Увійти Реєстрація
Вакансії
Вакансії Laravel Компанії Статистика
Підготовка
Як підготуватися Співбесіди Тестування Документація
Блог
Всі статті Серії
Екосистема
Пакети Ресурси Проєкти Інструменти Події Відео
Інше
Про нас Реклама

Питання на співбесіді з Безпека

Питання з реальних співбесід з відповідями: Laravel і PHP, бази даних, JavaScript і фронтенд, Git, Docker, API, безпека й архітектура. Тими самими темами, що й тести.

103 питань

php artisan env:encrypt шифрує файл оточення, щоб його можна було безпечно зберігати в репозиторії - разом з кодом, з історією змін і рев'ю, але без відкритих секретів.

php artisan env:encrypt --env=production
# створює .env.production.encrypted, виводить ключ (показується один раз)
  • шифр за замовчуванням - AES-256-CBC (можна змінити через --cipher);
  • ключ генерується автоматично або передається через --key;
  • --prune - видалити вихідний відкритий файл після шифрування;
  • --readable - шифрувати кожне значення окремо, залишаючи назви змінних відкритими: у diff видно, яка змінна змінилася, без розкриття значення.

Розшифрування на сервері під час деплою:

php artisan env:decrypt --env=production --key="$LARAVEL_ENV_ENCRYPTION_KEY"

Ключ береться з опції --key або змінної оточення LARAVEL_ENV_ENCRYPTION_KEY. Тобто на сервер (чи в CI) потрапляє один секрет замість десятків.

Що це дає:

  • секрети версіонуються разом з кодом - відомо, хто й коли змінив конфігурацію;
  • новий член команди отримує доступ до конфігурації оточення через один ключ;
  • немає «живих» .env, що пересилаються в месенджерах.

Обмеження й ризики:

  • увесь захист - в одному ключі. Його витік відкриває всі секрети з усієї історії репозиторію. Ключ зберігають у менеджері секретів CI чи хостингу, а не поруч з кодом;
  • ротація секретів все одно потрібна - шифрування файлу не скасовує заміну скомпрометованих значень;
  • історія: зашифровані версії лишаються в Git назавжди. Якщо ключ колись витік, старі версії з тоді чинними секретами теж розкриті;
  • доступ «все або нічого»: будь-хто з ключем бачить усі секрети оточення. Для розмежування доступу краще повноцінний менеджер секретів (Vault, AWS Secrets Manager, Doppler) чи SOPS з ключами для різних людей.

Добрий компроміс для невеликих команд: зашифрований .env.production у репозиторії, ключ - у змінних CI/хостингу, розшифрування на етапі деплою.

Докладніше в документації: Laravel: шифрування файлів оточення

Сертифікати - найчастіше від Let's Encrypt (безкоштовні, на 90 днів) через протокол ACME. Короткий термін - свідомий вибір: компрометований сертифікат швидше перестає діяти, а автоматизація стає обов'язковою.

Автоматизація замість ручного оновлення:

  • Caddy чи FrankenPHP отримують і оновлюють сертифікати автоматично, без жодних налаштувань;
  • Certbot з таймером systemd для Nginx/Apache;
  • хмарні балансувальники й CDN (Cloudflare, AWS) керують сертифікатами самі.

Прострочений сертифікат - одна з найпоширеніших причин «падіння» сайту, тому навіть з автоматизацією потрібен моніторинг терміну дії зі сповіщенням за 2-3 тижні.

Конфігурація TLS - не вигадувати власну, а брати перевірену: Mozilla SSL Configuration Generator генерує налаштування для Nginx, Apache, HAProxy під профіль:

  • Modern - лише TLS 1.3 (сучасні клієнти);
  • Intermediate - TLS 1.2 і 1.3 з надійними шифрами (рекомендований для більшості сайтів);
  • Old - для дуже старих клієнтів (уникати).

Що має бути в налаштуваннях:

  • вимкнені SSL 3.0, TLS 1.0 і 1.1;
  • шифри з прямою секретністю (ECDHE) і AEAD (AES-GCM, ChaCha20-Poly1305);
  • HSTS (Strict-Transport-Security) після того, як HTTPS працює стабільно;
  • редирект з HTTP на HTTPS для сайту (для API - краще відмова);
  • OCSP stapling - якщо CA його підтримує (Let's Encrypt відмовляється від OCSP на користь коротших сертифікатів і CRL).

Перевірка: SSL Labs Server Test (оцінка A/A+), testssl.sh для внутрішніх серверів.

Внутрішній трафік: TLS, що закінчується на балансувальнику чи Cloudflare, лишає незашифрованим шлях до сервера застосунку. Для Cloudflare - режим Full (strict) з сертифікатом на сервері (зокрема безкоштовним Origin CA), а не Flexible, де трафік до origin іде по HTTP.

Приватні ключі - доступні лише процесу вебсервера, не в репозиторії, не в бекапах без шифрування.

Докладніше в документації: Mozilla SSL Configuration Generator

Контейнер - не віртуальна машина: він ділить ядро з хостом, і помилки конфігурації можуть дати вихід за його межі. Основні правила:

1. Не працювати від root.

FROM php:8.5-fpm-alpine
# ...
RUN addgroup -S app && adduser -S app -G app
USER app

Вразливість у застосунку, що дає виконання коду, в контейнері від root - це root у контейнері, і значно ближче до хоста.

2. Мінімальний образ. Alpine чи slim-варіанти, без компіляторів, curl, git і пакетів «на всяк випадок». Менше програм - менше вразливостей і інструментів для зловмисника. Багатоетапне збирання (multi-stage) - залежності й ассети збираються в одному етапі, а в фінальний образ потрапляє лише результат.

3. Жодних секретів в образі. COPY .env . чи ARG API_KEY лишаються в шарах образу назавжди - будь-хто з доступом до образу їх дістане (docker history, розпакування шарів). Секрети - змінними оточення чи змонтованими файлами під час запуску; для збирання - --mount=type=secret. Плюс .dockerignore з .env, .git, node_modules.

4. Файлова система лише для читання, де можливо (read_only: true у Compose), з окремими томами для storage/ і тимчасових файлів.

5. Обмеження прав контейнера:

  • cap_drop: [ALL] і лише потрібні можливості;
  • no-new-privileges: true;
  • ніколи privileged: true і монтування /var/run/docker.sock у контейнер застосунку - це фактично root на хості.

6. Оновлення й сканування:

  • закріплені версії базових образів (а ще краще - дайджест) і регулярне перезбирання з оновленою базою;
  • сканування вразливостей образів у CI: Trivy, Grype, Docker Scout.

7. Мережа й ресурси: контейнер бази не публікує порт назовні, ліміти пам'яті й CPU (захист від виснаження ресурсів).

8. Health check і журнали в stdout - щоб оркестратор бачив стан, а журнали не накопичувалися в контейнері.

Пастка закріплення: «плаваючий» тег (php:8.5-fpm) може раптово принести несумісні зміни, а закріплений назавжди - перестати отримувати виправлення безпеки. Рішення - закріплена версія + автоматичні PR оновлень (Renovate, Dependabot).

Докладніше в документації: OWASP: безпека Docker

Сервер, щойно отримавши публічну IP-адресу, за лічені хвилини починає отримувати спроби підбору паролів SSH і сканування портів. Базовий захист:

1. SSH:

  • вхід лише за ключами, паролі вимкнено (PasswordAuthentication no);
  • заборонено вхід root (PermitRootLogin no) - окремий користувач з sudo;
  • сучасні ключі (Ed25519), захищені парольною фразою;
  • доступ до SSH - лише з певних адрес чи через VPN/bastion (WireGuard, Tailscale), або хоча б fail2ban проти перебору.

Mozilla публікує рекомендовану конфігурацію OpenSSH з безпечними алгоритмами.

2. Фаєрвол - відкрито лише потрібне:

ufw default deny incoming
ufw allow 22/tcp        # або лише з адреси VPN
ufw allow 80,443/tcp
ufw enable

База даних, Redis, панелі моніторингу - не слухають публічний інтерфейс. Окрема пастка Docker: опубліковані порти (ports: 5432:5432) обходять ufw, бо Docker сам керує правилами iptables. Порти служб - лише на 127.0.0.1 або без публікації.

3. Оновлення: автоматичні оновлення безпеки (unattended-upgrades в Ubuntu/Debian), регулярне оновлення ядра з перезавантаженням.

4. Принцип найменших прав:

  • застосунок працює від окремого непривілейованого користувача;
  • права на файли: код - лише для читання процесом PHP, запис - лише в storage/ і bootstrap/cache/;
  • без chmod 777 «щоб запрацювало».

5. Мінімум служб: видалити непотрібне ПЗ, не встановлювати phpMyAdmin і подібні панелі на продакшені.

6. Журнали й моніторинг: спроби входу, sudo, зміни в системних файлах, незвичне навантаження. Журнали - на окремий сервер, щоб зловмисник не міг їх стерти.

7. Інфраструктура як код: налаштування через Ansible, cloud-init чи образи - відтворювано й перевірено, а не «руками колись налаштований сервер», про який ніхто не пам'ятає подробиць.

Керовані платформи (Laravel Cloud, Forge, Ploi, контейнерні платформи) беруть частину цього на себе - але відповідальність за доступи, секрети й оновлення застосунку лишається за командою.

Докладніше в документації: Mozilla: рекомендації для OpenSSH

Значення за замовчуванням у PHP розраховані на зручність розробки. Для продакшену частину треба змінити.

Не розкривати інформацію:

expose_php = Off          ; без заголовка X-Powered-By: PHP/8.5.x
display_errors = Off      ; помилки не виводяться користувачу
display_startup_errors = Off
log_errors = On           ; але записуються в журнал
error_reporting = E_ALL

Точна версія PHP у заголовку підказує зловмиснику, які відомі вразливості перевіряти. Виведені помилки розкривають шляхи файлів і фрагменти коду.

Обмежити ресурси (захист від виснаження):

memory_limit = 256M
max_execution_time = 30
max_input_time = 60
post_max_size = 20M
upload_max_filesize = 10M
max_input_vars = 1000

Вимкнути небезпечне:

allow_url_include = Off   ; include за URL - класичний шлях до виконання чужого коду
allow_url_fopen = Off     ; якщо застосунку не потрібно (HTTP-клієнти працюють через curl)

disable_functions - вимкнути функції виконання команд (exec, shell_exec, system, passthru, proc_open, popen), якщо застосунок їх не використовує. Обережно: Laravel-черги, Horizon, деякі пакети й команди artisan можуть потребувати proc_open - перевіряти, а не вимикати наосліп. Для CLI і FPM можна мати різні налаштування.

open_basedir обмежує каталоги, доступні PHP. Корисно на спільному хостингу, але це не межа безпеки (історично обходилося) і помітно сповільнює роботу з файлами. У контейнерах і на виділених серверах ізоляцію краще робити засобами ОС.

Сесії (якщо використовується нативна сесія PHP):

session.cookie_httponly = 1
session.cookie_secure = 1
session.use_strict_mode = 1
session.cookie_samesite = Lax

Laravel має власну систему сесій з налаштуваннями в config/session.php, тож тут важливіше перевірити її.

OPcache для продакшену: opcache.validate_timestamps = 0 (швидкість), але тоді після деплою OPcache треба скидати - інакше працюватиме старий код, включно з невиправленою вразливістю.

Актуальна версія PHP - найважливіше налаштування: версії, що не отримують виправлень безпеки, мають відомі невиправлені вразливості.

Докладніше в документації: OWASP: конфігурація PHP

Моделювання загроз - систематичний пошук того, що може піти не так з безпекою, на етапі проєктування, до написання коду. Виправити дизайн на дошці дешевше, ніж переписувати готову функцію чи реагувати на інцидент.

Чотири питання (за OWASP і Адамом Шостаком):

  1. Над чим ми працюємо? - модель системи;
  2. Що може піти не так? - загрози;
  3. Що ми з цим робимо? - заходи;
  4. Чи добре ми впоралися? - перевірка.

Модель системи - діаграма потоків даних (DFD): зовнішні сутності (користувач, платіжна система), процеси (застосунок, черга), сховища (база, S3), потоки даних між ними і межі довіри - місця, де дані переходять з менш довіреної зони в більш довірену (браузер → сервер, сторонній вебхук → застосунок).

STRIDE - категорії загроз для кожного елемента діаграми:

Літера Загроза Порушена властивість Приклад
S Spoofing - підробка автентичність підроблений вебхук від «платіжної системи»
T Tampering - зміна цілісність зміна ціни в запиті оформлення замовлення
R Repudiation - заперечення неспростовність «я не змінював цей платіж» - а журналу немає
I Information disclosure - розкриття конфіденційність чужий рахунок за іншим id
D Denial of service - відмова доступність експорт без ліміту, що вантажить базу
E Elevation of privilege - підвищення прав авторизація користувач робить себе адміністратором

Приклад: нова функція «імпорт товарів з CSV за посиланням»:

  • S: хто може запускати імпорт? → лише роль менеджера;
  • T: чи можна підмінити файл між перевіркою й обробкою? → завантажити один раз і обробляти локальну копію;
  • R: хто і коли імпортував? → журнал з користувачем і файлом;
  • I: чи може URL вказувати на внутрішні ресурси (SSRF)? → перевірка URL і IP;
  • D: файл на 10 ГБ? → ліміт розміру, обробка в черзі;
  • E: CSV-ін'єкція формул при експорті назад в Excel? → екранування.

Як впровадити без бюрократії: 30-60 хвилин обговорення для функцій, що зачіпають автентифікацію, платежі, файли, зовнішні інтеграції, персональні дані; результат - перелік загроз і задач у трекері, а не документ на полиці.

Докладніше в документації: OWASP: моделювання загроз

Три класи автоматизованих перевірок безпеки шукають різне і доповнюють одне одного.

SAST (Static Application Security Testing) - аналіз вихідного коду без запуску:

  • знаходить небезпечні шаблони: конкатенацію в SQL, eval, unserialize даних користувача, виведення без екранування;
  • taint-аналіз відстежує, чи потрапляють дані з запиту ($request->input()) у небезпечні місця (DB::raw, exec) без очищення;
  • інструменти для PHP: Psalm (taint-аналіз --taint-analysis), Semgrep з правилами для PHP і Laravel, SonarQube; PHPStan з пакетами правил для частини перевірок;
  • плюси: працює рано, в PR, вказує на рядок коду;
  • мінуси: хибні спрацьовування, не бачить конфігурації й поведінки під час виконання.

DAST (Dynamic Application Security Testing) - атакує запущений застосунок ззовні, як зловмисник:

  • знаходить те, що видно лише в роботі: відсутні заголовки безпеки, відкриті службові файли, XSS і ін'єкції у відповідях, проблеми TLS, налагоджувальні сторінки;
  • інструменти: OWASP ZAP (зокрема в CI в режимі baseline scan), Burp Suite, Nuclei з шаблонами для відомих вразливостей;
  • плюси: реальна поведінка, мало хибних спрацьовувань на конфігураційних проблемах;
  • мінуси: не бачить коду, погано покриває логіку за авторизацією, повільний.

SCA (Software Composition Analysis) - аналіз залежностей:

  • зіставляє версії пакетів з базами вразливостей, перевіряє ліцензії, покинуті пакети;
  • інструменти: composer audit, npm audit, Dependabot, Renovate, Snyk, OSV-Scanner, Trivy (ще й для Docker-образів).

Чого не знайде жоден автоматичний інструмент: логічні вразливості й контроль доступу - «чи може користувач A побачити замовлення B», «чи можна оплатити замовлення за ціною 0». Для цього - тести авторизації, рев'ю коду й ручне тестування.

Практичний набір для Laravel-проєкту:

  • у кожному PR: composer audit, PHPStan/Larastan, Semgrep чи Psalm з taint-аналізом для критичних частин;
  • за розкладом: DAST (ZAP baseline) проти staging;
  • Dependabot/Renovate для оновлень;
  • тести на авторизацію для кожного ендпойнта з ідентифікатором.

Головне - реакція на результати: інструмент, звіт якого ніхто не читає, лише створює ілюзію захищеності.

Докладніше в документації: OWASP: інструменти аналізу вихідного коду

Більшість вразливостей потрапляє в код через звичайні PR. Рев'ю - найдешевше місце, щоб їх зупинити, якщо знати, куди дивитися.

1. Авторизація - перше питання до кожного нового ендпойнта:

  • чи перевіряється, що користувач має доступ саме до цього об'єкта (політика, authorize, пошук через власника)?
  • чи захищені нові методи Livewire-компонентів і дії Filament?
  • адміністративні функції - за правами, а не лише «прихована кнопка»?

2. Вхідні дані:

  • валідація з межами (довжина рядків, розмір масивів, діапазони чисел);
  • $request->validated() у create/update, а не $request->all();
  • ідентифікатори власника беруться з автентифікації, а не з тіла запиту.

3. Ін'єкції:

  • DB::raw, whereRaw, orderByRaw з даними користувача; назви колонок для сортування - з білого списку;
  • {!! !!} у Blade, v-html, dangerouslySetInnerHTML;
  • виконання команд (Process, exec), шляхи до файлів з введення користувача.

4. Дані на виході:

  • API Resource замість повернення моделі цілком;
  • чутливі поля не в журналах, відповідях і повідомленнях про помилки.

5. Секрети й конфігурація:

  • ключі в коді, тестах, прикладах конфігурації;
  • нові змінні оточення - в .env.example без значень.

6. Зовнішні взаємодії:

  • HTTP-запити за URL з введення (SSRF);
  • вебхуки - перевірка підпису;
  • завантаження файлів - тип, розмір, зберігання поза public.

7. Залежності: нові пакети - чи підтримуються, чи потрібні взагалі, скільки тягнуть за собою.

8. Обробка помилок і стану:

  • що відбувається при винятку посеред операції - чи не лишається «напіввідкритого» стану;
  • перевірки, що «пропускають» при помилці (fail-open): catch повертає true;
  • гонитва: перевірка й зміна балансу без транзакції чи блокування.

Як зробити рев'ю ефективним:

  • чекліст у шаблоні PR для змін, що торкаються автентифікації, платежів, файлів, персональних даних;
  • автоматика бере рутину (лінтери, SAST, аудит залежностей) - людина зосереджується на логіці й авторизації;
  • тести на безпеку - частина PR: «чужий користувач отримує 403» перевіряється тестом, а не на око.

Найчастіший пропуск - не ін'єкції, а відсутня перевірка прав у новому методі, що «просто повертає дані».

Докладніше в документації: OWASP Code Review Guide

Застарілі залежності - один з основних джерел вразливостей. Але бот, що щодня відкриває 30 пул-реквестів, швидко вчить команду їх ігнорувати. Мета - регулярні, невеликі, зрозумілі оновлення.

Два види оновлень:

  • security updates - негайні PR для версій з відомими вразливостями (Dependabot alerts);
  • version updates - планові оновлення до нових версій за розкладом.

Базова конфігурація Dependabot (.github/dependabot.yml):

version: 2
updates:
  - package-ecosystem: composer
    directory: /
    schedule:
      interval: weekly
    groups:
      laravel:
        patterns: ['laravel/*']
      minor-and-patch:
        update-types: [minor, patch]
    open-pull-requests-limit: 5

  - package-ecosystem: npm
    directory: /
    schedule:
      interval: weekly

  - package-ecosystem: github-actions
    directory: /
    schedule:
      interval: monthly

Що робить процес керованим:

  • групування - усі патч- і мінорні оновлення одним PR на тиждень замість десятків окремих; пов'язані пакети (laravel/*, @vue/*) - разом;
  • розклад - щотижня в певний день, коли хтось точно подивиться;
  • ліміт відкритих PR;
  • автоматичне злиття патч-оновлень, якщо проходять тести (Renovate вміє це з коробки, для Dependabot - через правила репозиторію й workflow). Без хорошого покриття тестами автозлиття небезпечне;
  • мажорні оновлення - окремо й свідомо, з читанням журналу змін.

Renovate гнучкіший: пресети конфігурації, автозлиття за правилами, «dependency dashboard» з переліком усіх доступних оновлень, затримка для щойно опублікованих версій (minimumReleaseAge).

Затримка нових версій - корисний захист від атак на ланцюжок постачання: скомпрометовані версії пакетів зазвичай виявляють і відкликають протягом днів. Оновлення на версію, опубліковану кілька днів тому, а не годину, знижує ризик.

Не забувати:

  • lock-файли (composer.lock, package-lock.json) у репозиторії - щоб продакшен отримав рівно те, що протестовано;
  • оновлення GitHub Actions і Docker-образів - теж залежності;
  • CI має запускати всі тести на PR від бота - інакше оновлення «пройде», зламавши застосунок;
  • відповідальний за розбір - інакше PR накопичуються, і за пів року оновлення стає великим і страшним.

Докладніше в документації: GitHub: оновлення версій Dependabot

Багато зламів тривають тижнями й місяцями, перш ніж їх помітять, - часто ззовні (клієнти, журналісти, дослідники). Причина - журнали або не пишуться, або пишуться, але ніхто на них не реагує. OWASP Top 10:2025 називає категорію саме «журналювання й сповіщення»: записати замало, потрібна реакція.

Які події безпеки записувати:

  • автентифікація: вдалі й невдалі входи, вихід, скидання пароля, зміна email і пароля, увімкнення/вимкнення 2FA;
  • авторизація: відмови в доступі (403), особливо серійні - ознака перебору чужих id;
  • адміністративні дії: зміна ролей і прав, видалення записів, зміна налаштувань, вхід під іншим користувачем (impersonation);
  • операції з чутливими даними: експорт, масове вивантаження, перегляд персональних даних в адмінці;
  • помилки валідації й підозрілі запити у великих кількостях;
  • платіжні операції й зміни балансу;
  • зміни API-ключів і токенів.

Що має бути в записі: час (з поясом), хто (id користувача, а не лише IP), що зроблено і з чим, звідки (IP, User-Agent), результат, ідентифікатор запиту для зв'язку з іншими журналами.

Чого не має бути: паролі, токени, повні номери карток, зайві персональні дані. Журнали - теж джерело витоків.

Захист самих журналів:

  • окреме сховище, куди застосунок лише дописує - зловмисник з доступом до сервера не повинен мати змогу стерти сліди;
  • розумний термін зберігання - і з погляду розслідувань, і з погляду захисту персональних даних;
  • захист від ін'єкцій у журнали: переноси рядків у даних користувача можуть «підробити» записи.

Сповіщення - на події, що потребують реакції:

  • сплеск невдалих входів (перебір паролів, credential stuffing);
  • вхід адміністратора з нової країни чи пристрою;
  • масовий експорт даних;
  • серія 403/404 на ресурси з ідентифікаторами;
  • зміна прав адміністратора.

У Laravel: окремий канал журналу для подій безпеки, події Login, Failed, PasswordReset з пакета автентифікації, пакет журналу дій (наприклад, spatie/laravel-activitylog) для змін моделей, відправлення в централізовану систему (SIEM, ELK, Sentry, хмарні журнали) з правилами сповіщень.

Докладніше в документації: OWASP A09:2025

Протокол SMTP не перевіряє відправника: будь-хто може надіслати лист з From: security@your-app.com. Три DNS-записи дозволяють поштовим сервісам відрізнити справжній лист від підробки.

SPF - які сервери мають право відправляти пошту домену:

your-app.com.  TXT  "v=spf1 include:mailgun.org include:_spf.google.com -all"

Отримувач перевіряє IP-адресу сервера-відправника. Обмеження: SPF перевіряє технічну адресу конверта (Return-Path), а не видимий користувачу From, і ламається при пересиланні листів.

DKIM - криптографічний підпис листа:

mg._domainkey.your-app.com.  TXT  "k=rsa; p=MIGfMA0..."

Поштовий сервіс підписує заголовки й тіло приватним ключем, отримувач перевіряє підпис публічним ключем з DNS. Лист не можна змінити дорогою, а підпис прив'язаний до домену.

DMARC - політика, що зв'язує все разом:

_dmarc.your-app.com.  TXT  "v=DMARC1; p=reject; rua=mailto:dmarc@your-app.com; adkim=s; aspf=s"
  • вимагає вирівнювання (alignment): домен у видимому From має збігатися з доменом, що пройшов SPF чи DKIM. Саме це захищає від підробки адреси, яку бачить користувач;
  • політика: p=none (лише звіти), p=quarantine (у спам), p=reject (відхилити);
  • rua - щоденні агреговані звіти: хто й скільки листів відправляє від імені домену.

Чому це питання безпеки, а не лише доставки:

  • фішинг від вашого імені: без DMARC зловмисник надсилає «Скиньте пароль за посиланням» з вашого домену, і листи виглядають справжніми;
  • листи скидання пароля й коди входу, що потрапили в спам чи відхилені, - користувачі не можуть увійти й звертаються в підтримку, де їх легше обдурити соціальною інженерією;
  • з 2024 року Gmail і Yahoo вимагають від масових відправників (понад 5000 листів на день до Gmail) SPF, DKIM і DMARC, а від усіх відправників - щонайменше SPF чи DKIM; без них листи потрапляють у спам або відхиляються.

Як впроваджувати без зламаної пошти:

  1. SPF і DKIM для кожного сервісу, що відправляє від вашого домену (Mailgun, SES, CRM, служба підтримки);
  2. DMARC з p=none і звітами - кілька тижнів дивитися, хто ще відправляє;
  3. поступово quarantine, потім reject.

Окремий піддомен для транзакційної пошти (mg.your-app.com) ізолює її репутацію від маркетингових розсилок.

Домени без пошти теж треба захистити: v=spf1 -all і p=reject, інакше їх використають для підробки.

Докладніше в документації: RFC 7489: DMARC

Щоб зупинити застосунок, не потрібні мільйони запитів: досить кількох, кожен з яких змушує сервер робити величезну роботу. Захист від мережевих атак (CDN, WAF) тут не допомагає - запити виглядають цілком легітимно.

Типові «дорогі» запити:

Вектор Приклад
необмежена пагінація GET /api/orders?per_page=1000000
важкі фільтри й сортування сортування за колонкою без індексу, LIKE '%...%' по мільйонах рядків
великі тіла запитів JSON на сотні мегабайтів, масив з мільйоном елементів
файли гігабайтні завантаження, zip-бомба, «бомба декомпресії» в зображенні (крихітний PNG, що розпаковується в гігабайти пікселів)
регулярні вирази катастрофічний бектрекінг на рядку від користувача (ReDoS)
дорогі операції без ліміту генерація PDF, експорт, виклик LLM чи платного API на кожен запит
хешування дуже довгі паролі з дорогим алгоритмом хешування

Захист у Laravel:

// пагінація: верхня межа
$perPage = min($request->integer('per_page', 20), 100);

// валідація розмірів і кількостей
$request->validate([
    'items' => ['required', 'array', 'max:100'],
    'items.*.sku' => ['required', 'string', 'max:64'],
    'avatar' => ['image', 'max:2048', 'dimensions:max_width=4000,max_height=4000'],
    'password' => ['required', 'string', 'max:128'],
]);
  • сортування й фільтри лише зі списку дозволених колонок (які мають індекси);
  • обмеження частоти для дорогих маршрутів окремо: RateLimiter::for('exports', fn (Request $r) => Limit::perMinute(3)->by($r->user()->id));
  • важка робота - у черзі, з окремим пулом воркерів, щоб експорт не забирав процеси вебзапитів;
  • тайм-аути: statement_timeout / max_execution_time для бази, тайм-аути HTTP-клієнта до сторонніх сервісів.

Межі на рівні інфраструктури:

  • client_max_body_size у Nginx, post_max_size і upload_max_filesize у PHP - тіло відкидається ще до Laravel;
  • memory_limit і max_execution_time - щоб один запит не з'їв увесь сервер;
  • кількість воркерів PHP-FPM - обмежений ресурс: повільні запити займають їх, і решта користувачів чекає в черзі.

Неочевидні місця:

  • розпакування архівів - перевіряти сумарний розмір і кількість файлів під час розпакування, а не за розміром архіву;
  • зображення - перевіряти розміри в пікселях до обробки, а не лише розмір файлу;
  • GraphQL і вкладені include в API - обмеження глибини й складності запиту.

Перевірка: у тестах навмисно надсилати граничні значення (per_page=100000, масив на 10 000 елементів) і очікувати 422, а не 500 і не хвилину очікування.

Докладніше в документації: OWASP API4:2023 Unrestricted Resource Consumption

Завантаження файлів - один із найризикованіших механізмів: нападник контролює і вміст, і ім'я файлу.

Основні загрози:

  • Виконання коду: shell.php (або image.php.jpg при неправильно налаштованому сервері) у публічному каталозі - і нападник виконує довільний код.
  • Збережений XSS: SVG чи HTML-файл зі скриптом, відкритий з вашого домену.
  • Перезапис файлів через ім'я на кшталт ../../config/app.php.
  • Відмова в обслуговуванні: величезні файли, «zip-бомби», зображення з гігантською роздільною здатністю.

Захист:

  • Не довіряти імені й MIME-типу від клієнта. Генерувати власне ім'я (UUID) і визначати тип за вмістом. Розширення - з білого списку.
  • Зберігати поза веб-коренем або в об'єктному сховищі (S3), а віддавати через контролер чи підписаний URL.
  • Окремий домен для користувацьких файлів (usercontent.example) - тоді навіть шкідливий HTML не має доступу до cookie основного сайту.
  • Заборонити виконання в каталозі завантажень на рівні веб-сервера.
  • Обмежити розмір на всіх рівнях: веб-сервер, PHP (upload_max_filesize, post_max_size), валідація застосунку.
  • Перекодувати зображення (зменшити, пересохранити через GD/Imagick) - це прибирає вбудовані дані й метадані (EXIF з геолокацією).
  • Content-Disposition: attachment і X-Content-Type-Options: nosniff для файлів, які не мають відкриватися в браузері.
  • Антивірусна перевірка для файлів, які завантажуватимуть інші користувачі.
$request->validate([
    'avatar' => ['required', 'image', 'mimes:jpg,png,webp', 'max:2048', 'dimensions:max_width=4000,max_height=4000'],
]);

$path = $request->file('avatar')->store('avatars', 's3');   // ім'я генерує Laravel

SVG - окремий випадок: це XML зі скриптами. Його або забороняють, або санітизують, або віддають лише як attachment.

Докладніше в документації: OWASP: завантаження файлів

unserialize() у PHP відтворює не лише дані, а й об'єкти довільних класів з довільними значеннями властивостей. При цьому автоматично викликаються магічні методи: __wakeup(), __unserialize(), а згодом __destruct().

Якщо нападник контролює рядок для unserialize(), він може створити об'єкти класів, які вже є в застосунку чи його залежностях, з потрібними йому властивостями. Ланцюжок викликів магічних методів («POP chain») призводить до запису файлів, SQL-запитів чи виконання коду. Готові ланцюжки для популярних фреймворків і бібліотек відомі й зібрані в інструментах на кшталт PHPGGC.

// Вразливо
$cart = unserialize($_COOKIE['cart']);

Захист:

  • Не десеріалізувати дані від користувача. Для обміну даними - json_decode(): він створює лише масиви й stdClass, без виклику коду класів.
  • Якщо unserialize() неминучий - allowed_classes:
$data = unserialize($payload, ['allowed_classes' => false]);           // лише скаляри й масиви
$data = unserialize($payload, ['allowed_classes' => [Money::class]]);  // білий список
  • Підписувати серіалізовані дані, що проходять через клієнта (HMAC), і перевіряти підпис до десеріалізації.

Де це трапляється в Laravel-застосунках:

  • Laravel шифрує cookie й підписує завдання черги, тож напряму від користувача серіалізовані дані туди не потрапляють. Але витік APP_KEY дозволяє підробити зашифровані дані - і раніше це давало виконання коду через десеріалізацію. Тому витік ключа - критичний інцидент.
  • Кеш і сесії в Redis/Memcached серіалізуються: доступ нападника до кешу - теж шлях до цієї атаки. Laravel дозволяє обмежити класи, які можна десеріалізувати з кешу (serializable_classes у config/cache.php).
  • Phar-архіви: у старих версіях PHP файлові функції з шляхом phar:// десеріалізували метадані архіву. PHP 8.0 це прибрав.

Аналогічні проблеми мають pickle у Python, Java-серіалізація, YAML.load у Ruby.

Докладніше в документації: OWASP: десеріалізація

ReDoS (Regular expression Denial of Service) - регулярний вираз, який на спеціально підібраному рядку працює експоненційно довго. Один запит займає процесор на секунди чи хвилини; кілька - і сервер не відповідає.

Причина - катастрофічний бектрекінг. Більшість рушіїв регулярних виразів (PCRE у PHP, рушій JavaScript) при невдачі повертаються й пробують інші варіанти розбиття рядка. Вкладені квантифікатори дають експоненційну кількість варіантів:

^(a+)+$         на рядку "aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa!"
^(\w+\s?)*$     на довгому рядку слів із символом у кінці, що не підходить
^(a|aa)+$

Небезпечні ознаки: вкладений квантифікатор ((x+)+, (x*)*), перекриваючі альтернативи під квантифікатором ((a|a)*, (\w|\d)+), і рядок, який майже підходить, але ламається в кінці.

Де шукати в застосунку:

  • власні правила валідації (regex: у Laravel), перевірки email, URL, телефонів;
  • регулярні вирази з даних користувача (пошук за шаблоном) - найгірший варіант: зловмисник сам пише вираз;
  • розбір логів, парсери вмісту, підсвітка синтаксису.

Як поводиться PHP: PCRE має ліміти pcre.backtrack_limit і JIT-стек. При перевищенні preg_match повертає false (не 0!), а preg_last_error() - PREG_BACKTRACK_LIMIT_ERROR. Це рятує від нескінченного зависання, але:

  • до ліміту процесор усе одно працює;
  • код, що перевіряє if (! preg_match(...)), сприйме false як «не підходить» - і в деяких випадках це обхід валідації.

Захист:

  • переписувати вирази без неоднозначності: ^\w+(\s\w+)*$ замість ^(\w+\s?)*$, атомарні групи (?>...) і присвійні квантифікатори (a++), які забороняють повернення;
  • обмежувати довжину вводу перед регулярним виразом - найпростіший і дуже ефективний захист;
  • не приймати регулярні вирази від користувачів; якщо потрібно - рушій з лінійним часом (RE2) чи обмеження часу виконання;
  • перевіряти preg_last_error() і трактувати false як помилку;
  • готові валідатори (filter_var для email/URL, бібліотека libphonenumber) замість саморобних виразів;
  • статичні аналізатори (наприклад, правила Semgrep, safe-regex для JS) знаходять небезпечні шаблони.

Node.js особливо вразливий: однопотоковий цикл подій - один повільний регулярний вираз блокує обробку всіх запитів.

Докладніше в документації: OWASP: ReDoS

Питання з реальних технічних співбесід - 103 питання у 7 темах, розібраних із відповідями. Нижче - розбивка за рівнями та темами, якщо хочете звузити підготовку.

Рівні
Junior 35 Middle 37 Senior 31

Готуєтесь до співбесіди не просто так: зараз на сайті 90 відкритих вакансій Laravel і PHP. Переглянути вакансії