає: інлайнові скрипти в шаблонах, onclick в атрибутах, сторонні віджети, аналітика, чат підтримки, стилі в атрибутах style. Вмикати її «одразу на продакшені» - ризиковано.

Режим лише звітування:

Content-Security-Policy-Report-Only: script-src 'nonce-...' 'strict-dynamic'; object-src 'none'; base-uri 'none'; report-to csp-endpoint
Reporting-Endpoints: csp-endpoint="https://example.com/csp-reports"

Браузер нічого не блокує, але відправляє звіт про кожне порушення: яка директива, яка адреса заблокувалася б, на якій сторінці. Старіший механізм - директива report-uri з адресою - досі широко підтримується, тож часто задають обидві.

Процес впровадження:

  1. Інвентаризація: які скрипти, стилі, фрейми, fetch-ендпойнти реально використовуються (зокрема сторонніми сервісами).
  2. Політика в режимі Report-Only на продакшені.
  3. Аналіз звітів - збирати в окремий ендпойнт чи сервіс (Sentry, Report URI). Відфільтрувати шум: розширення браузера генерують багато порушень (chrome-extension://, moz-extension://), які до вашого коду не стосуються.
  4. Виправлення коду: інлайнові обробники - у файли скриптів, eval - прибрати, сторонні сервіси - додати до політики свідомо.
  5. Перемикання на блокування (Content-Security-Policy), а Report-Only лишити для наступної, суворішої версії політики.

Можна мати обидва заголовки одночасно: чинна політика блокує, а нова, суворіша, - лише звітує. Так політику посилюють поступово.

Що варто врахувати:

  • ендпойнт звітів - публічний: обмеження частоти й розміру, без збереження довільних даних без перевірки (звіти може відправити будь-хто);
  • звіти містять URL сторінок - у них можуть бути токени й персональні дані;
  • CSP у <meta> працює для більшості директив, але не підтримує frame-ancestors, report-uri/report-to і режим Report-Only - для впровадження потрібен HTTP-заголовок;
  • різні політики для різних частин сайту (адмінка з багатьма віджетами й публічні сторінки) - нормальна практика.

Мета - не «щоб не було звітів», а щоб у script-src не лишилося 'unsafe-inline' і довгих переліків доменів.

Докладніше в документації: MDN: Content Security Policy

Subresource Integrity (SRI) - атрибут integrity з криптографічним хешем файлу. Браузер завантажує скрипт чи стиль, обчислює хеш і відмовляється виконувати файл, якщо хеш не збігся.

<script
  src="https://cdn.jsdelivr.net/npm/alpinejs@3.14.9/dist/cdn.min.js"
  integrity="sha384-..."
  crossorigin="anonymous"
  defer
></script>

Від чого захищає: від підміни файлу на сторонньому сервері. Якщо CDN зламали чи пакет на ньому підмінили, на сторінку підключиться не шкідливий код, а нічого - браузер заблокує файл з невідповідним хешем. Без SRI скомпрометований CDN отримує повний доступ до всіх сторінок, що його використовують.

Умови роботи:

  • crossorigin="anonymous" обов'язковий для файлів з іншого походження - браузер має завантажити файл з CORS, щоб мати право перевірити вміст. Без нього сторонній файл із SRI не завантажиться;
  • хеш прив'язаний до конкретного вмісту: посилання має вести на фіксовану версію (@3.14.9), а не на «останню» (@3, latest) - інакше оновлення файлу на CDN зламає сайт;
  • алгоритми - sha256, sha384, sha512; можна вказати кілька хешів.

Коли SRI має сенс:

  • файли зі сторонніх CDN - основний сценарій;
  • власний CDN чи об'єктне сховище, якщо їх компрометація - реальний ризик;
  • для файлів зі свого ж походження користі небагато: якщо сервер зламано, нападник змінить і HTML з хешами.

Коли SRI не допоможе:

  • скрипти, що змінюються (аналітика, тег-менеджери, віджети чату, що оновлюються постачальником) - хеш постійно ламатиметься. Для них - лише обмеження через CSP і довіра до постачальника;
  • скрипти, які сам довірений скрипт підвантажує динамічно, - SRI їх не охоплює.

У Laravel з Vite SRI для власних зібраних файлів додається плагіном vite-plugin-manifest-sri: Laravel бачить хеші в маніфесті й додає integrity до тегів @vite автоматично.

Найнадійніша альтернатива - не підключати сторонні CDN узагалі: зібрати залежності в свій бандл. Тоді SRI для них не потрібен, а кількість сторонніх доменів у CSP менша.

Докладніше в документації: MDN: Subresource Integrity

Permissions-Policy (раніше Feature-Policy) дозволяє сайту заборонити чи обмежити доступ до потужних можливостей браузера - для власних сторінок і для вбудованих фреймів.

Permissions-Policy: camera=(), microphone=(), geolocation=(), payment=(self), fullscreen=(self "https://player.example")
  • () - вимкнено для всіх, включно з самим сайтом;
  • (self) - лише для власного походження;
  • (self "https://...") - для себе й переліченого походження;
  • * - для всіх (рідко потрібно).

Що можна контролювати: камера, мікрофон, геолокація, повноекранний режим, платежі (Payment Request), USB, Bluetooth, MIDI, автовідтворення, датчики, буфер обміну, демонстрація екрана тощо.

Навіщо, якщо браузер і так запитує дозвіл у користувача:

  • принцип найменших можливостей: якщо сайт ніколи не використовує камеру, то навіть після XSS шкідливий скрипт не зможе попросити доступ до неї від імені вашого домену - запит буде заблоковано без діалогу;
  • вбудовані фрейми: реклама, віджети, сторонні сервіси у <iframe> не отримають доступу до можливостей, які ви не делегували;
  • захист довіри до домену: діалог «example.com хоче використовувати камеру» - від вашого імені. Сторонній код у фреймі не повинен мати змоги його викликати.

Делегування фрейму - атрибутом allow:

<iframe src="https://video.example/embed/42" allow="fullscreen; autoplay"></iframe>

Фрейм отримає лише ті можливості, які дозволено і заголовком сторінки, і атрибутом allow.

Практичний підхід:

  • типовий сайт без медіа - вимкнути камеру, мікрофон, геолокацію, платежі, USB й інші непотрібні можливості;
  • там, де можливість справді потрібна (відеодзвінки, мапа з геолокацією), - дозволити лише self і, можливо, конкретним доменам;
  • перевіряти після додавання нових функцій: заголовок, що вимикає геолокацію, тихо зламає нову кнопку «Знайти поруч».

Обмеження: це захист «в глибину», а не основний: якщо сайт уже має XSS, проблема серйозніша за доступ до камери. Але заголовок дешевий і закриває цілий клас зловживань.

Докладніше в документації: MDN: Permissions-Policy

Політика того самого походження не дає JavaScript з чужого сайту читати відповіді вашого сервера. CORS - спосіб послабити це правило для довірених походжень. Помилки в налаштуванні CORS знімають захист для всіх.

Найнебезпечніша комбінація - віддзеркалення Origin разом з cookie:

# запит з https://attacker.io
Origin: https://attacker.io

# відповідь вразливого сервера
Access-Control-Allow-Origin: https://attacker.io
Access-Control-Allow-Credentials: true

Сервер повторює будь-яке походження з запиту й дозволяє передачу cookie. Сторінка нападника робить fetch('https://app.example/api/me', { credentials: 'include' }) з браузера жертви - і читає її дані, токени, персональну інформацію. Це фактично вимкнена політика того самого походження.

Типові помилки:

  • динамічне віддзеркалення Origin «щоб усе працювало»;
  • перевірка за підрядком чи «закінченням»: endsWith('example.com') пропустить attacker-example.com; str_contains($origin, 'example.com') - example.com.attacker.io. Регулярний вираз без екранування крапки (example.com = example + будь-який символ + com);
  • дозвіл походження null: його надсилають пісочні фрейми (sandbox), локальні файли, деякі редиректи - нападник легко його отримає;
  • довіра всім піддоменам (*.example.com) - XSS на будь-якому забутому піддомені стає доступом до основного API;
  • дозвіл http://-походжень для HTTPS-сайту - нападник у тій самій мережі може підмінити незахищену сторінку.

Access-Control-Allow-Origin: * з credentials браузер не прийме - тому розробники й починають віддзеркалювати Origin, щоб «обійти» обмеження. Сама * без cookie прийнятна для справді публічних даних.

Правильно:

  • явний перелік дозволених походжень, порівняння на точну рівність;
  • supports_credentials лише там, де справді потрібні cookie (власний SPA на іншому піддомені);
  • Vary: Origin, якщо відповідь залежить від походження, - інакше CDN закешує відповідь з дозволом для одного походження й віддасть іншим.

У Laravel CORS налаштовується в config/cors.php: allowed_origins - явні значення, allowed_origins_patterns - обережно з регулярними виразами, supports_credentials - лише за потреби.

Пам'ятайте: CORS не захищає сервер від запитів - він лише керує тим, чи може JavaScript прочитати відповідь. Простий POST із чужого сайту все одно дійде до сервера - для цього є CSRF-захист.

Докладніше в документації: PortSwigger: CORS

RBAC (Role-Based Access Control) - права видаються ролям, а ролі - користувачам.

editor  → posts.create, posts.update, posts.publish
viewer  → posts.view
Оля     → editor
  • просто пояснити, просто адмініструвати («зробити Іру редактором»);
  • у Laravel - spatie/laravel-permission, власні таблиці ролей і прав;
  • слабкість: погано виражає правила «залежно від об'єкта». «Редактор може редагувати лише статті свого відділу» - уже не чиста роль. Спроби втиснути це в RBAC породжують «вибух ролей» (editor-marketing, editor-sales, ...).

ABAC (Attribute-Based Access Control) - рішення на основі атрибутів користувача, ресурсу, дії й контексту:

public function update(User $user, Document $document): bool
{
    return $user->department_id === $document->department_id
        && $document->status !== 'archived'
        && $user->clearance >= $document->classification;
}
  • гнучко: відділ, статус документа, рівень доступу, час, IP, країна;
  • політики Laravel - це фактично ABAC у коді;
  • слабкість: правила розкидані в коді, їх важче перевірити й пояснити («чому Оля бачить цей документ?»).

ReBAC (Relationship-Based Access Control) - доступ визначається зв'язками між об'єктами:

Оля - учасник команди «Маркетинг»
«Маркетинг» - власник папки «Кампанії 2026»
Документ - у папці «Кампанії 2026»
⇒ Оля може переглядати документ
  • природно для спільного доступу: Google Drive, GitHub (організації, команди, репозиторії), Notion;
  • модель Google Zanzibar і її реалізації (OpenFGA, SpiceDB) масштабують такі перевірки на мільярди зв'язків;
  • слабкість: окрема інфраструктура, складність налагодження ланцюжків зв'язків.

На практиці - комбінація:

  • RBAC для грубих можливостей («хто має доступ до адмінки», «хто може запрошувати учасників»);
  • ABAC / перевірки в політиках для правил щодо конкретних об'єктів («автор може редагувати свою статтю, поки вона не опублікована»);
  • ReBAC - коли продукт будується навколо спільного доступу з вкладеними групами й успадкуванням прав.

Головне - не модель, а дисципліна: усі перевірки в одному шарі (політики), кожна дія має правило, і є тести на заборону.

Докладніше в документації: NIST: Role Based Access Control

IDOR (Insecure Direct Object Reference) - застосунок використовує ідентифікатор від клієнта, щоб знайти об'єкт, і не перевіряє, чи має користувач до нього доступ. Ендпойнти з {id} в адресі зазвичай перевіряють. Вразливості частіше ховаються в менш помітних місцях.

1. Ідентифікатори в тілі запиту й прихованих полях:

<input type="hidden" name="account_id" value="15">
Transfer::create(['from_account_id' => $request->account_id, ...]);   // рахунок не перевірено

Прихований чи disabled у формі - не захищений: його змінюють у DevTools.

2. Завантаження й перегляд файлів: /download?file=invoices/1041.pdf, /attachments/88/preview, прямі посилання на файли в публічному сховищі.

3. Експорт і звіти: /export?user_ids[]=5&user_ids[]=6 - перевіряють права на експорт загалом, але не на кожен переданий ідентифікатор.

4. Масові дії: «видалити обрані» отримує масив id - перевірка лише першого чи жодного.

5. Фільтри списків: /orders?customer_id=7 - список фільтрується за параметром, а не обмежується правами користувача.

6. Пов'язані об'єкти при створенні: POST /comments {"post_id": 42} - коментар до приватного поста, до якого немає доступу; {"team_id": 9} - додати себе в чужу команду.

7. Livewire й інші компоненти зі станом: ідентифікатор у публічній властивості, який змінюють у браузері (без #[Locked] чи моделі у властивості).

8. GraphQL і вкладені поля: доступ до об'єкта перевірено, а до вкладених зв'язків (user { orders { ... } }) - ні.

9. Адмінки й службові панелі: перевірено, що користувач - адміністратор, але не що він адміністратор цієї організації.

Як закрити системно:

  • шукати через власника чи область видимості: $user->accounts()->findOrFail($id), $team->members()->...;
  • валідація з умовою власності: Rule::exists('accounts', 'id')->where('user_id', $user->id);
  • політика для кожного об'єкта, отриманого з ідентифікатора, - включно з масивами (foreach ($ids ...) чи один запит з умовою власності);
  • глобальні області видимості для багатоорендних даних - щоб чужі записи не потрапляли в запити за замовчуванням.

Непередбачувані ідентифікатори (UUID) ускладнюють перебір, але не замінюють перевірку: ідентифікатори «протікають» через URL, листи й логи.

Докладніше в документації: OWASP: запобігання IDOR

Gate::before реєструє колбек, який виконується перед усіма перевірками гейтів і політик. Поширений прийом - суперадміністратор, якому дозволено все:

Gate::before(function (User $user, string $ability) {
    if ($user->isSuperAdmin()) {
        return true;
    }
});

Як працює результат:

  • true - дозвіл, жодні гейти й політики далі не викликаються;
  • false - заборона, теж без подальших перевірок;
  • null (нічого не повертати) - звичайна перевірка продовжується.

Пастки:

1. return false замість «нічого».

Gate::before(fn (User $user) => $user->isSuperAdmin());   // помилка!

Для звичайного користувача стрілкова функція повертає false - і всі перевірки в застосунку стають забороненими. Колбек має повертати true або null.

2. Суперадмін може «все» - справді все. true з before дозволяє і дії, які мали б бути заборонені для всіх за бізнес-правилами: видалити оплачене замовлення, змінити закритий фінансовий період, редагувати документ, підписаний іншою стороною. Якщо такі обмеження є, їх варто перевіряти поза гейтами (у сервісі, доменному об'єкті) або виключати в before:

Gate::before(function (User $user, string $ability) {
    if ($user->isSuperAdmin() && ! in_array($ability, ['delete-paid-order', 'impersonate'], true)) {
        return true;
    }
});

3. Ризик облікового запису. Обліковий запис суперадміністратора - найцінніша мішень: обов'язкова двофакторна автентифікація, мінімум таких користувачів, журнал усіх дій.

4. Ознака «суперадміністратора» має бути надійною: поле в базі, яке не змінюється через масове призначення, а не email чи ім'я, що їх можна підробити в іншому контексті.

before у політиці - те саме, але лише для однієї моделі:

class PostPolicy
{
    public function before(User $user, string $ability): ?bool
    {
        return $user->is_moderator ? true : null;
    }
}

Особливість: метод before політики не викликається, якщо в політиці немає методу з назвою перевірюваної дії.

Gate::after - виконується після перевірки; його результат враховується, лише якщо основна перевірка повернула null. Зручно для аудиту рішень.

Тест, який варто мати: звичайний користувач отримує дозвіл на свої дії (захист від пастки з false) і відмову на чужі.

Докладніше в документації: Laravel: перехоплення перевірок гейтів

Вразливості бізнес-логіки - кожен запит технічно коректний (правильні типи, валідний токен, без ін'єкцій), але послідовність чи комбінація дій дає результат, якого бізнес не передбачав. Автоматичні сканери шукають відомі шаблони (XSS, SQLi) і не знають правил вашого бізнесу - тому такі помилки знаходять люди.

Типові приклади:

1. Від'ємні й граничні значення:

POST /cart/items {"product_id": 5, "quantity": -3}

Від'ємна кількість зменшує суму замовлення чи повертає гроші на баланс. Те саме з нульовими цінами, дробовими кількостями, величезними числами (переповнення).

2. Довіра даним від клієнта: ціна, знижка чи сума доставки приходять у запиті й використовуються як є, замість обчислення на сервері.

3. Пропуск кроків процесу: оформлення замовлення «адреса → оплата → підтвердження». Запит відразу на крок підтвердження - і замовлення створено без оплати. Сервер має перевіряти стан процесу, а не вірити, що клієнт пройшов попередні кроки.

4. Купони й акції:

  • повторне застосування одного купона;
  • застосування після зміни кошика (купон «від 1000 грн» лишається після видалення товарів);
  • поєднання несумісних знижок;
  • реферальні бонуси за самого себе через другий обліковий запис.

5. Гонитва запитів: десять паралельних запитів «застосувати купон» чи «вивести кошти» проходять перевірку одночасно, до того як перший запише результат.

6. Зміна даних після перевірки: спершу підтвердили email, потім змінили на інший - і він вважається підтвердженим.

7. Обхід обмежень через альтернативний шлях: обмеження ліміту в інтерфейсі, але не в API; перевірка у веб-версії, але не в мобільному ендпойнті.

Як захищатися:

  • сервер обчислює все важливе: ціни, знижки, суми, доставку - з бази, а не з запиту;
  • валідація меж: 'quantity' => ['integer', 'min:1', 'max:100'], перевірка діапазонів для всіх числових полів;
  • явні стани й переходи для процесів (замовлення, оплата, верифікація) - перевірка поточного стану перед кожним кроком;
  • атомарність операцій з балансами й лімітами (транзакції, блокування, унікальні обмеження);
  • моделювання загроз для нових функцій: «як цим можна зловживати?» - разом з бізнесом.

Тести на зловживання («що буде, якщо кількість від'ємна», «що, якщо пропустити крок») корисні не менше, ніж тести щасливого шляху.

Докладніше в документації: PortSwigger: логічні вразливості

Адмін-панель дає доступ до даних усіх користувачів і до налаштувань системи - її компрометація зазвичай означає компрометацію всього застосунку. Тому захист будується в кілька шарів.

1. Сильна автентифікація:

  • обов'язкова двофакторна автентифікація для всіх облікових записів з доступом до адмінки - краще ключі безпеки чи passkeys (стійкі до фішингу), ніж SMS;
  • окремі облікові записи для кожної людини - без спільних «admin@company»;
  • коротша сесія й повторне підтвердження пароля перед критичними діями (Laravel - middleware password.confirm).

2. Мінімальні права:

  • ролі в адмінці (підтримка, модератор, фінанси, суперадміністратор), а не «адмін може все»;
  • політики на кожен ресурс і дію - як і в основному застосунку; Filament, Nova та подібні використовують політики Laravel;
  • суперадміністраторів - мінімум.

3. Обмеження доступу на рівні мережі:

  • окремий піддомен (admin.example.com) - простіше обмежити й моніторити;
  • дозволений список IP чи доступ через VPN / Zero Trust (Cloudflare Access тощо) - адмінка невидима з інтернету;
  • нестандартний шлях не є захистом - лише зменшує шум від сканерів.

4. Захист від типових атак:

  • обмеження частоти спроб входу й блокування після серії невдач;
  • CSRF-захист і frame-ancestors 'none' (адмінки - улюблена мішень clickjacking);
  • суворий CSP - XSS в адмінці небезпечніший, ніж на публічних сторінках.

5. Журнал дій:

  • хто, коли, що змінив, з якої IP - для всіх змін у адмінці;
  • особливо - зміни ролей, прав, налаштувань безпеки, експорти даних;
  • журнал недоступний для зміни самими адміністраторами;
  • сповіщення про аномалії (масові експорти, вхід з нової країни).

6. Обережно з «увійти як користувач» (impersonation): дуже зручно для підтримки, але це повний доступ до облікового запису. Лише для обмеженої ролі, з журналом, явною позначкою в інтерфейсі й заборонами (не змінювати пароль, не робити платежі від імені користувача).

7. Оновлення: пакети адмінок (Filament, Nova, сторонні) - така сама частина ланцюжка постачання; оновлювати й стежити за бюлетенями безпеки.

Регулярна ревізія доступів: хто має доступ до адмінки зараз, і чи досі він потрібен (звільнені співробітники, підрядники, тестові облікові записи).

Докладніше в документації: OWASP: багатофакторна автентифікація

Питання з реальних технічних співбесід - 103 питання у 7 темах, розібраних із відповідями. Нижче - розбивка за рівнями та темами, якщо хочете звузити підготовку.

Рівні
Junior 35 Middle 37 Senior 31

Готуєтесь до співбесіди не просто так: зараз на сайті 90 відкритих вакансій Laravel і PHP. Переглянути вакансії